На одному із напрямків, де кілька днів точаться бойові дії у Курській області, розташована газовимірювальна станція (ГВС) “Суджа”. Це, своєю чергою, стало причиною зростання цін на природний газ Росії у Європі, а також зменшення його транзиту через українські землі.
Про те, що відбувається на Курщині та чим важлива “Суджа” – в матеріалі видання “Політаналіз”.
Наступ на Курську область
6 серпня Сили оборони розпочали наступ на територію Курської області РФ. Згідно з даними DeepState, зранку українські воїни прорвали кордон, а також атакували біля Свердліково та Олешню в напрямку Суджі.
Станом на 8 серпня, російські Telegram-канал почали “скиглити” через те, що частина Суджі нібито перебуває під контролем Збройних сил України, а The Washington Post заявило про контроль українських воїнів над однойменною газовимірювальною станцією.
Пізніше бійці 61-ї бригади підтвердили інформацію щодо переходу Суджі під контроль України. За даними джерел західних ЗМІ, ще ввечері 7 серпня ЗСУ взяли під контроль більшу частину міста, а також основні дороги до нього.
Після цього українські воїни продовжили рух на північ, зокрема до населених пунктів Мартинівка, Южний та Нікольський.
У ніч на 9 серпня Telegram-канали ворога оприлюднили відео із наслідками ураження колони росіян під Рильськом. Через деякий час з’ясувалось, що відео знято поруч із селом Октябрське.
Українська влада на той момент жодним чином не коментувала події, які розвивались у російському регіоні. Лише ввечері 10 серпня президент Володимир Зеленський, у своєму відеозверненні заявив, що головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський “доповідав щодо наших дій і витискання війни на територію агресора“.
За словами професора оборонних досліджень із Королівського коледжу Лондона Майкла Кларка, можливо, стратегічною метою Києва є спроба відвернути ворожі війська від інших напрямків фронту в Україні. Зокрема Сили оборони також можуть спробувати захопити Курську атомну електростанцію (АЕС) у відповідь на тимчасову окупацію росіянами Запорізької АЕС.
Кларк відзначив, що Київ в питанні наступу на Курську область налаштований серйозно. Наразі в операції беруть участь до 10 тисяч українських військовослужбовців, американські бойові броньовані машини Stryker, M2 Bradley та німецькі броньовані машини піхоти Marder.
“Великий ризик”
На думку директора Євразійської програми у Foreign Policy Research Institute, полковника армії США у відставці Роберта Шемілтона, наступ Сил оборони в Курській області, ймовірно, є превентивною атакою. Він пояснив, що на своєму боці кордону РФ накопичила десятки тисяч військовослужбовців. В української сторони це викликало занепокоєння, оскільки ворог міг би використати сили для повторного наступу на Харківську область, або ж просто кинути на Донбас. Шемілтон вважає, що наступом на Курську область Україна вирішила зіпсувати плани ворога, і якщо атака буде успішною, то можна буде стверджувати про правильність цього кроку.
Водночас він зауважив, що операція на території Курської області є доволі ризикованою, оскільки лінія фронту наразі є нестабільною, у зв’язку з чим росіяни “просуваються”.
“Тому відводити танки, БТРи і війська з лінії фронту, щоб зробити фінт чи удар через кордон по російській території – це ризиковано”, – додав Гемілтон.
У війни свої правила, Росія пожинає плоди
Коментуючи ситуацію у Курській області радник голови Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що причиною ескалації, обстрілів, примусового вивезення людей та й загалом руйнування звичного для усіх життя, є лише беззаперечна російська агресія, а також її спроби окупувати чужі території й неповага в бік міжнародного права.
Він додав, що саме диктатор Володимир Путін стоїть за концепцією “самознищення Росії”.
“Але війна – це ж бо війна, у якої свої правила і в якій агресор завжди пожинає відповідні плоди“, – відзначив Подоляк.
Основа для перемовин
Голова оборонного комітету Бундестагу Маркус Фабера, своєю чергою, вважає, що операція на території російського регіону проходить краще, ніж очікувалось, й демонструє росіянам, що їх диктатор насправді нічого не контролює.
“Хороша основа для мирних переговорів із наступником Путіна. І переговорів з Путіним перед Міжнародним кримінальним судом”, – наголосив він.
Як і Шемілтон, Фебар відзначив, що ця операція дозволила зменшити тиск на Сили оборони, які наразі воюють на східному фронті. Зокрема він зауважив, що надання підтримки Україні є найкращою інвестицією в безпеку, оскільки це дозволяє зменшити потенціал російської загрози.
