Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї, який керував країною понад три десятиліття, загинув у перший день військової операції США та Ізраїлю – 28 лютого. Про його ліквідацію спочатку повідомив президент США Дональд Трамп, а пізніше це підтвердили і в Тегерані.
Як Хаменеї прийшов до влади та зміг так довго утримувати контроль над Іраном – у матеріалі видання “Політаналіз”.
Алі Хаменеї: біографія
Хаменеї народився 17 липня 1939 року в Мешхеді, на північному сході Ірану. З самого дитинства він присвятив себе вивченню релігії. Освіту здобував спочатку в Мешхеді, потім навчався в шиїтському центрі в Іраку, а у 1958-му повернувся до Ірану та оселився в місті Кумі.
У 1963 році його наставника аятолу Рухоллу Хомейні вислали з країни через заклики створити Ісламську республіку на принципах шаріату. Тоді ж на протести вийшли прихильники останнього, але їх жорстко розігнали.
Хаменеї також відкрито критикував монархію, через що неодноразово потрапляв під арешт. Згодом його знову затримали – того разу на рік, а після звільнення заборонили виступати публічно. Втім, це не зупинило його разом із соратниками готувати революцію проти шаха всередині Ірану.
Після повернення Хомейні з заслання в 1979 році Хаменеї увійшов до Революційної ради та очолив Корпус вартових ісламської революції (КВІР). Через рік його призначили імамом п’ятничної молитви (духовний лідер, який очолює колективну молитву в мечеті та виголошує проповідь перед молитвою).
У 1981-му Хаменеї пережив замах. Він отримав важкі поранення грудей, обличчя та правої руки, але серед прихильників його авторитет зріс.
За кілька місяців внаслідок чергового теракту загинув президент Мохаммад Алі Раджаї. Після виборів Хаменеї обійняв його посаду й став першим священнослужителем на чолі Ірану. Ще через чотири роки його переобрали на другий термін.
Під час другої каденції Хаменеї зблизився з лідером Ісламської революції та першим верховним лідером Хомейні. Перед смертю Хомейні визначив його своїм наступником й навіть ініціював зміни до законів, прибравши вимогу, що Рахбаром (верховним лідером Ірану) може бути лише аятола (шиїтський релігійний титул).
Період президентства Хаменеї припав на війну між Іраном і Іраком, яка тривала 8 років, доки він, у серпні 1988-го, не погодився на перемир’я, яке запропонувала ООН.
Після смерті Хомейні 4 червня 1989 року посаду Рахбара обійняв Хаменеї. Упродовж свого правління диктатор сформував коло відданих йому людей у ключових сферах країни – парламенті, судовій системі, силових структурах й не тільки.
Внутрішня політика
Всередині країни ситуація залишалася напруженою через протистояння консерваторів та прихильників реформ, яке досягло свого піку в кінці 1990-х, коли на виборах президента переміг Мохаммед Хатамі. Останній заявляв про більш відкритий курс щодо західної культури. Водночас проти Хаменеї виступав великий аятола Хосейн-Алі Монтазері, якого чимало іранців вважали більш авторитетним.
У відповідь Хаменеї підбурював своїх послідовників закликами про небезпеку з боку західної культури, що переросло у кількаденну сутичку між прихильниками демократичних змін і поліцією у 1999 році.
Відносини між Хаменеї та Хатамі також були напруженими, у зв’язку з чим аятола прихильно поставився до перемоги мера Тегерана Махмуда Ахмадінежада на наступних президентських виборах. Ахмадінежад, своєю чергою, був відомим заявами проти Ізраїлю та США і підтримкою іранської ядерної програми.
У серпні 2005-го, на тлі міжнародних переговорів щодо ядерної програми Ірану, Хаменеї видав фетву, яка забороняє створення, накопичення та використання ядерної зброї. Втім, вже через кілька років Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) заявило, що Тегеран й надалі збагачує уран.
У червні 2009 року Хаменеї підтримав висунення Ахмадінежада на другий президентський термін. Однак, чутки про фальсифікації спричинили масові протести, що призвели до арештів й критики в бік аятоли навіть з боку деяких консерваторів.
Чергові масові протести в країні відбулись й у 2019 році на тлі підвищення цін на пальне. Як писали деякі місцеві ЗМІ, під час розгону демонстрацій поліція навіть застосовувала автомати.
Ще через декілька років, у вересні 2022-го, нову хвилю протестів спричинила смерть 22-річної Махси Аміні в поліцейському відділку після затримання за “неправильне носіння хіджаба”. Особисто Хаменеї виступав проти гендерної рівності, хоч й скасував раніше обмеження на освіту для жінок. Згідно з оцінками правозахисників, під час протестів загинули понад 500 людей, серед яких 70 неповнолітніх. Ще десятки тисяч людей були заарештовані, а понад сотня отримала смертні вироки.
Зовнішня політика
За роки правління Хаменеї вплив КВІР в регіоні помітно розширився. Ще у 1980-х Тегеран встановив тісні зв’язки з “Хезболлою” та сирійською владою Хафеза аль-Асада. Після повалення режиму Саддама Хусейна КВІР також почав співпрацювати з іракськими силами, що ще більше розширило його вплив.
