Ймовірна підготовка української влади до виборів, про які повідомили інсайдерські джерела британської газети Financial Times, може бути як частиною дипломатичної гри, котру українська влада вимушено веде з адміністрацією Трампа, так і підготовкою механізму виборів, котрі дійсно будуть проведені за умов сприятливої безпекової ситуації.
Чи будуть вибори в травні 2026 року?
24 лютого президент Зеленський оголосить українцям про президентські вибори і референдум щодо мирної угоди з Росією, котрі заплановані на травень 2026 року. Українські чиновники вже готують перезавантаження влади, але роблять це під тиском Вашингтона, інакше Україна ризикує втратити запропоновані США гарантії безпеки. При цьому, адміністрація Трампа начебто вимагає, щоб Зеленський провів вибори та референдум про мирну угоду до 15 травня. Видання Financial Times, котре повідомило про таку сенсаційну новину, посилається на анонімних українських та європейських чиновників, які начебто беруть участь у процесі планування виборів.
В пресі й раніше циркулювала інформація, що потенційна мирна угода буде винесена на всеукраїнський референдум. Таким чином влада хоче легітимізувати невигідний мир з територіальними втратами волею народу, уникнувши тавра зради та капітуляції з боку опозиції. Або ж, у випадку провалення схвалення референдуму – мати козир для обґрунтування відмови Вашингтону: мовляв – народ не підтримує запропонованої Трампом капітуляції.
Попри жваве обговорення та ажіотаж навколо інсайдів FT, офіційні джерела української влади не поспішають підтверджувати цю інформацію. Джерела BBC News Україна в команді президента прокоментували вражаючу новину від FT так: “Поки немає безпеки, не буде і оголошень виборів”.
Центральна виборча комісія України також спростувала інформацію про підготовку до виборів у травні 2026 року. У ЦВК наголосили, що ніяких документів щодо організації виборів їм не надходило, а проведення будь-якого голосування за діючими нормами права можливе лише після завершення воєнного стану.
В Росії також не вірять у озвучену FT інформацію. Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков, коментуючи публікацію видання, сказав що “наразі рано про це говорити”.
З точки зору достовірності новин від неназваних та анонімних джерел у пресі – вони традиційно відзначалися рівнем ймовірності 50\50, а той менше. Достатньо згадати лише заяви світових лідерів, зокрема президента Польщі чи президента Туреччини, котрі раніше говорили про інсайдерську інформацію щодо закінчення російсько-української війни через кілька тижнів-місяців. Але минули вже роки, а інформація з “дуже впливових джерел” так і не підтвердилася.
Чи є підстави для миру?
Попри постійні розмови про мир, які точаться ще з 2022 року, сьогодні досі не склалися умови для завершення бойових дій. Росія, котра могла б відмовитися від подальшої територіальної агресії, не має підстав припиняти війну, поки кон’юнктура сил грає на її користь. Російська армія систематично наступає на фронті, кожен день, або кожні декілька днів, захоплюючи одне українське село. Єдиний вагомий союзник України, котрого Росія боялася – США, змінив союзницькі обіцянки на посередництво, причому – небезплатне і заграє з Москвою, намагаючись отримати від Путіна ефемерну обіцянку розриву з Китаєм. Втрата Україною США у вигляді союзника та покладання на безпекові обіцянки нерішучих і слабких у військовому сенсі країн ЄС сприймається у Москві як вибитий камінь з опор української обороноздатності. А стан українського суспільства, втомленого блекаутами, корупційними скандалами та мобілізацією, в Кремлі знову необґрунтовано вважають близьким до поразки.
Натомість, незважаючи на некритичні втрати на нафтовому ринку, після анонсованого скорочення закупівель російських вуглеводнів Індією та точкових ударів українських безпілотників, Росія перебуває ще далеко до порогу економічної кризи. Російські провали в економіці та колосальні втрати при наступі в Москві вважають малозначущими факторами в порівнянні з багаторічною мрією, що Україна от-от посипеться.
Путін продовжує грати з Трампом гру в переговори, котра тягнеться вже рік, і за весь цей час Вашингтон не накладає на Москву додаткових санкцій, очікуючи позитивного прориву в перемовинах. Натомість РФ продовжує повільне витискання українських військ з Донбасу та наближається до Запоріжжя, четвертий рік очікуючи колапсу української оборони. За таких умов Москва не бачить вагомих підстав зупиняти війну, досі вважаючи за можливе досягнути бажаного воєнними методами.
Лише зіштовхнувшись з реальними труднощами в геополітичному чи матеріально-економічному аспекті Росія могла б зупинити агресію. Але таких труднощів Росія поки що не має. Водночас холодне ставлення Трампа до України, персональна погано прихована неприязнь до Зеленського (пов’язана з імпічментом 2019 року, яка виражається у вимогах виборів в Україні), та фактичний розкол і ослаблення НАТО підбадьорюють господаря Кремля і вселяють віру в те, що зламати Україну хоч і повільно, але можливо.
Крім цього, травень-червень та літній період є традиційно зручними для наступальних кампаній російських військ, тож Путін навряд чи погодиться на паузу, тоді, коли російські воєнкори прогнозують можливість захоплення всього українського Донбасу до кінця цього року.
Підстави для виборів?
За цих умов немає жодних об’єктивних підстав для виборів в Україні. Безпекова ситуація не дозволяє проводити вибори зі скупченням виборців на дільницях. Теоретично можливою є ситуація, коли на чергове прохання Трампа Росія пообіцяє тиждень не обстрілювати Україну, насамперед – щоб накопичити запас ракет для нового обстрілу. Але однією з повторюваних вимог Москви щодо українських виборів є голосування українців на окупованих Росією територіях України. Тобто Кремль мріє підкинути нам близько 5 млн сфальсифікованих бюлетенів на користь своєї агентури в Україні. Але на це ніхто в Україні не погодиться.
Проблематичним буде й проведення виборів онлайн через Дію – їхня легітимність одразу стане предметом численних звинувачень влади у фальсифікаціях. Тож якщо метою виборів є легітимація влади чи мирної угоди – вибори мусять бути традиційними.
Водночас за умов воєнного стану немає можливості провести легітимні вибори, котрі б не стали фактором суспільного розколу і навіть заворушень. А тимчасове скасування воєнного стану під вибори означатиме втрату для ЗСУ значної кількості особового складу. Майже мільйон українців перебувають в армії і не мають можливості балотуватися чи проводити передвиборчу кампанію. Парламентські вибори, котрі за законодавством давно повинні були відбутися після президентських, не матимуть суспільної легітимності без вирішення питання політичної участі військовослужбовців. Адже більшість українців згодні, що саме ветерани повинні бути належно представленні в оновлених органах влади.
Скоріше за все новину про вибори в Україні від Financial Times варто розглядати як потенційну підготовку до механізму виборчого процесу, який можна буде запустити пізніше, коли стихнуть масштабні бої на фронті – можливо через рік чи два. Але цього навряд чи вдасться досягнути до травня 2026 року, з огляду на амбіції наступальних кампаній росіян.
Ще менш вагомим фактором українських виборів у травні є гіпотетичні погрози Трампа щодо скасування американських гарантій безпеки – адже гарантії Вашингтона, особливо за президентства Трампа ніким не сприймаються серйозно, а будь-які дедлайни вимог господаря Білого дому з легкістю змінюються та забуваються, коли наштовхуються на опір чи труднощі.