Володимир Мединський – помічник російського диктатора Володимира Путіна – є однією з найпримітніших фігур делегації Кремля у перемовинах з Україною. Посадовець називає себе “чистокровним росіянином”, хоча народився на Черкащині. Втім, у Росії він став відомим як автор псевдоісторичної маячні.
Що відомо про біографію Володимира Мединського – розповідає “Політаналіз”.
Мединський на переговорах
Володимир Мединський очолював російську делегацію на зустрічах з Україною ще в лютому 2022 року. Його ж відправили і в травні 2025 року, коли Москва та Київ повернулися за стіл перемовин. Тоді в Стамбулі Мединський робив різкі заяви, посилався на історію та наводив фейкові цитати історичних постатей.
Наприклад, небажання Кремля погоджуватися на тимчасове перемир’я він пояснив словами: “Як говорив Наполеон, війна і переговори ведуться одночасно”.
А пояснюючи вимоги передати українські території Росії, він приписав канцлеру Німецької імперії Отто фон Бісмарку вигадану цитату:
“Ніколи не намагайтеся обдурити росіян і що-небудь у них вкрасти, тому що мине час, і рано чи пізно росіяни завжди приходять за своїм”.
У липні генеральний секретар НАТО Марк Рютте, коментуючи склад російської делегації, дорікнув Москві за те, що вона не направила на діалог дійсно серйозних представників.
“Ми чинили тиск на українців, щоб вони надіслали до Стамбула високопоставлену команду. І вони надіслали. Але потім росіяни приїхали з цим “істориком”, який пояснював історію Росії з 1250 року”, – заявив він.
Зрештою Мединського відсторонили від перемовин, але ненадовго. 17 лютого 2026 року на зустрічі з українською делегацією в Женеві він знову опинився за столом переговорів. Наступного дня, як повідомляв Axios із посиланням на джерела, військова група демонструвала прогрес у діалозі, але політичний блок “застряг” саме через позицію Мединського.
Один із членів української делегації Сергій Кислиця, описуючи російського перемовника, назвав його людиною, відомою “довжелезними псевдоісторичними екскурсами”. Натомість президент Володимир Зеленський висловився ще різкіше: “У нас немає часу на все це лайно", маючи на увазі історичні розповіді від Мединського.
Володимир Мединський: біографія
Дитинство
Мединський народився 18 липня 1970 року в місті Сміла Черкаської області, в родині військовослужбовця та лікарки-терапевтки. Дитинство провів у постійних переїздах через службу батька.
Попри народження в Україні, згодом заявляв, що не вважає себе українцем: пояснював, що по батьківській лінії має польське дворянське походження, а по материнській – приблизно порівну українців і балтійських німців. При цьому Мединський прийшов до висновку, що він “чистокровний росіянин”. Втім, це не завадило йому регулярно згадувати й дитячі роки, проведені в Україні, у тому ж числі й літні “золоті” поїздки до бабусі в Смілу.
На початку 1980-х родина Мединського переїхала до Москви, де він і закінчив школу. Після 8 класу намагався вступити до Суворовського училища, але без успіху. Після 9 класу, прочитавши “Книгу майбутніх командирів” Анатолія Мітяєва, подав документи до Вищого червонопрапорного командного училища Верховної Ради РРФСР, але також невдало. Як він пояснював, нібито, через поганий зір.
У 1987-му Мединський все ж вступив до Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМВ) на факультет міжнародної журналістики. За його словами, обрав цей заклад, через те, що там раніше оголосили результати вступної кампанії. Під час навчання отримував Ленінську стипендію, входив до Всесоюзного Ленінського комуністичного союзу молоді (ВЛКСМ) і був членом Вченої ради інституту.
Згодом заснував одне з перших приватних рекламних агентств в СРСР – Асоціацію молодих журналістів “ОКО”.
У 1991 році, під час серпневого путчу, Мединський займався “духопідйомними фейками”, а також роздачею усіляких фейкових позитивних новин серед мітингарів.