На початку 2020-х союзні Тегерану угруповання мали вже чималий вплив у Сирії, Лівані, секторі Гази та Ємені.
Після нападу бойовиків на південь Ізраїлю 7 жовтня 2023-го і початку війни Ізраїлю проти ХАМАС ситуація для Ірану різко загострилася. Хаменеї стверджував, що Тегеран не причетний до атаки, але Тель-Авів ці заяви не прийняв.
Менш ніж за рік ситуація навколо союзників Ірану різко змінилася. У липні 2024 року ізраїльські спецслужби ліквідували лідера ХАМАС Ісмаїла Ханію в Тегерані, куди він приїхав на інавгурацію нового президента Ірану. Ще через два місяці загинув багаторічний керівник “Хезболли” Хасан Насралла. Зокрема, в грудні був повалений й режим Башара Асада – одного з найголовніших союзників Ірану.
Окремо варто нагадати й про те, що на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну іранський режим також зблизився й з Москвою. Тегеран почав передавати російській армії безпілотники, які Росія згодом навчилася виробляти самостійно й використовує для ударів по українських містах й сьогодні.
Операція з ліквідації Хаменеї
Атака США та Ізраїлю на Іран відбулась 28 лютого 2026 року. Незабаром голова Білого дому Дональд Трамп заявив про початок “великої бойової операції”.
“Нашою метою є захист американського народу шляхом ліквідації невідкладних загроз з боку іранського режиму – жорстокої групи дуже небезпечних людей. Його діяльність безпосередньо загрожує Сполученим Штатам, нашим військовим, базам за кордоном та союзникам у всьому світі”, – написав американський лідер у Truth Social.
Тегеран, своєю чергою, завдав ударів у відповідь по Ізраїлю. Як повідомили у Корпусі вартових ісламської революції, ракети й безпілотники також летіли по американських військових базах Катарі, Саудівській Аравії та ОАЕ
Коментуючи події на Близькому Сході президент України Володимир Зеленський заявив, що іранці нарешті отримали шанс позбутись терористичного режиму. Зокрема нагадав, що Тегеран надав зброю РФ, яку ж ворог потім застосовував проти України.
Вже в перший день військової операції Ізраїля та США Трамп повідомив про ліквідацію верховного лідера Ірану. Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) згодом додала, що під час авіаудару також загинули щонайменше семеро іранських високопосадовців. Серед них – очільник Міноборони країни Азіз Насірзаде та командувач КВІР Мохаммад Пакпур.
Що змінить ліквідація Хаменеї
В Ірані верховний лідер має вирішальний вплив на країну. Аятола визначає зовнішню політику, впливає на економіку, судову систему, медіа та силові структури. Він затверджує результати виборів, розв’язує питання призначень і звільнень посадовців та контролює КВІР. Поруч із цим діє Рада вартових Ісламської революції, яка перевіряє нові закони й може їх блокувати.
В коментарі “Суспільному” директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос пояснював, що ще до смерті Хаменеї ця система почала давати збої. На ситуацію впливав також і тиск з боку Вашингтона. Через це, за його словами, в країні з’явилося кілька центрів впливу: президент Масуд Пезешкіан, який уособлює більш поміркованих ісламістів, і радикальні консервативні сили на кшталт КВІР. При цьому сам Корпус не є монолітним і перебуває під тиском санкцій та нестачі ресурсів.
“Ще одним центром тяжіння на тлі січневих протестів був Реза Пехлеві, син останнього шаха Ірану, який живе у США. Пехлеві, коментуючи удари Ізраїлю та США по Ірану 28 лютого, заявив про руйнування режиму в Ірані”, – додає Семиволос.
Частина ж експертів оцінює майбутнє іранської влади більш стримано. Наприклад, віцепрезидентка та директорка Програми зовнішньої політики Інституту Брукінгса Сюзанна Мелоні зазначає, що зміна влади в Ірані може відбутися за трьома сценаріями: збереження нинішнього режиму, військовий заколот або його крах. Водночас ці варіанти можуть змінювати один одного й жоден із них не означає швидких позитивних змін, оскільки іранська система влади глибоко вкорінена і спирається на інституції, які вже переживали серйозні кризи та застосовували силу для збереження контролю. Тому навіть зміна керівництва сама по собі не гарантує трансформації режиму.
“З цієї причини будь-яка проста зміна на чолі керівництва Ірану залишається недостатньою для повалення чинної системи. З часом може виникнути політичний рух, здатний кинути виклик режиму, але будь-який майбутній перехід влади в Ірані навряд чи призведе до позитивних змін у самому режимі", – додає Мелоні.
Водночас експертка допускає крах режиму, якщо військові удари США або Ізраїлю знищать частину політичного й військового керівництва й провокують нову хвилю внутрішніх криз, протестів і репресій. Чи повторяться масштабні протести – поки що відкрите питання.