Гаряча фаза війни між Ізраїлем та Іраном, котра спалахнула на Близькому Сході, відволіче увагу світу та частину постачання озброєнь як від наших союзників, так і ворогів, та забезпечить Москві нові доходи від зростання вартості нафти.
Відволікання уваги від України
Конфлікт між Ізраїлем та Іраном триває десятиліттями і характеризується гібридними проксі-війнами, стратегічним суперництвом та періодичними взаємними повітряними ударами. Масштаб наслідків впливу нового близькосхідного конфлікту на Україну залежатиме від його тривалості: чи це буде черговий короткочасний обмін ударами, чи переросте у більший регіональний конфлікт із залученням регіональних сил та США?
Озвучена відмова "Хезболли" від атаки на Ізраїль збільшує шанси на уникнення перетворення конфлікту на широкомасштабну війну. Але готовність Франції долучатися до оборони Ізраїлю та погрози Ірану вдарити по базах західних держав, загрожують непередбачуваними наслідками конфлікту.
Не можна виключати й імовірності, що в нових геополітичних реаліях, де ламаються старі правила, насамперед через політику Путіна і Трампа, Іран не отримає підтримки з РФ, КНДР чи навіть Китаю. Адже новітня "Вісь диктатур" може скористатися дезорієнтованістю Заходу для розв’язання давно покладених цілей. Тоді відволікання уваги від України матиме більші масштаби, аніж за сценарію короткочасного конфлікту.
Для України новий близькосхідний конфлікт між Іраном та Ізраїлем небезпечний насамперед зменшенням обсягу військової допомоги Заходу. Адже війна Ізраїлю та Ірану ведеться суто ракетними, безпілотними та авіаційними засобами, без наземної складової.
Попри сподівання України, що США залишаться ключовим союзником в її боротьбі за свободу та суверенітет, наші західні партнери вже демонстративно забрали на Близький Схід для потреб Ізраїлю 20 тис. ракет для ПЗРК класу "антидрон", які Україна очікувала для захисту від російських "шахедів". Ще в квітні США перекинули на Близький Схід батарею "Patriot" з Південної Кореї. Але відмінність тут у тому, що корейським союзникам наразі нічого не загрожує.
Безумовно, близькосхідний конфлікт призведе до скорочення американської воєнної допомоги Україні, але це скоріше привід, аніж причина. Допомога США вже зазнала помітного скорочення на початку 2025 року, задовго до прямої згадки про вплив конфлікту між Ізраїлем та Іраном на об’єми цієї допомоги. Американські поставки у 2025 році зменшилися майже на 40% порівняно з понад 44 мільярдами доларів, наданими у 2024 році. Нова влада США вже неодноразово озвучила переоцінку пріоритетів, а міністр оборони Піт Гегсет заявив, що Вашингтон більше не розглядає підтримку України як першочерговий пріоритет, виступаючи за "врегульоване мирне врегулювання", а не за чітку "перемогу України".
Плани поточної адміністрації на 2026 рік включають скорочення програми зовнішнього військового фінансування для України до "символічного мінімуму". Аналітики інтерпретують це як фактичне припинення регулярних поставок критично важливих систем, включаючи зенітно-ракетні комплекси, артилерію та безпілотники, які складають основу оборони України. Хоча сторони зберігають партнерську риторику, США замість союзника України перетворюються на посередника, котрий би хотів мати добрі стосунки з воєнним злочинцем Путіним та використати його на інших важливих для Штатів зовнішньополітичних напрямках.
Додатковою проблемою є й те, що навіть якщо Україна отримуватиме ці ЗРК від інших держав, зберігатиметься обмеження запасів до систем Patriot або NASAMS, які можуть в подальшому спрямовуватися суто на Близький Схід. Враховуючи, що сьогодні більше половини усієї протиповітряної оборони в Україні сьогодні залежить від американських систем Patriot і NASAMS – це може вплинути на рівень захисту українських міст.
Особливо, якщо європейські союзники не наростять виробництво зброї. А Європа, незважаючи на амбітні плани щодо посилення власної оборонної промисловості, поки що не може повноцінно замінити можливості США. Очевидно, країни ЄС, можуть утриматися від військових поставок на Близький Схід і продовжувати воєнну допомогу Україні. Але навіть потенційні озброєння від США, котрі Україна пропонувала купити у Вашингтона, тепер, очевидно, буде придбати важче.
До того ж декотрі гуманітарні та безпекові ресурси можуть піти на потреби Близького Сходу. Президент Франції Еманюель Макрон вже заявив, що буде допомагати обороні Ізраїлю, що неминуче означатиме використання французьких протиповітряних систем.
Європейська підтримка України є значною і за обсягом зобов’язаних коштів є більшою, аніж від США. Але залишається значний розрив між обіцяними коштами та фактично виділеними. Показово, що Європа сьогодні більше витрачає на російську нафту, газ, вугілля та уран, аніж витратила на оборону України. Загальна сума фінансових відрахувань ЄС для путінського режиму за час повномасштабного вторгнення – 209 млрд євро. І це на фоні багатократних заяв європейських міністрів про можливий напад РФ на країни ЄС через 3-5 років.