Протягом 1991-1992 років стажувався в посольстві СРСР (згодом – Росії) у США.
Пізніше навчався в аспірантурі за спеціальністю “Політологія”, захистив кандидатську дисертацію, а потім і дві докторські.
Бізнес
Після завершення навчання в інституті Мединський разом з однокурсниками Сергієм Михайловим і Єгором Москвіним заснували рекламну компанію “Корпорація Я”. Серед її клієнтів були банки, тютюнові компанії та навіть фінансова піраміда “МММ”.
Вже через рік, у 1993-му, партнери розділилися: частина команди на чолі з Мединським залишилася в “Корпорації Я”, а група Сергія Михайлова заснувала агентство “Михайлов та партнери”.
Як розповідав Мединський, формально вони з Михайловим були рівноправними партнерами, але водночас він залишався начальником, що створювало психологічний тиск для нього. Втім, за неофіційною версією, у 1996 році “Корпорація Я” була на межі краху через борги клієнтів.
Зрештою Мединський відійшов від бізнесу та перейшов на державну службу.
Діяльність у політиці
У 1998-му почав працювати у Державній податковій службі Росії – став прессекретарем її керівника. Того ж року обійняв посаду радника з іміджу у директора Федеральної служби податкової міліції.
Згодом перейшов до Міністерства доходів і зборів, де став радником з інформаційної політики міністра Георгія Бооса. Коли останній у 1999 році покинув посаду – Мединський пішов разом із ним.
Наприкінці 1999-го він приєднався до виборчого штабу блоку “Отечество – Вся Россия”. Вже через два роки вступив до партії “Единство и Отечество – Единая Россия”. Там керував виборчим штабом в Москві, був заступником керівника Центрального виконкому з інформаційно-аналітичної роботи, а також входив до президії Генеральної ради партії.
У 2003 році його обрали до Державної думи IV скликання. Після цього він зосередився переважно на питаннях регулювання реклами, а також тютюнового й грального бізнесу.
У 2007-му Мединський знову потрапив до Держдуми – того разу від округу в Липецькій області.
Втім, вже через чотири роки зазнав невдачі ще на етапі праймеріз. Під час кампанії обіцяв, що у разі перемоги за два роки збудує собор у своєму окрузі в Курганській області. Також стверджував, що якщо цього не зробить, продасть житло в Москві та свої земельні ділянки, але храм все одно нібито буде зведено. Однак обіцянки йому не допомогли.
Після поразки на праймеріз Мединський повернувся до політики як довірена особа Володимира Путіна під час його президентської кампанії 2012 року. У травні, за пропозицією очільника уряду Дмитра Медведєва, Мединського призначили міністром культури Росії. На цій посаді він працював аж до січня 2020 року.
Сам Мединський згадував, що пропозиція очолити міністерство стала для нього несподіваною, але водночас він вважав цю роботу “однією з найцікавіших у світі”. Після призначення посадовець розвісив у коридорі до свого кабінету та в кімнаті для переговорів портрети попередніх керівників від царських часів до сучасності. Також частину приміщень прикрасив предметами зі своєї колекції старовинної холодної зброї.
У 2020 році, коли премʼєром Росії став Михайло Мішустін, Мединський вийшов з уряду. Втім, згодом він отримав пост помічника Путіна.
Окремо варто додати й те, що Мединський був одним з ініціаторів та подальшим керівником Російського військово-історичного товариства (РВІТ). Метою товариства було нібито патріотичне виховання молоді та знайомство з “традиціями і героїчним минулим Росії”.
Вже невдовзі після заснування РВІТ запропонувало створити “патріотичний інтернет, радіо та телебачення”, щоб, як там казали, “не проспати молодь”. У товаристві також заявляли, що проти Росії почався “новий бліцкриг”, у зв’язку з чим необхідно підтримати президентський курс і перейти до “ідеологічного контрнаступу у війні за уми”.
