Від початку повномасштабного вторгнення Росії абсолютна більшість українців вважала неприпустимими територіальні поступки ворогу заради найскорішого закінчення війни. Втім, після торішнього контрнаступу Збройних сил України, який, імовірно, не виправдав “перегрітих” очікувань, настрої серед населення почали змінюватись.
Про те, чому все більше українців готові поступитися Росії заради кінця війни в Україні – в матеріалі видання “Політаналіз”.
Протягом першого року повномасштабної війни Росія та Україна максимально віддалились від можливості переговорів один з одним. Причиною цьому стало чимало випадків, як приклад:
- українські війська вибили ворога з-під Києва, завдавши російським окупантам значних втрат. Втеча росіян від столиці та півночі України стала настільки гучною, що у Кремлі й досі намагаються пояснити це “жестом доброї волі”;
- масові вбивства ворогом цивільного населення в Бучі, відомі як Бучанська різанина, які були викриті після звільнення міста від окупації;
- псевдореферендуми на тимчасово окупованих території України, а також їх подальше “приєднання” до складу Росії.
У жовтні 2022 року президент Володимир Зеленський підтримав рішення Ради національної безпеки й оборони (РНБО) щодо неможливості діалогу з диктатором Володимиром Путіним. Це, своєю чергою, підкреслило прагнення України до відновлення територіальної цілісності та суверенітету без компромісів.
У лютому 2023-го український лідер в інтерв’ю BBC вкотре виключив можливість поступок українськими територіями в обмін на закінчення війни, оскільки це означатиме, що Росія матиме можливість “повернутись”.
Зокрема Зеленський пояснив, що Україна обрала цей шлях та бажає гарантій безпеки. Також він додав, що справа не в самому компромісі, а в тому, що з Путіним не можна домовлятись.
“Питання в тому, з ким? З Путіним? Ні. Тому що немає довіри. Діалог з ним? Ні. Тому що немає довіри”, – заявив він.
Поступки Росії: статистика 2023 року
Станом на травень-червень 2023 року, згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), більшість респондентів – 84% – виступали проти територіальних поступок ворогу, навіть, якщо повномасштабна війна триватиме довше та існуватимуть інші загрози. Водночас 10% опитуваних допускали відмову від частини територій заради миру.
За рік із моменту початку повномасштабної агресії відсоток більшості зріс. Як приклад:
- на сході України, станом на травень 2022 року, 68% опитуваних виступали проти поступок, тоді як через рік, у 2023-му, показник зріс до 75%;
- на півдні таких людей було 83% у 2022-му та 86% – у 2023-му;
- на заході кількість збільшилася з 84% до 86%;
- у центральній частині України було зменшення в межах статистичної похибки: з 85% у 2022 році до 84% у 2023-му.
Варто враховувати, що увесь цей час українці жили в умовах виснажливої боротьби, втрат у війні, а також руйнувань. Втім, вони зберігали свою непохитність.
Як анонсували контрнаступ
Вже під кінець 2022 року офіційні особи України почали потроху анонсувати контрнаступ. Як приклад, радник голови Офісу президента Михайло Подоляк в ефірі “Єдиних новин” обіцяв вже через пів року вийти в ефір з Ялти та розповісти “про вільний Крим”.
Зокрема очікування підігрівав навіть керівник Головного управління розвідки Міністерства Кирило Буданов, який стверджував про “головний удар” навесні 2023-го та ще більшу кількість деокупованих територій.
Тодішній міністр оборони Олексій Резніков заявляв, що, згідно з його прогнозом, до літа 2024-го війна закінчиться перемогою України й наша країна, ймовірно, отримає запрошення до НАТО під час ювілейного саміту Північноатлантичного альянсу у Вашингтоні.
Так чи інакше, гучні заяви політичних, а також військових лідерів розпалили високі очікування серед українців. Чимало людей вірили у те, що літній український контрнаступ зрештою поставить крапку у війни.
Вже у травні 2023 року в інтерв’ю BBC Зеленський сказав про відсутність впевненості у тому, що контрнаступ ЗСУ дозволить звільнити усі окуповані території.
“Очікування від нього – іти вперед та не допустити замороження конфлікту й повторення Мінських угод”, – заявив президент.
Чому контрнаступ ЗСУ не вдався
Напрямок українського контрнаступу був заздалегідь відомий – південь, з метою обірвання сухопутного коридору до Криму.
Як пояснює британський Королівський обʼєднаний інститут оборонних досліджень (RUSI), влітку 2022-го, коли Україна зупинила російський наступ, запаси боєприпасів були вичерпані. Також, очевидно, Сили оборони зазнали втрат у війні. Усе це зробило країну ще більш залежною від міжнародної підтримки.
