Тарас Дмитрович Боровець (псевдо – Бульба) – засновник Української повстанської армії "Поліська Січ" й Української національної гвардії.
Місце народження, освіта
Народився 9 березня 1908 року в селі Бистричі (нині – Рівненська область).
Через відсутність можливості навчатись у школі приділяв увагу самоосвіті: багато читав і цікавився політикою.
Кар’єра
З 14 років працював у каменоломні. Паралельно в юності долучився до національно-визвольного руху. Згодом став власником кар’єру чорного граніту.
В 1930 році відбув військову службу у польській армії.
Через два роки разом із друзями заснував підпільну організацію “Українське національне відродження”, метою якої було проведення культосвітньої діяльності.
У 1934-му Боровця заарештували за контакти з Організацією українських націоналістів та написання книги антипольського спрямування “Пан депутат у Сеймі”. Провів у концтаборі 9 місяців, після чого був змушений проживати в Польщі.
Коли почалася Друга світова війна, Боровець повернувся в Україну. В 1941 році він організував у селі Немовичі на Рівненщині збройне формування – Українську повстанську армію "Поліська Січ", яка долучилася до бойових дій проти радянських сил. Наприкінці літа того року її чисельність становила близько 700 людей (два курені), але в вересні була скорочена до 300-400.
При цьому в серпні 1941 року загони Бульби-Боровця (саме таким прізвищем він почав підписувати документи) увійшли до міста Олевськ на Житомирщині, де на кілька місяців встановили український контроль і проголосили Олевську республіку.
Потім, у 1942-1943 роках, Бульба-Боровець вів боротьбу вже проти нацистів. Навесні 1943-го “Поліська Січ” перетворилася на одну з найчисельніших повстанських формацій на Волині та Поділлі. У липні Боровець змінив назву підпорядкованих загонів на Українську народно-революційну армію (УНРА). А невдовзі він став одним зі співзасновників Української Народно-Демократичної Партії. Також вів переговори про обʼєднання “Поліської Січі” з ОУН (р), проте сторони не дійшли згоди.
Того ж року намагався налагодити контакт із німцями. Однак згодом був заарештований гестапо та відправлений до концтабору Заксенгаузен. Згодом нацистські війська звільнили Бульбу-Боровця, аби закинути загін під керівництвом діяча в тил Червоної Армії. Втім, ці плани так і не здійснилися.
Після поразки нацистської Німеччини він залишився в еміграції в Мюнхені, де заснував Українську національну гвардію – організацію, яка передбачала бойову підготовку для подальшого звільнення України.
З 1948 року оселився в Канаді.
В еміграції організовував випуск різних видань, серед яких – “Бюлетень Головної Команди УНГ”, “Меч і Воля”, вишкільні зошити “Військова справа”.
В 1976-му став членом Світової громадської військово-патріотичної організації українських козаків “Українське Вільне Козацтво”, мав козацьке звання генерал-хорунжого УВК.
Входив до Української Радикально-Демократичної Партії.
Смерть/загибель
Помер 15 травня 1981 року в лікарні Нью-Йорка (США). На той момент йому було 73 роки.
Сімейний стан
Був одружений з Анною Боровець-Опоченською.