Як далеко просунулися ЗСУ
Під час наради 12 серпня російський диктатор заслухав доповідь губернатора Курської області Олексія Смирнова. Останній заявив про те, що Сили оборони України просунулись на 12 кілометрів углиб, а ширина фронту становить наразі 40 кілометрів. Він відзначив, що під контролем українських воїнів наразі перебувають 28 населених пунктів.
Водночас, згідно з даними DeepState, наразі ЗСУ тримають під контролем близько 44 населених пунктів російського регіону.
Тим часом Сирський під час ставки верховного головнокомандувача заявив, що українські бійці контролюють близько тисячі квадратних кілометрів Курської області.
Суджа і транзит газу
Як і згадувалося вище, просування Сил оборони у Курській області відбувається поблизу Суджі. Саме там розташована однойменна газовимірювальна станція, і це єдина точка, через яку російський газ йде українською територією для транзиту в Європу.
Згідно з інформацією Оператора газотранспортної системи (ГТС) України, станом на 8 серпня заявка на транзит впала до 37,25 млн кубометрів. Це на 6% менше, ніж у попередні дні, коли обсяги становили 39 млн кубів. Втім, і показники попередніх днів також були менші за середні добові рівні. “Газпром” надає аналогічні цифри, втім зауважує, що постачання для транзиту відбувається в обсязі, який підтверджено українською стороною.
Від початку бойових дій на території Курської області ціни на газ у Європі дещо підвищилися та досягли рівня грудня 2023 року (435 доларів за тисячу кубометрів). Водночас це набагато менше, ніж ціни на початку повномасштабного вторгнення Росії (2,5 тисячі доларів за тисячу кубів).
До початку повномасштабної війни Європа отримувала з Росії майже половину газу, 43% з якого надходило через газопроводи. Вже у травні 2022 року Європейський Союз почав працювати над тим, щоб подолати свою залежність від енергоносіїв російських терористів до 2027 року. Станом на 2023-й Європа отримувала від ворога до 15% газу, 9% якого надходило газопроводами.
При цьому зменшилася й кількість маршрутів постачання російського газу до Європи. Транзит через українську територію є одним із шляхів, інший – Турецький потік. Цілком ймовірно, що на початку 2025-го останній маршрут залишиться єдиним, оскільки вже незабаром контракт на транспортування газу Україною завершиться. Офіційні особи України вже неодноразово наголошували на тому, що не планують нових контрактів із “Газпромом”.
Читайте також: Чому Україні потрібен транзит газу з Азербайджану: відповідь Нафтогазу
Київ не проти того, щоб зацікавлені клієнти укладали з ворогом контракти “окремо”. Втім, українська сторона наполягає на тому, щоб “точка приймання” газу перебувала саме на її території.
За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, Україні немає сенсу наразі перекривати вентиль за декілька місяців до завершення контракту з “Газпромом”, як би про це не “скиглили” російські ЗМІ та Telegram-канал, оскільки насамперед Київ також за це отримує гроші.
Він вважає, що просування Сил оборони біля магістрального трубопроводу могло бути прикриттям від повітряних атак Росії, яка б не наважилась бомбити свої є газопроводи та газовимірювальні станції.
Втім, можливо й те, що “Газпром” спробує скористатись ситуацію та “розхитати” ціни на газ, чи спробувати маніпулювати щодо постачання пального.
Сотні мільярдів збитків Газпрому
У 2023-му році “Газпром” заявив про збитки у розмірі 6,94 млрд доларів.
Цікаво й те, що востаннє російська монополія зазнавала збитків лише у 1998-му, а перед початком повномасштабного вторгнення корпорація отримала 2,68 трлн рублів чистого прибутку.
Протягом поточного року компанія й надалі отримує збитки. Згідно з попередніми даними, протягом першого півріччя 2024 року збиток “Газпрому” становив 5,29 млрд доларів. Причиною цього є поступова відмова Європи від російського газу, а також сумнів у тому, що Росії вдасться замінити європейський континент Китаєм. Лише за останні два роки корпорація скоротила свій видобуток майже на третину.
В Інституті енергетичних досліджень Російської академії наук стверджують, що наразі експорт російського газу перебуває на рівні 1985 року. Також науковці вважають, що протягом 25 років економіка країни-терористки втратить 40% паливного експорту, а доходи від нього впадуть у 2,8 раза.
Там зауважували, що РФ уже не зможе повернутись до колишніх обсягів експорту через санкції Заходу, втрату доступу до західних технологій, а також ключових ринків збуту сировинних товарів.