Для проведення контрнаступу, Києву перед цим було важливо “продати” партнерам шлях до перемоги. Після обрання напрямку для удару (Запоріжжя та Мелітополь), Сили оборони здійснили операцію зі звільненням Херсону (29 серпня – 11 листопада 2022 року). Під час битв ворог перекинув на напрямок резерви, що дозволило Україні розпочати тиск й на інших ділянках фронту. Саме тоді українські бійці почали діяти й у Харківській області, після чого оборона росіян розвалилась.
Під час літнього українського контрнаступу у 2023 році Сили оборони планували оточити Токмак, піти на Мелітополь, а також розірвати сухопутний коридор між Росією та Кримом. Очікувалось, що високий темп наступу завадить росіянам перекинути своїх солдатів для оборони, втім, зрештою, план виявився занадто оптимістичним. Українське командування допустило помилку Кремля, коли на початку повномасштабного вторгнення терористи очікували, що заскочені зненацька українці стануть “легкою здобиччю”.
Також проблемою було й те, що Україна занадто довго очікувала на допомогу з боку партнерів: обіцянки лунали ще у січні, а узгоджена підтримка почала поступати лише у березні. У тому ж числі, Київ зрештою отримав недостатню кількість техніки для свого абміційного наступу.
Ще була помилка в тому, що Росія знала про наступ України. Цьому сприяли “анонси” й витік секретної інформації в Штатах. У зв’язку з цим росіяни вибудували три лінії оборони глибиною в 30 кілометрів на ділянці Оріхів-Токмак.
Серед інших причин:
- Україна не мала достатньої кількості обладнання для розмінування територій;
- удари далекобійним озброєнням Сил оборони по мостах на Кримському півострові не були достатньо ефективними, щоб завдати шкоди ворожій логістиці;
- росіяни суттєво покращили свої засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) та протиповітряної оборони (ППО);
- наприкінці червня 2023-го ворог почав контратакувати у відповідь;
- Україні бракувало техніки та людей для формування штурмових взводів, а у перших хвилях контрнаступу йшли, здебільшого, новостворені підрозділи та новобранці;
- Росія у травні 2022 року почала переходити на воєнну економіку, а восени оголосила мобілізацію, що дозволило їй наростити свій контингент на тимчасово окупованих територіях.
Вже у вересні 2023-го Київ визнав, що здійснити прорив до Токмака не вдасться. Сили оборони спробували форсувати Дніпро в районі Кринок. Після того, як морська піхота висадилась на лівому березі, Україна мала декілька днів, щоб перекинути туди ще більше сил. Утім, цього також не сталось, оскільки бійців не було б чим забезпечувати.
Зрештою, військовому командуванню України так й не вдалось повноцінно реалізувати контрнаступ.
До чого тепер готові українці
Станом на травень-червень 2024-го, згідно з опитуванням КМІС, настрої змінились. Нині майже третина українців (32%) готова відмовитись від певної частини територій заради закінчення війни. Водночас проти будь-яких поступок виступили 55% респондентів.
Відсоток тих, хто готовий на поступки, потроху зростав протягом усього року. Наприклад, у грудні 2023-го на відповідний крок погодились би 19% опитуваних, а вже у лютому – майже кожен четвертий респондент (24%). Показники приблизно однакові в усіх регіонах:
- західна частина України: 31% підтримують поступки, 60% – ні;
- центральна частина: 30% проти 56%
- південна частина: 36% проти 46%;
- східна частина: 33% проти 52%.
Водночас у КМІС зауважили, що людей, які готові до територіальних поступок – не може ототожнювати з проросійськими настроями, оскільки 73% з них бажають відгородитись від країни-терориста (закрити кордони, візи й митниці).
Показовим також є й те, що майже такий самий відсоток людей серед тих, хто не готовий до поступок ворогу.
Які поступки прийнятні
КМІС також провів “експериментальне” опитування з кількома пакетами сценаріїв завершення війни. Найбільш прийнятним для українців (20% легко погоджуються, 37% вважають прийнятним, але це важкий варіант, й 33% категорично проти) був пакет, який передбачає, що:
- Росія зберігає контроль над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей, а також над Кримським півостровом. Водночас Київ цього офіційно не визнає;
- Сили оборони повертають контроль над Запорізькою та Херсонською областями;
- Україна стає повноцінним членом НАТО й має гарантії безпеки;
- Україна стає членом Європейського Союзу (ЄС) та отримує підтримку від західних партнерів для подальшої розбудови.
Найменшу підтримку (8% респондентів погодились би, 30% вважає цей варіант важким, але прийнятним, 54% категорично проти) здобув пакет із такими умовами:
- Росія зберігає повний контроль над усіма тимчасово окупованими територіями;
- Україна відмовляється від вступу до Альянсу;
- Україна стає членом ЄС та отримує фінансування від Заходу для відбудови.
Проте не виключено, що подальші події на фронті можуть змінити ставлення до поступок. Зокрема, агентство Bloomberg звернуло увагу, що наступ ЗСУ на Курську область підняв український моральний дух.