Нікол Вовайович Пашинян – премʼєр-міністр Вірменії (2018 – теп. час).
Місце народження, освіта
Народився у вірменському місті Іджеван 1 червня 1975 року.
Вищу освіту отримував на філологічному факультеті Єреванського державного університету, де з 1991 року навчався на журналіста. Однак у 1995-му був відрахований із закладу. За словами Пашиняна, приводом став критичний матеріал про діяльність сестри колишнього декана університету.
Карʼєра
Ще за часів студентства почав працювати кореспондентом у вірменських газетах.
У 1998 році заснував опозиційну газету “Орагір” (“Щоденник”), ставши головним редактором видання.
Пашинян був відомим опозиційним журналістом і неодноразово звинувачувався, зокрема, в наклепі. Наступного року через це його засудили до року позбавлення волі (з відстрочкою виконання покарання) та штрафу.
На вимогу влади “Орагір” закрили, але Пашинян заснував нову газету – “Айкакан жаманак” (“Вірменський час”). Це видання він очолював до 2012 року.
Діяльність у політиці
У 2006 році став співзасновником суспільно-політичної ініціативи “Альтернатива”, яка потім увійшла до передвиборчого блоку “Імпічмент”. Головою блоку був саме Пашинян.
Навесні 2007-го блок брав участь у парламентських виборах, але набрав лише 1,29% голосів і не пройшов у Національні збори.
Роком пізніше долучився до передвиборчого штабу кандидата в президенти Вірменії, колишнього очільника держави Левона Тер-Петросяна. Той програв на виборах, після чого у Вірменії почалися масові протести, оскільки прихильники політика відмовилися визнавати результати голосування. Одним із лідерів протесту став Пашинян.
Мітинги переросли у сутички з правоохоронцями, в результаті розгону протестувальників загинули десятеро людей. У країні ввели надзвичайний стан, а Пашиняна оголосили в розшук. Тоді він зник, але влітку 2009 року здався владі.
У січні 2010-го, перебуваючи під арештом, балотувався в депутати на довиборах, однак зазнав поразки.
Того ж місяця суд визнав його винним в організації масових заворушень і призначив сім років увʼязнення. Після року у вʼязниці його амністували на честь 20-річчя незалежності Вірменії.
Після звільнення долучався до мітингів партійного блоку "Вірменський національний конгрес" (ВНК).
У травні 2012 року став депутатом Національних зборів від АНК, увійшовши у відповідну фракцію в парламенті.
Через три роки розірвав відносини з політсилою і заснував партію “Громадянський договір”, яка потім увійшла до блоку “Елк”, організований Пашиняном.
У 2017-му політика знову обрали депутатом. У парламенті нового скликання він очолив фракцію “Елк”.
Того ж року Пашинян балотувався в мери Єревана, але посів друге місце.
8 травня 2018-го парламент підтримав призначення політика на посаду премʼєр-міністра Вірменії.
Восени 2018 року з метою розпуску парламенту і проведення дострокових виборів Пашинян подав у відставку. До формування нового кабінету він виконував обов’язки прем’єра, а в січні 2019-го, після голосування, знову став повноцінним головою уряду.
Навесні 2021-го, на тлі успіху Азербайджану у Другій карабаській війні і невдоволень громадян, знову подав у відставку, щоб відбулися позачергові вибори в парламент.
За результатами голосування "Громадянський договір” отримав 53,91% голосів і більшість мандатів у парламенті. Таким чином, Пашинян знову отримав крісло премʼєр-міністра.
Сімейний стан
Одружений із Анною Акопян – головною редакторкою газети "Вірменський час", яку заснував сам Пашинян.
Мають чотирьох дітей: дочок Маріам, Шушан й Арпі та сина Ашота.