Мустафа Абдульджеміль Джемілєв – народний депутат Верховної Ради III-IX скликань.
Місце народження, освіта
Народився 13 листопада 1943 року в селі Ай-Серез (Крим).
У 1959-му здобув середню освіту й планував вступити на східний факультет Середньоазійського державного університету (Узбецька РСР), втім до закладу було заборонено приймати кримських татар.
У 1962 році розпочав навчання на гідромеліоративному факультеті Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства.
Карʼєра
У 1961-му був одним зі засновників та керівників відділення Союзу кримськотатарської молоді в Ташкенті.
Із 1987 по 1989 роки керував Центральною ініціативною групою національного руху кримських татар, а протягом 1989-1991 років очолював Організацію кримськотатарського національного руху.
У червні 1991-го відбувся Курултай (зібрання) кримськотатарського народу, де була обрана президія Меджлісу кримськотатарського народу. Головою Меджлісу став Джемілєв, який залишався на цій посаді до листопада 2013 року.
Із 1999 року обіймав посаду голови Ради представників кримськотатарського народу.
Був двічі номінований на Нобелівську премію миру: у 2009 та 2011 роках.
Репресії та переслідування
У 1966-му Джемілєва засудили на півтора року позбавлення волі через відмову служити у Радянській армії. Після цього його відправили в табір під Ташкентом. З 1966 по 1983 роки шість разів був заарештованим й загалом провів 15 років в ув’язнені через "поширення поглядів, що ганьблять радянський лад”.
Протягом 1972-1974 років працював інженером в радгоспі. Під час чергового судового процесу, в 1975-1976 роках, провів 303-денне голодування в Омській тюрмі. Тоді ж його примусово годували через зонд.
У березні 1979-го, під час відбування чергового терміну, працював на кисневій станції.
У 1983 році разом із дружиною та дитиною переїхав до Криму, втім уже через три дні їх видворили з півострова та перевозили з міста в місто. Після пікету кримських татар Джемілєва відпустили, й він із сім’єю оселився в Узбекистані під наглядом Міністерства внутрішніх справ СРСР. Того ж року заснував й був редактором "Інформаційного бюлетеня ініціативної групи кримських татар імені Муси Мамута”.
У 1986 році його остаточно звільнили, а в 1987 році він переїхав до Бахчисарая (Крим).
Політична діяльність
Понад 20 років є народним депутатом України:
- у 1998-му пройшов у Верзовну Раду від "Народного руху України";
- через чотири роки переобрався за списком блоку "Наша Україна", до складу якого входив "Народний рух";
- у 2006-му став нардепом від "Нашої України";
- на парламентських виборах 2007 року був обраний за списком блоку "Наша Україна – Народна Самооборона" (у парламенті обіймав посаду голови підкомітету з питань корінних народів, національних меншин, етнічних груп, депортованих народів і національних меншин);
- у 2012-му переобрався вже від ВО "Батьківщина" (увійшов до комітету Верховної Ради з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин);
- два роки потому успішно балотувався за списком “Блоку Петра Порошенка”;
- в Раду IX скликання був обраний у 2019 році від партії "Європейська солідарність" (став членом Комітету з прав людини, деокупації і реінтеграції тимчасово окупованих територій, а також членом Постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва).
Сімейний стан
Одружений із Сафінар Джеміловою. Має трьох дітей: синів Ельдара й Хайсера, а також дочку Ельзару.