Увечері 17 червня Вашингтон і Тегеран затвердили перемир’я раніше запланованого терміну. Сторони мали підписати “меморандум про взаєморозуміння” 19 червня під час зустрічі у Швейцарії, але домовилися зробити це дистанційно ще за два дні. Делегації обох країн все одно зустрінуться в Женеві у визначену дату. Там вони почнуть обговорювати майбутнє ядерної програми Ірану, пише РБК-Україна.
Нагадаємо, ще у лютому президент США Дональд Трамп обіцяв стерти режим аятоли Хаменеї з лиця землі, ліквідувати ракетні арсенали Тегерана і позбавити країну будь-яких шансів створити ядерну зброю. Тепер же Білий дім запускає фонд відновлення Ірану обсягом 300 млрд доларів і готується поступово скасувати санкції. У відповідь Тегеран дав лише одну розмиту обіцянку — не купувати й не розробляти ядерну зброю.
Що передбачає меморандум
Документ, який Трамп підписав у Версалі під час саміту G7, складається з 14 пунктів. До останнього моменту текст залишався закритим навіть для Ізраїлю. Союзник Вашингтона бачив лише чорнові версії, що просочилися в арабські, іранські та американські медіа. Згодом офіційний варіант оприлюднив і Білий дім.
Сторони домовилися узгодити остаточний мирний договір протягом 60 днів із можливістю продовження терміну за обопільною згодою. Серед інших ключових положень:
- Вашингтон і Тегеран оголошують негайне припинення бойових дій на всіх фронтах, включно з Ліваном, і обіцяють поважати територіальну цілісність одне одного.
- Іран знімає блокаду Ормузької протоки, США — блокаду іранських портів. Перші танкери вже пройшли протоку після набрання угодою чинності, а довоєнний рівень судноплавства сторони планують відновити протягом місяця.
- Вашингтон бере на себе зобов’язання забезпечити фінансування відновлення Ірану на щонайменше 300 млрд доларів. Згідно з інформацією, мова йде про приватний інвестиційний фонд без участі державних коштів чи грантів — компанії зі США, країн Перської затоки, Азії, Африки та Південної Америки вже погодилися закрити понад половину суми.
- Санкційний режим скасовується поступово, за графіком, який сторони ще погодять. Аналітики WSJ називають саме це положення головним стимулом для Тегерана залишатися за столом переговорів.
- Питання збагаченого урану відкладається до фінальної угоди. Найближчі два місяці Іран знижуватиме концентрацію запасів високозбагаченого урану під наглядом МАГАТЕ, а Штати утримуються від нових санкцій і наростання військової присутності в регіоні.
- Експорт іранської нафти й супутні фінансові послуги — банківські, страхові, логістичні — США дозволяють одразу після підписання документа. Тегеран уже відновив поставки вперше за два місяці.
- Частину заморожених іранських активів розморожують, але контроль над процесом і темпом залишається за Вашингтоном.
Ракетна програма Ірану та його зв’язки з регіональними проксі-структурами в перелік тем для фінальних переговорів не потрапили — на це звертає увагу WSJ.
Шість цілей Трампа і реальні результати
28 лютого, оголошуючи про початок воєнної кампанії, Трамп окреслив шість завдань. Демократи називають підсумок повним провалом, команда президента наполягає на зворотному.
Перша мета — знищити іранський флот. Центральне командування ЗС США рапортує про потоплення 90% основних кораблів, які Тегеран використовував у боях. Понад 700 авіаударів ліквідували значну частину морських мін. Водночас аналітики звертають увагу на інше. Сотні швидкісних катерів Корпусу вартових ісламської революції, якими мінували Ормуз, залишилися практично неушкодженими.
Друга мета — ліквідувати ракетні запаси. США виводять з ладу аеродроми, ангари, паливні сховища та значну частину систем протиповітряної оборони — за оцінками Купера, 82%. Проте розвідка фіксує, що Іран зберіг близько 75% довоєнних мобільних пускових установок і 70% запасів ракет, а підземні сховища режим відновив практично повністю.
Третя ціль, ракетна промисловість, — чи не єдина, де успіх більш-менш очевидний. Центральне Командування Збройних сил США звітує про удари по 90% збройових заводів і знищення 80% ракетних об’єктів.
