Російські терористи регулярно застосовують ракети “Іскандер” для ударів по Україні, але це не один тип озброєння. Насправді ж під назвою ховається ціла лінійка ракет із різними характеристиками та принципами дії.
Що відомо про “Іскандер-М” та “Іскандер-К” й чим вони відрізняються – у матеріалі видання “Політаналіз”.
Ракета Іскандер: історія
Розробка оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК) “Іскандер” розпочалася наприкінці 1988 року згідно з рішенням Центрального комітету КПРС і Ради міністрів СРСР.
Ідея планувалась як заміна ОТРК “Ока”, який почали знімати з озброєння після підписання договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Водночас сам “Ока” під умови договору не підпадав, оскільки його дальність не перевищувала 400 кілометрів.
Розробкою “Іскандера” займалося Коломенське конструкторське бюро машинобудування. Проєкт очолював Сергій Непобедимий, а назву обрали як східний варіант імені Александра Македонського.
Вперше ОТРК продемонстрували публіці у 1999 році на виставці “МАКС”, а на озброєння прийняли у 2006-му.
“Іскандер” розробляли для ударів по глибині території ворога. Основними цілями для ОТРК є системи протиракетної й протиповітряної оборони (ППО), авіація на аеродромах, командні пункти та важливі об’єкти інфраструктури. Зазвичай такі об’єкти прикриті ППО, у зв’язку з чим “Іскандер” одразу розробляли з урахуванням того, що ракетам доведеться долати захист.
Вперше в бойових умовах ракети застосували у 2008 році під час війни проти Грузії. Як тоді заявила грузинська сторона, “Іскандери” атакували місто Горі, внаслідок чого загинули місцеві жителі та журналіст данської телекомпанії RTL.
Іскандер-К: характеристики
Загалом “Іскандер” – це сімейство оперативно-тактичних ракетних комплексів (“Іскандер-М”, “Іскандер-К” та інші), які використовують різні типи ракет.
У випадку “Іскандер-К” ідеться про застосування крилатих ракет наземного базування, зокрема 9М728 (Р-500) та 9М729. Обидві ракети належать до класу “поверхня – поверхня”. Вони рухаються за заданим маршрутом на малих висотах та використовують засоби радіоелектронної протидії. Під час польоту ракети можуть маневрувати.
Зовні ракети мають циліндричну форму із заокругленою носовою частиною. У хвостовій частині розміщені стабілізатори, а в центральній – крила, які розкриваються після виходу з транспортно-пускового контейнера.
Конструкція включає радіодатчик, систему наведення та управління, приладовий відсік, маршовий турбореактивний двигун, а також хвостовий відсік.
Характеристики ракет “Іскандер-К”:
- довжина – близько 7 метрів, а маса – приблизно 2 – 2,5 тонни;
- бойова частина – близько 500 кілограмів;
- висота польоту – до 6 кілометрів;
- дальність ураження – до 500 кілометрів;
- швидкість польоту – близько 230 – 260 метрів на секунду;
- відхилення від цілі – кілька десятків метрів;
- політ відбувається за заданим маршрутом.
Іскандер-М: дальність
“Іскандер-М” призначений для застосування балістичних ракет класу “поверхня-поверхня”. Під час удару ракета заходить на ціль майже вертикально, тому після вибуху утворюється велика кругла вирва.
Характеристики ракети “Іскандер-М”:
- маса ракети – близько 3,8 тонни, а бойова частина близько 480 кілограмів;
- довжина близько 7,2 метра;
- під час польоту ракета здатна підійматися на висоту від 6 до 50 кілометрів;
- дальність ураження – від 50 до 500 кілометрів.
- максимальна швидкість ракети сягає до 2600 метрів на секунду, а під час підльоту до цілі – приблизно 700-800 метрів на секунду;
- відхилення від цілі – до 10 метрів.
У передній частині ракета обладнана радіодатчиком, який допомагає її наводити.
Всередині наявна автоматика бойової частини. Посередині корпусу є зона з’єднання бойової та паливної частин, а у нижній частині – приладовий відсік і двигун.
Іскандер-М й Іскандер-К: різниця
Комплекс “Іскандер” дозволяє запускати одразу два типи ракет – “Іскандер-К” і “Іскандер-М”. Головна різниця між ними проста: “Іскандер-К” – це крилата ракета, а “Іскандер-М” – балістична.
Як пояснював начальник управління комунікацій командування Повітряних сил Збройних сил України Юрій Ігнат, “Іскандер-К” за принципом схожий на російську ракету “Калібр”, але запускається із землі. Натомість ракета “Іскандер-М” працює інакше – вона підіймається майже до стратосфери, а потім різко падає на ціль на великій швидкості.
Обидві ракети мають схожі характеристики. За словами Ігната, їхні бойові частини важать близько 500 кілограмів, а дальність ураження – від 500 до 600 кілометрів. У разі влучання зона ураження може сягати до 60 метрів.
“Іскандер-К” не є гіперзвуковою ракетою. За словами Ігната, цей тип ракет українська ППО вже збивала раніше. Втім, складність полягає у тому, що вона летить на дуже малій висоті, через що її важче виявити і перехопити.
“Іскандер-М” має вищу швидкість порівняно з “Іскандер-К”. У неї також краща система керування, що дозволяє точніше наводитися на ціль. Крім цього, ракета більш маневрова і може ухилятися від роботи ППО.
У випадку з “Іскандер-К” ситуація інша – засобів для її перехоплення більше. Проти таких ракет можуть спрацювати навіть переносні зенітні-ракетні комплекси (ПЗРК), зокрема “Ігла” або “Стінгер”.
Скільки коштує Іскандер
Вартість крилатої ракети 9М728 “Іскандер-К” становить приблизно від 1,6 до 1,7 млн доларів. У випадку 9М729 – близько 1,8 млн доларів.
Для балістичної ракети 9М723 “Іскандер-М” є кілька варіантів із різними бойовими частинами та ціною:
- модифікація 9М723-1К5 коштує приблизно 2,8 мільйона доларів);
- модифікація 9М723-1Ф1 з уламково-фугасною бойовою частиною – так само;
- модифікація 9М723-1Ф2 з уламково-фугасною бойовою частиною другого типу – близько 2,3 млн доларів;
- модифікація 9М723-1Ф3 з уламково-фугасною бойовою частиною третього типу – в межах 2,3 – 2,8 млн доларів.