Рішення президента Росії Володимира Путіна вдертися та окупувати території України кинуло серйозний виклик міжнародному порядку після 1945 року. Очільник Кремля намагається поставити під сумнів верховенство права та принципи самовизначення народу шляхом застосування сили.
Більшість країн цивілізованого світу вже офіційно звинуватили російські війська у скоєнні воєнних злочинів в Україні, а низка національних та міжнародних інстанцій розпочали розслідування, збираючи докази для побудови справ. Але чи зможе сам Путін колись постати перед судом за воєнні злочини? Розбираємося в усіх моментах послідовно.
Вимоги України щодо трибуналу
Наразі Україна вимагає створити спецтрибунал із мандатом ООН для покарання Росії і її керівництва за злочин агресії. Відомо, що Рада Європи вже веде роботу над створенням спеціального трибуналу.
Крім цього, відбуваються розслідування Міжнародного кримінального суду, розгляди воєнних злочинів Росії також ведуться у Європейському суді з прав людини у Страсбурзі та Міжнародному суді у Гаазі.
Розслідування триває, але офіційних звинувачень майже нікому не пред’явлено з двох причин: і через відсутність юрисдикції, і через супротив Заходу.
Види трибуналу
Вже 2,5 роки всі світові лідери, дипломати, юристи-міжнародники наперебій кажуть, що для Путіна треба створити трибунал. Пропонувалося кілька форматів, за якими можна було б судити російських злочинців серед вищого керівництва:
- спеціальний міжнародний трибунал, сформований резолюцією Генеральної Асамблеї ООН;
- спецтрибунал, створений шляхом підписання багатостороннього договору;
- гібридний трибунал – суд, інтегрований у систему правосуддя України, але із залученням міжнародних суддів та з залученням іноземного фінансування.
Хроніка розслідування воєнних злочинів Путіна
Слід зазначити, що генеральна Асамблея ООН двічі проголосувала 143 зі 193 голосів за осуд агресії Росії. РФ вже отримала догану від Міжнародного суду, який 16 березня 2022 року зобов’язав її припинити військові операції. Суд з прав людини також ухвалив рішення проти Росії.
2 березня 2022 року Міжнародний кримінальний суд – дітище Нюрнберга – розпочав розслідування воєнних злочинів, пов’язаних із вторгненням Росії, оскільки безпрецедентні 39 країн закликали його до дії. А 17 березня 2023 року Палата попереднього провадження МКС видала ордери на арешт Путіна та уповноваженої при президенті Росії з прав дитини Марії Львової-Бєлової за депортацію населення (дітей).
Чим же займається Міжнародний кримінальний суд?
Суд, створений у 2002 році відповідно до міжнародного договору, відомого як Римський статут, був уповноважений країнами, які ратифікували угоду, щоб розслідувати не лише воєнні злочини, а й два, можливо, більш зловісні типи злочинів: геноцид та злочини проти людяності.
6 років тому суд був уповноважений розслідувати й четвертий вид злочинів — злочин агресії, який забороняє лідерам будь-якої країни "планувати, готувати, ініціювати чи здійснювати" вторгнення в іншу країну.
Чому воєнних злочинців важко притягнути до відповідальності та довести їхню провину?
Юрисдикція – головне питання. Україна надала МКС юрисдикцію для переслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, які можуть здійснюватись без згоди Росії. Але для судового переслідування злочину агресії буде потрібна згода Росії, а за словами юристів, Кремль ніколи на це не погодиться.
"Агресія є злочином керівництва", — в інтерв’ю CBS News пояснив експерт з міжнародного права з Університетського коледжу Лондона, професор Філіп Сендс, який брав участь у розгляді низки міждержавних спорів.
Агресію вчиняють лише ті, хто має владу. Вони здатні вирішувати вести чи продовжувати бойові дії. Що це означає в контексті України: ми говоримо про Путіна, Лаврова, міністра оборони, найвищих військових чиновників, найвищих розвідників.
Філіп Сендс
Але притягнути до відповідальності Росію за злочин агресії у зв’язку з війною в Україні – непросте завдання у рамках нинішньої системи міжнародного правосуддя.
У конкретному випадку вторгнення Росії в Україну (за винятком вкрай малоймовірної передачі справи Радою Безпеки ООН, де Росія має право вето) Міжнародний кримінальний суд не має юрисдикції щодо агресії.
У міжнародному правовому порядку існує прогалина. Злочин існує у міжнародному праві, але неможливо забезпечити його дотримання
Філіп Сендс
Заяву Сендса підтверджує й агент України в Міжнародному Суді ООН Антон Кориневич. За його словами, створення спецтрибуналу щодо злочину агресії є дуже важливим як з погляду політики, так і з точки зору ідеології, бо і бомбардування драмтеатру у Маріуполі, і підрив Каховської ГЕС, і катування людей — це і є злочин агресії.
