Будапештський меморандум, підписаний у 1994 році, став важливою віхою у зовнішній політиці України. В обмін на відмову від третього за величиною ядерного арсеналу у світі, наша країна отримала "запевнення" щодо поваги до її територіальної цілісності від США, Великої Британії та РФ. Попри це, у 2014-му Росія зухвало порушила свої зобов’язання, окупувавши частину територій України.
5 грудня 2025-го виповнюється 31 рік із дня підписання Будапештського меморандуму. Тож "Політаналіз" пригадує, чому Україна пішла на відмову від ядерної зброї і що їй обіцяли натомість.
Чому Україна віддала ядерну зброю
На початку 1990-х років Україна мала на своїй території близько двох тисяч стратегічних ядерних боєголовок. Це було більше, ніж у Франції, Великої Британії та Китаю разом узятих. Для українських політиків ця ядерна спадщина була водночас і викликом, і важелем впливу: вона несла потенційну загрозу екологічної катастрофи, але відкривала можливості для переговорів на міжнародній арені. Водночас витрати на неї були б надто високими для країни.
Першому президенту України Леоніду Кравчуку довелося керувати державою, яка зіткнулася з надзвичайно серйозними викликами. Серед першочергових завдань було зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС і спорудження постійного укриття над зруйнованим реактором. Також постала потреба забезпечити атомні електростанції паливом, яке Україна не виробляла. Не менш важливим було отримання доступних кредитів від МВФ і Світового банку, щоб покривати дефіцит бюджету та підтримувати економіку. Розв’язання всіх цих питань було неможливим без співпраці як із США, так і з Росією.
І хоч Україна отримала у спадок від СРСР ракети, боєголовки та шахти для запуску, вона не мала необхідної інфраструктури та технологій для їх обслуговування. Створення такої індустрії потребувало б колосальних витрат: десятків, а можливо, і сотень мільярдів доларів.
Як підписували Будапештський меморандум
Ще наприкінці 1960-х років світові лідери дійшли згоди, що необхідно зменшити запаси ядерної зброї та запобігти збільшенню кількості держав, які її мають. Однак на початку 1990-х, після розпаду Радянського Союзу, його ядерний арсенал опинився розділеним між чотирма країнами: Україною, Росією, Білоруссю та Казахстаном.
Спочатку Штати розраховували на те, що Україна та РФ самостійно домовляться про процес ядерного роззброєння. Передбачалося, що Київ передасть свій тактичний і стратегічний арсенал, а Москва забезпечить йому певну компенсацію. Проте до кінця 1993 року переговори між державами зайшли у глухий кут через чималу кількість розбіжностей. Після цього до діалогу включився Білий дім.
11 січня 1994 року літак президента США Білла Клінтона приземлився в аеропорту "Бориспіль". Цей візит став знаковим жестом, який підкреслював визнання Кравчука як рівноправного учасника міжнародних переговорів. Через три дні останній вирушив до Москви, де у Кремлі підписав тристоронню угоду між Україною, РФ та Штатами. Згідно з домовленостями, Україна зобов’язалася ліквідувати міжконтинентальні балістичні ракети та ядерні боєголовки. Кремль, своєю чергою, повинен був переробити збагачений уран із цими боєголовками на паливо для атомних електростанцій і передати Україні. Фінансування переробки забезпечував Вашингтон шляхом надання кредитів.
Штати та Росія погодилися укласти окремий документ, що містив "гарантії" для України щодо дотримання її територіальної цілісності. Тому 5 грудня 1994-го було підписано "Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї" (ДНЯЗ). Від України підпис поставив новий президент України Леонід Кучма разом із лідерами США, Росії та Великої Британії – державами, що виступали депозитаріями ДНЯЗ. У тексті було зафіксовано, що інші три країни дотримуватимуться принципів поваги до суверенітету та територіальної цілісності країни. Однак якщо в назві україномовного тексту є слово “гарантії”, то в англомовному варіанті це assurances, тобто “запевнення”.
Протягом наступних чотирьох років усі ядерні боєголовки були передані до Росії, а до кінця 2001-го Україна завершила ліквідацію міжконтинентальних балістичних ракет і шахт для їхнього запуску.