Потенційне зниження обороноздатності українського неба відкриє вікно можливостей для Кремля, який може посилити ракетний і дроновий терор саме коли Україна може мати менші спроможності для отримання засобів ППО від союзників. Зниження міжнародної уваги може також дозволити РФ з більшою безкарністю здійснювати воєнні злочини, насамперед – масовані обстріли міст. Без постійного світового тиску та моніторингу, які й так не мали достатнього впливу, але Москва була змушена виправдовуватися, Кремль тепер може діяти агресивніше.
Ракетний дефіцит "Вісі диктатур"?
Але з потенційним зменшенням протиповітряного потенціалу України, спостерігатиметься неминуче зменшення кількості ракет та дронів у Росії та Ірану. Росія активно локалізує виробництво іранських дронів на своїй території, але досі користується частиною іранських комплектуючих. І водночас сама постачає зброю Ірану, включаючи системи ППО. Опинившись у стані повноцінної війни з Ізраїлем, Іран буде змушений витрачати запаси дронів, ракет і боєприпасів на власні потреби, а не постачати їх до Росії. А втративши частину промислових потужностей внаслідок ізраїльських ударів, Тегеран проситиме технологічної підтримки Кремля.
Росія, котрій самій не вистачає, буде змушена реагувати на запити іранців. Особливо з огляду на нещодавно підписаний договір про всеосяжне стратегічне партнерство між двома країнами. Путіну доведеться вибирати: знімати ракети з захисту російського простору та з українського фронту і давати іранцям, чи пожертвувати реноме надійного партнера для союзницької диктатури. А тим більше, якщо не допомогти Ірану – в країні можуть піднятися придушені раніше народні бунти. Недарма іранські правителі ведуть переговори з Кремлем щодо можливої втечі в Росію в разі подальшого погіршення ситуації. Допомагати Ірану – важко і дорого, а кинути країну з четвертим місцем у світі за доведеними запасами нафти – означає зробити щедрий подарунок Заходу.
Нафтовий джекпот Кремля
Один з найнебезпечніших наслідків конфлікту Ірану та Ізраїлю для України – стрибок цін на нафту. Ізраїльсько-іранська ескалація створює ризик подальшої дестабілізації регіону Перської затоки. Особливо враховуючи, що Іран контролює вихід до Ормузької протоки, через яку проходить до 20% світового нафтового експорту і Тегеран вже погрожував її закрити. Це напряму вигідно Росії, яка продовжує отримувати вирішальну частину бюджету від експорту нафти. А Росія завжди була нахабнішою та агресивнішою, коли нафта коштувала дорого. Зростання цін може компенсувати їй втрати від обмеженого доступу до західних ринків і забезпечити додаткові ресурси для фінансування війни. Ескалація на Близькому Сході — це нова фінансова "подушка" для Москви, при тому, що нещодавно було чимало заяв економістів про зменшення цієї "подушки" і величезні економічні проблеми для РФ у наступному році у вигляді виснаження Фонду національного добробуту та посилення інфляції.
Кількість зароблених грошей для Москви залежатиме від тривалості близькосхідного конфлікту. Після обміну повітряними ударами ціни на акції російських нафтових компаній на Мосбіржі різко зросли. Найбільше – на 5,7% – зросли акції компанії "Роснефть". "Ситуація вибухова, але така, що може й швидко згаснути, як ми це вже бачили у квітні та жовтні минулого року, коли Ізраїль та Іран також обмінялися ударами", – вважає Вандана Харі із консалтингової компанії Vanda Insights. Хоча нинішнє зростання цін на нафту вже є більшим за 10%.
Зароблені кошти Кремль вкладатиме у закупівлю та виробництво озброєнь проти України, хоча й витрачатиме протиповітряні озброєння для допомоги Ірану. Україні б пощастило, якщо б у цій військовій бухгалтерії РФ вийшла на нуль, не наростивши кількості озброєнь на українському фронті.
Але чимало фінансових аналітиків вважають, що якщо у війну не втягнуться інші країни – через кілька тижнів ціни стабілізуються. Єдине, що залишається позитивним, що ані США, ані Китаю та ЄС не потрібні високі ціни на нафту, тож ці країни можуть сприяти перемир’ю. Інша справа, що ескалація амбіцій войовничих режимів – як учасників конфлікту, так і поки що спостерігачів, в такий мінливий час може перевищити розрахунки економічних збитків та невигідних валютних графіків, котрими звикли мислити західні бізнесмени.
Україні у цій ситуації, за будь-яких умов, варто прискорити виробництво озброєнь, поглибити оборонно-промислові, а ще краще – союзницько-геополітичні зв’язки з Європою та шукати альтернативу військової допомоги США, особливо у сфері протиповітряної оборони.