Курйози
За часи роботи в Міністерстві культури Росії Мединський неодноразово потрапляв у скандали через дивакуваті заяви або ж реформи. Наприклад, у жовтні 2012-го стверджував, що збереження і розвиток РФ після “катастроф ХХ століття” свідчить про “зайву хромосому” у росіян.
Вже через два роки Мінкульту довелось виправдовуватись після того, як голова відомства заявив, що не вважає доцільним фінансувати за гроші платників податків фільми, які знімаються за принципом “Рашка-говняшка”.
У 2016-му Мединський опинився у центрі чергового скандалу, коли назвав “кінченою мразотою” людей, які сумніваються у радянській легенді про “28 панфіловців”, попри те, що ця історія й дійсно є вигадкою.
Крім того, його часто критикували через спроби просувати “ідеологічно правильні” кінопроєкти.
Війна в Україні
22 лютого 2022 року, за 2 дні до початку повномасштабного вторгнення Росії, Мединський опублікував заяву щодо України, у якій назвав її “історичним фантомом”, чия історія нібито і є “російською історією”.
За словами кількох співрозмовників видання “Важные истории”, які знайомі з російським перемовником, посадовець є прагматичною та цинічною людиною без чіткої ідеології, але Путіну подобається “історична” риторика перемовника.
Вже за кілька днів після повномасштабного вторгнення Мединський разом з іншими російськими посадовцями прибув на українсько-білоруський кордон для переговорів. Під час діалогу, як розповідали джерела ВВС, Мединський не вдавався до звичних для нього історичних відступів й намагався якнайшвидше отримати фінальне рішення, хоч і з маніпуляціями.
Цікаво й те, що під час першої зустрічі делегацій посадовець не дуже орієнтувався у ситуації на фронті. Він був дуже здивований пропозиції української сторони стосовно обміну тілами загиблих.
Ще один співрозмовник, обізнаний із перебігом переговорів, розповів, що Мединський фактично нічого не вирішує, хоча любить поводитись так, ніби керує всім процесом і постійно говорить у відповідному тоні.
“Любить вдаватись у якусь суцільну демагогію з антинауковими версіями історичних подій. Але він точно не істеричка, швидше звичайний шовініст”, – додало джерело.
За роки участі у переговорах з Україною Мединський став вже добре знайомий українській делегації, у зв’язку з чим у неї також склалося власне уявлення про нього.
Один зі співрозмовників розповідав, що, на перший погляд, посадовець є доволі “зручним” партнером, оскільки не веде розмову з позиції приниження. Поводиться коректно й інтелігентно, “не душка, але і не бультер’єр”, говорить спокійно, ставить уточнювальні запитання і часто використовує фрази на кшталт “От ви ж розумієте”.
Ще один учасник української переговорної команди також звернув увагу на стриману поведінку Мединського. Співрозмовник BBC описав Мединського як людину з високим рівнем інтелекту, жорстку й логічну, без явних політичних забобонів і з тверезим сприйняттям реальності. Зокрема, додав, що історичні відступи Мединський використовує лише у потрібний момент, хоч це й виглядає як підготовлена заздалегідь репліка.
Кримінальна справа в Україні
Окремо варто згадати й те, що проти Мединського в Україні порушена кримінальна справа.
Ще у 2010 році Мединський заявив про потребу запровадити єдиний “правильний” підручник історії, пояснюючи це тим, що різні книги по-різному трактують історичні події, що нібито може призвести до “розділення історії”.
А 2023-му, на тлі повномасштабної війни, світ побачила книга з історії для учнів 11 класів, у якій були переписані події з 1970 року. Її авторами, крім Мединського, стали ректор МДІМВ Анатолій Торкунов і голова Інституту загальної історії Російської академії наук Олександр Чубар’ян.
У книзі також є розділ про війну проти України, де повторюються багато тез російської пропаганди та подано викривлену версію подій.
Це стало приводом для оголошення підозри з боку Служби безпеки України за статтями про:
- посягання на територіальну цілісність і недоторканність України;
- виправдовування, заперечення збройної агресії РФ проти України.