Будапештський меморандум: текст
Текст Будапештського меморандуму передбачає, що:
- Росія, Велика Британія та США підтверджують свої зобов’язання перед Україною, зокрема щодо поваги до її незалежності, суверенітету та чинних кордонів;
- підтверджують свої зобов’язання не застосовувати загрозу силою чи її використання проти територіальної цілісності або політичної незалежності України. Жодна їхня зброя не буде спрямована проти України, крім випадків самооборони або інших дій, що відповідають Статуту ООН;
- підтверджують свої зобов’язання перед Україною утримуватися від застосування економічного тиску, спрямованого на обмеження суверенних прав країни або на отримання переваг шляхом підпорядкування її інтересів власним;
- підтверджують готовність домагатися швидкого втручання Ради Безпеки ООН для підтримки України у разі, якщо вона зазнає нападу або стане об’єктом ядерних погроз;
- підтверджують свої зобов’язання щодо України не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави, що є учасницею ДНЯЗ і не має ядерного арсеналу, за винятком випадків, коли така держава, самостійно або разом із ядерною державою, здійснить напад на них, їхні території;
- РФ, Велика Британія, США та Україна проводитимуть консультації у разі виникнення обставин, внаслідок яких постає питання стосовно цих зобов’язань.
Згодом до документа приєдналися Франція і Китай.
Нагадування про Будапештський меморандум
Неефективність Будапештського меморандуму стала очевидною у 2014 році, коли Росія розпочала агресію проти України. Знову ж цей документ почали обговорювати наприкінці 2021-го, коли у ЗМІ все частіше зʼявлялися новини про підготовку РФ до повномасштабного вторгнення.
15 лютого 2022 року, за кілька днів до початку нового етапу війни, колишні президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма й Віктор Ющенко звернулися до країн-підписантів Меморандуму. Тоді вони нагадали, що у 1994-му ядерні держави взяли на себе зобов’язання поважати незалежність і територіальну цілісність України. Це стало основною умовою, за якою країна добровільно відмовилася від ракетно-ядерного арсеналу. Президенти зазначили, що Україна може згадувати обіцянки хіба що як знущання.
Колишні лідери закликали підписантів Меморандуму вжити реальних заходів, які здатні зупинити російську агресію. Вони наголосили, що в разі поразки України подібні міжнародні угоди, як Будапештський меморандум, втратять будь-який сенс. За словами політиків, жодна держава, яка має можливість отримати ядерну зброю, зважатиме на український досвід і більше не відмовиться від неї.
Кілька днів потому, 19 лютого 2022-го, чинний президент Володимир Зеленський доручив Міністерству закордонних справ скликати міжнародні консультації держав-підписантів Будапештського меморандуму.
Виступаючи на Мюнхенській конференції з безпеки, він заявив, що якщо консультації не відбудуться, або ж Україна не отримає належних гарантій безпеки, то Київ визнає угоду 1994 року недійсною. Втім, цього не сталося і після початку повномасштабної війни.
Зеленський про ядерну зброю
Вже у жовтні 2024-го Зеленський заявив, що під час вересневої розмови з тодішнім кандидатом у президенти США Дональдом Трампом наголосив йому на потребі вступу України до НАТО. При цьому очільник України сказав, що держава має лише два варіанти: або в неї буде ядерна зброя, або вона повинна мати альянс. Сам же Трамп пізніше заявляв, що Україна не стане членом НАТО.
Після слів Зеленського німецький таблоїд Bild написав, що Україна здатна відновити свій ядерний арсенал за кілька тижнів.
“У нас є матеріали, у нас є знання. Якщо буде наказ, нам знадобиться лише кілька тижнів, щоб отримати першу бомбу”, – процитувало видання неназваного співрозмовника з української влади.
МЗС України спростувало ці дані, заявивши, що Україна була і залишається відданою учасницею Будапештського меморандуму.
Потім Зеленський пояснив, що ніколи не говорив про підготовку до створення ядерної зброї або чогось подібного, а лише нагадав, що Україна віддала ядерну зброю в обмін на обіцянки дотримуватися її територіальної цілісності й суверенітету.