Кориневич запевняє, що до спецтрибуналу над Путіним і його спільниками мають бути залучені міжнародні судді. Це не має бути правосуддям держави-жертви агресії над державою-агресором.
Коли спецтрибунал почне роботу?
Пан Кориневич має оптимістичні прогнози: він вважає, що трибунал може почати роботу ще до завершення війни. Головне, щоб Україна та партнери дійшли згоди щодо формату і моделі цього спеціального трибуналу.
Про притягнення всіх винних у злочинах проти України до кримінальної відповідальності йдеться й ”Формулі миру” президента Володимира Зеленського. Розроблений нашою державою документ є важливим етапом до створення міжнародного трибуналу, де в підсумку має постати найвище керівництво РФ, зокрема Путін.
Чому Захід проти спецтрибуналу?
Деякі великі держави, зокрема Сполучені Штати, досі відкрито не підтримали заклик до створення спецтрибуналу для Путіна саме за злочин агресії.
Так, Філіп Сендс каже, що Захід стурбований тим, що якщо сьогодні створять спеціальний трибунал для одного постійного члена Ради Безпеки, то завтра може бути створений інший щодо будь-якого звинувачення в британському, французькому або американському злочині. Спецтрибунал над Путіним має безліч скептиків як серед політиків, так і серед громадськості.
Схожу думку висловлював і Мішель Дюкло, колишній посол Франції у Сирії:
Від Сполучених Штатів не вислизнуло те, що деякі звинувачення проти Росії можуть бути застосовні й до їхнього вторгнення до Іраку 2003 року. Такі держави, як США, а також Франція, Велика Британія та інші країни, які вважають, що вони зобов’язані взяти військову участь у деяких гарячих точках світу, можуть побоюватися, що Нюрнберг 2.0 може створити прецедент, який буде використаний проти них же коаліцією ворожих держав.
Своєю чергою Ґордон Браун, який був британським прем’єром наприкінці участі Великої Британії у війні в Іраку, заявив, що будь-який спеціальний трибунал не матиме ретроспективного характеру.
А видатний британський дипломат лорд Девід Хенней взагалі каже, що Нюрнберг у XXI столітті є взагалі “неправильною моделлю”. Він зазначає, що Нюрнберзький процес відбувся лише після того, як союзники перемогли нацистів, а вищі нацистські лідери опинилися або під вартою, або були мертві. На цей час Україна ще не вийшла переможцем, а Путін безнапасно проживає в Росії та навряд чи подорожуватиме в найближчому майбутньому. Краще, на думку Хеннея, партнерам допомогти Києву, щоб російська агресія "зазнала провалу у військовому, політичному та економічному відношенні".
Як Україні створити трибунал для Путіна: поради від Мішеля Дюкло
Мішель Дюкло вважає, що різні зацікавлені сторони мають нести різні рівні відповідальності:
- Це насамперед обов’язок Європи – Європейського Союзу, можливо, разом з іншими європейськими країнами, треба підтримати Україну у створенні спеціального трибуналу щодо злочинів агресії.
- Щоб спростувати заперечення, що “регіональний” суд не заслуговуватиме на довіру, трибунал має отримати схвалення чи підтримку з боку Організації Об’єднаних Націй.
- Першим кроком могло б стати створення Тимчасової спеціальної прокуратури. Нідерланди вже запропонували Гаагу як місце проведення. Щоб уникнути “фрагментації” міжнародного кримінального права, як побоюються експерти, прокурору МКС можна було б запропонувати працювати разом із прокурором цього гібридного трибуналу; для цього буде потрібна згода сторін Римського статуту.
Дюкло вважає, що Сполучені Штати не візьмуть на себе ініціативу з вищенаведених причин. Можна очікувати, що Америка не втручатиметься в ініціативу, очолювану Україною та Європою.
Чи були притягнуті до відповідальності за воєнні злочини інші національні лідери?
The New York Times стверджує, що навіть через довгий час після закінчення бойових дій будь-які переслідування та судові процеси, пов’язані з ними, ледве можуть розпочатися. Видання наводить приклади з історії.
Так, колишнього лідера Сербії та Югославії Слободана Мілошевича, судили за воєнні злочини у 2002 році. Він лютував під час балканських воєн 1990-х років. Колишній глава держави помер в Гаазі, перш ніж було винесено вирок.
А Лорана Гбагбо, експрезидента Кот-д’Івуару, взагалі виправдав Міжнародний кримінальний суд у 2019 році. Очільника країни звинувачували у злочинах проти людяності під час президентських виборів у 2010 році.
Ще один приклад рішення МСК: у 2011 році ордер на арешт отримав екслідер Лівії Муаммар Каддафі. Його звинуватили у злочинах проти людяності, але вироку він так і не дочекався, бо у жовтні того ж року його вбили на батьківщині.