Після того, як французька президентська партія “Відродження” зазнала невдачі на виборах до Європарламенту, лідер країни Емманюель Макрон розпустив Національні збори. Дострокові вибори у французький парламент мали б відволікти увагу з європейських. Однак перший тур приніс партії Макрона ще одну поразку.
Про те, як відбулися дострокові парламентські вибори у Франції, та чи існують ризики для України – в матеріалі “Політаналізу”.
Розпуск парламенту Франції
9 червня, під час виборів до Європейського парламенту, партія Макрона “Відродження” набрала лише 14,6% голосів. Водночас “Національне об’єднання”, формальним керівником якої є проросійська Марін Ле Пен, отримало 31,4%. Третє місце дісталось “Соціалістичній партії”, яка здобула 13,83%.
Поразка “Відродження” спровокувала Макрона оголосити про розпуск Національних зборів й призначити нові парламентські вибори на 30 червня, попри те, що чинне скликання парламенту повинно було працювати ще не один рік.
Вибори у Франції
Перший тур
Попри бажання затьмарити успіх партії Ле Пен, результати першого туру виборів у Франції виявилися протилежними для Макрона.
Голоси розподілилися наступним чином:
- “Національне об’єднання” здобуло перше місце з результатом у 33,15% (255-295 потенційних місць у парламенті із 577);
- “Новий народний фронт”, який об’єднує ліві партії, посів друге місце (27,99%, від 120 до 140 потенційних місць);
- “Відродження” Макрона, його союзник “МоДем”, а також “Горизонт” отримали лише 20,76% голосів й отримали відповідно, третє місце (від 90 до 125 потенційних місць);
- “Республіканці” – 10,23% (від 35 до 45 потенційних місць).
Під час першого туру участь у голосуванні брали більше ніж 50 мільйонів громадян, що стало рекордом в історії французького парламенту.
Другий тур
Другий тур, після якого формується новий парламент Франції, проходив 7 липня. Перед цим Макрон закликав виборців протистояти ультраправим та підтримати республіканських, а також демократичних кандидатів.
На сторону президента стали лідер лівих Жан-Люк Меланшон, а також прем’єр-міністр Габріель Атталь. Перший обіцяв зняти своїх кандидатів на тих дільницях, де вони йтимуть третіми. Це повинно було завадити розпилу голосів та перемозі ультраправих.
У підсумку результати виборів виявилися такими:
- “Новий народний фронт” посів перше місце та отримав 182 місця у парламенті;
- президентська коаліція “Разом!” – 168 місць;
- “Національне об’єднання” – 143 місця;
- “Республіканці” – 63 місця.
Решта з 577 місць буде розподілена між іншими кандидатами.
Хто така Марін Ле Пен
Одна з найвідоміших політичних фігур сучасної Франції – Марін Ле Пен – народилася в родині політика Жан-Марі Ле Пена, який у 1972 році заснував партію “Національний фронт”. Її батько відзначився запереченнями Голокосту, стверджував про загрозу для Франції з боку імміграції та виступав за повернення смертної кари.
Вже у 2011 році Марін обійняла посаду лідера “Національного фронту”. Після того, як їй вдалось вийти з тіні свого батька, щоб стати національною фігурою, вона дистанціювалася від його поглядів та стала противником антисемітизму.
Наступного року партія висунула Ле Пен на вибори президента проти тодішнього лідера Ніколя Саркозі, а також Франсуа Олланда. Тоді кандидатка здобула 18% голосів під час першого туру голосувань.
У 2017 році політикиня вдруге балотувалася на посаду президента, втім програла чинному лідеру країни Емманюелю Макрону, який, своєю чергою, здобув 66,1% голосів у другому турі.
Протягом років Ле Пен працювала над тим, щоб пом’якшити імідж “Національного фронту”. Натомість її батько продовжував відзначатись антисемітськими заявами. Вже у 2015 році останнього було виключено з партії через заяву про те, що він не вважає негативною історичну роль маршала Петена, який очолював колабораціоністський уряд Франції в роки Другої світової війни.
Вже у 2018-му Ле Пен перейменувала “Національний фронт” у “Національне об’єднання”, щоб ще більше віддалитися від неофашистського та антисемітського минулого партії.
Офіційно політикиня покинула посаду лідерки партії у 2022 році. Її наступником став 27-річний Жордан Барделла.
Ле Пен і Україна
З 2014 року Ле Пен займала проросійську позицію у питанні окупації російськими терористами Криму, а також територій Донецької та Луганської областей. Під час своєї кар’єри вона неодноразово висловлювала підтримку політиці диктатора Володимира Путіна й навіть приїздила на зустріч до нього у квітні 2017 року, незадовго до виборів президента Франції. Зрештою, як і згадувалось вище, Макрон розгромив її у другому турі.
