Августин Іванович Волошин – прем’єр-міністр Карпатської України (1938 – 1939), президент Карпатської України (15 – 18 березня 1939).
Місце народження, освіта
Народився 17 березня 1874 року в селі Келечин (нині – Закарпатська область), у родині греко-католицького священника.
Навчався в місцевій школі, потім – в Ужгородській гімназії, а після цього вступив продовжив здобуття освіти на теологічному факультеті Будапештського університету. Втім, через хворобу вже за рік змушений був покинути університет і повернутися до Ужгорода, де завершив навчання у богословській семінарії.
Кар’єра
У 1897 році був висвячений на священника й відправлений служити до Преображенської церкви в Ужгороді. Волошин виступав проти політики мадяризації українського населення, зокрема проти богослужінь угорською мовою. Брав участь у нарадах у Будапешті й відстоював збереження кирилиці.
З 1900 по 1917 роки працював професором, а в 1917-1938 роках був директором Ужгородської учительської семінарії. Написав кілька навчальних посібників і підручників.
У 1922-му став редактором релігійного журналу “Благовіст”, а з 1933 року отримав звання папського прелата Мукачівської греко-католицької єпархії.
1923 року заснував праву Народно-християнську партію, якою керував до 1939-го. Від партії він у 1925-1929 роках обирався депутатом парламенту Чехословаччини.
З 1935-го очолював Етнографічне товариство Підкарпатської Русі.
26 жовтня 1938 року отримав пост прем’єр-міністра автономної Карпатської України.
Після розпаду Чехословаччини внаслідок німецької агресії, 15 березня 1939 року у Хусті Волошин проголосив незалежність Карпатської України. Став її першим і єдиним президентом. На засіданні Сейму було ухвалено конституцію та затверджено державну символіку.
Незабаром, коли спроби домогтися приєднання Карпатської України до Угорщини чи Румунії на правах автономії провалилися, Волошин разом із урядом емігрував спершу до Румунії, а звідти – до Югославії. Пізніше перебрався на окуповану нацистами територію й оселився у Празі. Там працював професором в Українському вільному університеті.
У травні 1945-го діяча заарештували в Празі працівники радянської військової контррозвідки СМЕРШ, і через кілька днів Волошина етапували до Москви. Його звинуватили в антирадянській діяльності.
Августин Волошин: цікаві факти
- Працюючи професором і директором семінарії, створив та опублікував 63 підручники: граматики, читанки, букварі та методичні посібники. Частину з них перевидавали кілька разів.
- Був організатором щорічних календарів “Місяцеслови”.
- Співпрацював із багатьма газетами, що виходили на Закарпатті у 1920-1930 роках.
- Публікував літературні твори під псевдонімом Верховинський.
- Є автором п’єс “Марійка Верховинка”, “Без Бога ні до порога”, “Князь Лаборець”, “Син Срібної землі”, “Фабіола”.
- У 1933 році пожертвував власний двоповерховий будинок під сиротинець, у якому виховувалися й навчалися 22 дитини.
Смерть
Помер 19 липня 1945 року у слідчому ізоляторі №2 Бутирської в’язниці в Москві через параліч серця. На той момент Волошину був 71 рік.
Сім’я
Був одружений із громадською діячкою Іриною Волошин (до шлюбу – Петрик).