Російська армія продовжує наступальні дії на кількох напрямках, однак темпи її просування помітно знизилися. Водночас втрати особового складу та техніки зростають, а ціна кожного захопленого кілометра стає дедалі вищою. На цьому тлі Україна нарощує використання безпілотних технологій як на фронті, так і в глибокому тилу Росії.
Паралельно Кремль заявляє про намір посилити удари по Києву та інших українських містах. Експерти та джерела у військово-політичних колах, опитані “РБК-Україна”, пов’язують такі погрози не лише з бажанням завдати шкоди українській інфраструктурі, а й зі спробою компенсувати проблеми на полі бою.
Ситуація на фронті
Травень традиційно вважався періодом активізації російських наступальних кампаній. Проте цього року аналітики та OSINT-дослідники не зафіксували суттєвих змін лінії фронту.
Бойові дії залишаються переважно позиційними. Обидві сторони проводять локальні наступальні та контрнаступальні операції, однак вони не створюють масштабних оперативних проривів.
Російське командування й надалі концентрує головні зусилля на Донеччині. Основною ціллю залишається захоплення Покровсько-Мирноградської агломерації та подальший вихід до Краматорська і Костянтинівки. Саме встановлення контролю над цими містами дозволило б Москві заявити про завершення окупації Донецької області.
Попри тривалий тиск, російським військам не вдалося досягти вирішальних результатів. На окремих ділянках фронту вони просунулися лише на кілька кілометрів за останні місяці. Українські сили продовжують утримувати оборону, а на окремих напрямках навіть проводять успішні контратаки.
За інформацією джерел видання, російське військово-політичне керівництво не відмовилося від планів захоплення всієї Донеччини. Одночасно противник намагається зберігати тиск у Запорізькій, Харківській та Сумській областях.
Втрати російської армії
Однією з причин уповільнення наступу стали значні втрати окупаційних військ. За даними співрозмовників видання, Сили оборони України щомісяця завдають противнику близько 35 тисяч втрат убитими та важкопораненими. Понад половину з них становлять безповоротні втрати.
Водночас зростає вартість просування російської армії. Якщо восени минулого року на один квадратний кілометр захопленої території припадали десятки загиблих військових, то навесні цей показник збільшився майже утричі.
Такі темпи виснаження створюють додатковий тиск на Кремль. За оцінками українського керівництва, Москва може розглянути нову хвилю мобілізації для поповнення втрат або підготовки нових наступальних операцій.
Серед можливих сценаріїв розглядають як посилення нинішнього угруповання, так і формування резервів для дій на північному напрямку.
Роль дронів на полі бою
Однією з найважливіших змін останнього року стало масове використання безпілотників. Українські підрозділи дедалі ефективніше застосовують БПЛА для виявлення противника, коригування вогню та знищення штурмових груп ще до їхнього виходу на позиції. Це значно ускладнює проведення наступальних операцій.
Одночасно безпілотники розширили так звану “сіру зону” між сторонами. Будь-яке пересування в ній швидко фіксують засоби розвідки та ураження.
Через постійну загрозу ударів російське командування змушене переносити логістичні вузли, склади та пункти управління на десятки кілометрів від лінії фронту. Саме по цих об’єктах Україна почала системно завдавати ударів.
Українські дрони атакують маршрути постачання, склади пального, боєприпасів, місця розташування операторів БПЛА та командні пункти. Такі удари не створюють миттєвого перелому, але поступово знижують можливості російської армії накопичувати сили для масштабних наступів.
Окрему увагу українські військові приділяють транспортним артеріям, які забезпечують російське угруповання на півдні.
Під вогневий контроль потрапляють ділянки маршрутів між окупованими територіями Запорізької області та Кримом. Також фіксуються численні удари по дорогах, якими Росія перекидає паливо, боєприпаси та резерви.
За словами українських посадовців, зростання кількості ударів по логістиці вже впливає на активність російських штурмових підрозділів. Чим більше проблем виникає з постачанням, тим складніше противнику підтримувати інтенсивність бойових дій.
Українські удари по території Росії
Паралельно Україна розширює кампанію далекобійних ударів по російській території. Головними цілями залишаються об’єкти паливно-енергетичного комплексу та підприємства військово-промислового сектору. Таким чином Київ намагається одночасно скорочувати доходи Кремля від експорту енергоносіїв і послаблювати виробництво озброєнь.
Останнім часом українські безпілотники регулярно долітають до об’єктів за сотні й навіть тисячі кілометрів від кордону. Російська система протиповітряної оборони стикається з необхідністю одночасно прикривати фронт і важливі регіони в тилу, що створює для неї додаткове навантаження.
За оцінками джерел, ефективність українських атак зростає завдяки новим типам безпілотників, використанню дронів-приманок та зміні тактики масованих нальотів.
Погрози Кремля щодо обстрілу Києва
Після серії успішних українських ударів по об’єктах на території РФ Москва заявила про намір посилити атаки на Київ.
Офіційно російська влада пояснює це “помстою” за удар по гуртожитку в окупованому Старобільську. Проте джерела видання вказують: таку операцію Москва готувала ще до Старобільська, і цей епізод — лише зручний привід. Українські джерела вважають такі заяви спробою виправдати давно підготовлену кампанію повітряного терору.
Протягом останніх тижнів російські ракети та дрони атакували не лише військові об’єкти, а й енергетичну інфраструктуру, транспортні вузли, підприємства та житлові будинки.
За оцінками співрозмовників видання, Росія має можливість здійснювати масштабні комбіновані удари приблизно раз на кілька днів або тиждень. Найбільшу загрозу для України продовжують становити балістичні ракети, запасів засобів перехоплення для яких постійно бракує.
Перспективи війни та переговорів
У владних колах вважають, що вперше за тривалий час загальна динаміка війни починає працювати на користь України. Стабілізація фронту, удари по логістиці, атаки на російський ВПК та енергетичний сектор створюють для Кремля дедалі більше проблем.
Водночас це не означає швидкого завершення війни. Москва зберігає значний людський ресурс, продовжує виробляти ракети та готується до нових атак.
У Києві розраховують, що поєднання військового тиску, економічних труднощів Росії та міжнародних дипломатичних зусиль може створити передумови для активізації переговорного процесу до кінця року.
Проте навіть у разі наближення до режиму припинення вогню українська влада очікує, що Росія намагатиметься використовувати політичний, інформаційний та дипломатичний тиск для досягнення своїх стратегічних цілей.
Наразі ж ключовим фактором залишається ситуація на полі бою. Саме від здатності України утримувати фронт, нарощувати технологічну перевагу та завдавати втрат російській армії значною мірою залежить подальший розвиток подій.