Так чи інакше, після початку повномасштабного вторгнення Росії, Ле Пен все ж засудила розв’язану ворогом війну. Зокрема країну-терористку вона звинуватила у провокуванні “геополітичної кризи, яка, безсумнівно, є найдраматичнішою за останні двадцять років”.
Як Національне об’єднання ставиться до України
Під час президентства Макрона Франція стала одним із головних союзників України у її протистоянні російській агресії. З початку повномасштабного вторгнення до 1 травня 2024-го Париж передав загалом більше 5 мільярдів євро воєнної допомоги.
Ба більше, саме Макрон перший виступив із ініціативою відправки західних військовослужбовців на територію України, що спровокувало серйозні дискусії інших партнерів Києва. Водночас проти цього виступали низка французьких політиків, у тому ж числі й Ле Пен.
Чинний голова “Національного об’єднання” Жордан Барделла під час презентації програми партії заявив, що Російська Федерація сьогодні є загрозою для Франції та Європи загалом. Він виступив з підтримкою матеріально-технічної й оборонної підтримки України, втім наголосив, що не підтримує:
- постачання далекобійних ракет й військової техніки, які здатні “безпосередньо вдарити по російських містах”;
- відправку військ на територію України.
Ба більше, партія також виступає проти того, щоб Україна стала членом Європейського Союзу та НАТО.
Цілком можливо, що в разі перемоги “Національного об’єднання” Франція могла б почати “дрейфувати” в бік Угорщини та Словаччини в питанні підтримки України, оскільки новий уряд почав би блокувати ініціативи Макрона. Водночас підстав говорити про повне зупинення надання допомоги Києву не було.
Під час нещодавнього інтерв’ю Ле Пен вкотре підтвердила позицію щодо недопущення відправки далекобійного озброєння Франції Україні. Зокрема вона виступає й проти залучення військовослужбовців.
“Якщо Емманюель Макрон хоче відправити війська до України, а прем’єр-міністр (новообраний, – ред.) проти цього, то війська не будуть відправлені до України. Останнє слово – за прем’єром”, – заявила Ле Пен.
Барделла, своєю чергою, заявив, що в разі перемоги його партії у виборах, він не дозволить Російській Федерації “поглинути” Україну й готовий протистояти ворогу.
Що буде після другого туру виборів
Загалом розглядалося декілька сценаріїв розвитку подій після другого туру виборів. Як писало BBC, перший полягав у “співіснуванні” Макрона та Барделли, який імовірно обійняв би посаду прем’єр-міністра. Тоді позиція президента залежала б від кількості місць у парламенті, які зайняли б його прихильники. Зрештою, партія Ла Пен здобула третє місце, тому цей сценарій вже не реалістичний. Проте навіть зараз є варіанти, неприйнятні для політичної стабільності Макрона.
Частковий компроміс
Один із інших сценаріїв полягає у тому, що “Національне об’єднання”, якому не вдалось здобути більшість, знайде союзників у питанні формування уряду. У такому випадку Барделла обіцяв не претендувати на посаду прем’єр-міністра. Цей пост може дістатися одному з технократів або ж компромісних політиків, який все одно частково реалізовуватимуть політику Ле Пен.
Політичний хаос
Оскільки жодна з партій не здобула більшість, про коаліцію можуть і не домовитися. Водночас Макрон матиме змогу розпустити новий парламент лише через рік після початку його роботи.
Є й інший вихід – відставка лідера країни та обрання нового. Останній матиме можливість розпустити парламент одразу після інавгурації. Втім, Макрон вже неодноразово заявляв, що не планує покидати свою посаду до закінчення повноважень у 2027 році.
Чи зміниться допомога Україні
Згідно з результатами другого туру, очікувати на зміни у французько-українських відносинах не варто, оскільки в умовах “підвішеного парламенту” зовнішньою політикою куруватиме Макрон, що є найкращим варіантом для Києва.
У разі приходу до влади “Національного об’єднання” було зрозуміло, що Франція обмежить надання Україні частини озброєнь.
Ймовірно, підтримка Києва з боку Франції зберігатиметься на попередньому рівні, втім про ініціативу президента щодо відправки військових згадуватимуть дедалі менше. Загалом пропозиція Макрона не отримала підтримки з боку французів. Ба більше, його заяву про відправку солдатів неодноразово використовували проти нього під час виборів.
“У Парижі – ентузіазм, у Москві – розчарування, в Києві – полегшення. Достатньо, щоб бути щасливим у Варшаві”, – написав прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск про результати французьких виборів.
Варто додати, що позиція “Нового народного фронту”, який здобув перше місце в рамках другого туру, є неідеальною для Києва. Підтримка суверенітету, необхідності зупинки російської агресії, притягнення Путіна до відповідальності та надання озброєння були просунуті соціалістами й зеленими. Втім серед політиків партії є й ті, хто виступає за примирення з країною-терористкою.