Четверта мета стосувалася регіональних “проксі” Тегерана. У Пентагоні стверджують, що ланцюг постачання до союзних структур розірваний, хоча Іран продовжує фінансувати “Хезболлу”. Підписаний меморандум вимагає зупинити операції на всіх фронтах, включно з Ліваном. Однак ізраїльська кампанія проти “Хезболли” триває навіть після того, як Трамп публічно закликав Нетаньягу діяти відповідальніше щодо Лівану.
П’ята і головна ціль — ядерна програма. Угода фіксує намір Тегерана не створювати й не купувати ядерну зброю, а механізм моніторингу сторони мають визначити протягом 60 днів. Аналітики BBC вважають цей термін надто коротким, щоб виключити приховану роботу над зброєю.
Шоста мета — підтримка зміни влади в Ірані. Верховний лідер Алі Хаменеї загинув унаслідок ракетного удару, але режим не розвалився. Владу перейняв його син Моджтаба, а масові протести початку року жорстко придушили ще до старту бойових дій. Тепер Трамп називає нове іранське керівництво розумним і не надто радикальним — риторичний розворот, подібний до його заяв щодо торгових мит.
Підсумок невтішний для Вашингтона, адже реалізованою повністю можна назвати лише одну з шести заявлених цілей. Грегорі Брю формулює це прямо: війну виграв Іран, а не Сполучені Штати.
Чому угоду порівнюють із планом Обами
На саміті G7 Трампа дратували паралелі журналістів між його меморандумом і ядерною угодою 2015 року, яку уклав Барак Обама і яку сам Трамп розірвав під час першого терміну. Президент наполягає на принциповій різниці: угода попередника відкривала Тегерану шлях до бомби, його ж власна угода цей шлях закриває.
На практиці структура нового документа багато в чому повторює логіку “Всеосяжного плану дій” часів Обами — обмеження ядерної програми в обмін на скасування санкцій. Сам Обама іронізує, що умови нового меморандуму суттєво не відрізняються від тих, які діяли до виходу Дональда Трампа зі старої угоди.
Редакційна стаття NYT формулює підсумок різкіше. Попередня домовленість зупиняє майже чотиримісячну війну, але супроводжується гіркою правдою — президент почав конфлікт необдумано і вів його, ігноруючи юридичні процедури. Видання наголошує, що Сполучені Штати виходять із цієї історії слабшими у військовому, дипломатичному й економічному вимірі, і платитимуть за це ще роками.
Що отримали сторони в підсумку
До лютого Іран переживав важку економічну кризу: національна валюта стрімко дешевшала, а влада жорстко придушувала протести, вбиваючи тисячі учасників. Ці проблеми не зникли й після перемир’я — режим залишається слабшим, ніж кілька років тому. Але чотиримісячна війна несподівано додала йому переговорних козирів, яких не було на початку року.
Тегеран продемонстрував здатність вистояти під ударами двох потужних супротивників одночасно, фактично уникнув реальної відмови від ядерних амбіцій і переконався, що інші країни світу не готові силовим шляхом розблоковувати Ормузьку протоку. Питання, як реагуватиме Вашингтон, якщо Іран вирішить перекрити протоку знову, лишається відкритим.
При цьому критики угоди наполягають, що природа іранського режиму не змінилася. Тегеран продовжує переслідувати політичних дисидентів, жінок, релігійні меншини, а за кількістю страт і застосуванням тортур посідає одне з перших місць у світі.
Для Трампа особисто результат війни виглядає прийнятним компромісом. На тлі падіння рейтингів і наближення проміжних виборів до Конгресу в листопаді він явно не прагне втягуватися в нову, ризикованішу фазу конфлікту. Свою позицію президент США пояснює риторичним запитанням до критиків: чи готові вони дозволити дев’яноста мільйонам іранців померти від голоду через продовження санкцій.
Найближчі два місяці стануть вирішальними. Саме за цей час сторони мають перетворити рамковий меморандум на остаточну угоду — або підтвердити, що перемир’я виявилося лише тимчасовою паузою перед новим витком напруги.
Нагадаємо, зупинка бойових дій та стабілізація нафтового ринку відбуваються на тлі серйозних фінансових змін всередині нашої країни. Раніше ми детально аналізували, як девальвація гривні та зростання мінімалки змінять життя українців найближчими роками".
