Вільгельм Габсбург (також відомий як Василь Вишиваний, повне ім’я – Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбург-Лотаринзький) – військовий і політичний діяч, поет, полковник Легіону Українських січових стрільців.
Місце народження, освіта
Народився 10 лютого 1895 року поблизу міста Пула (нині – Хорватія), в родині однієї з наймогутніших європейських династій. Його батьком був ерцгерцог Карл Стефан, а сам Вільгельм доводився троюрідним племінником імператору Австро-Угорщини Францу Йосифу І.
Освіту здобув у Віденському реальному училищі, після чого навчався в Терезіанській військовій академії у Вінер-Нойштадті (Австрія).
Кар’єра
Коли Вільгельму виповнився 21 рік, він, як і всі представники династії Габсбургів, отримав мандат члена австрійського парламенту. Саме тоді встановив тісні контакти з впливовими українськими діячами, серед яких були Євген Петрушевич, Кость Левицький та інші. Завдяки його сприянню український науковець Іван Горбачевський отримав посаду міністра охорони здоров’я в австрійському уряді.
Перша світова війна
З 1915-го Габсбург перебував на службі в австро-угорській армії, долучався до боїв у рамках Першої світової війни. Він служив у 13-му уланському полку, сформованому переважно з українців. Один із солдатів-українців подарував йому вишиванку, яку ерцгерцог почав носити. Відтоді за ним закріпилося ім’я Василь Вишиваний, яке потім було офіційно вписано в паспорт.
У 1917-1918 роках війська Німеччини та Австро-Угорщини підтримали українців у протистоянні з більшовиками. У березні 1918 року Вишиваний очолив військову групу австрійської армії, до складу якої входив і Легіон Українських січових стрільців.
Після Першої світової
Восени 1918-го, разом із підрозділами січових стрільців, вирушив на Буковину. Коли Гетьманат Павла Скоропадського було ліквідовано, Вишиваний почав співпрацювати з керівництвом відновленої УНР. У складі української армії отримав звання полковника й працював у Головному управлінні Генерального штабу. Займався організацією військових навчальних закладів і підтримував контакти з військовими представництвами західноєвропейських держав.
У 1920-му служба Вишиваного в українській армії завершилася – він виступив проти Варшавського договору між УНР і Польщею, який визнавав Галичину та Волинь польськими територіями. Ця позиція лише загострила його суперечності з батьком, який орієнтувався на Варшаву.
Повернувшись до Відня, зберіг тісні контакти з українською політичною еміграцією та навіть спробував себе у літературі. У 1921 році видав збірку віршів українською мовою “Минають дні”.
Пізніше займався власним бізнесом – продажем земельних ділянок у різних частинах Європи, також мав лакофарбовий завод у Відні. Під час Другої світової війни відмовився від співпраці з нацистами й перебував під наглядом гестапо.
Арешт і смерть
Коли Друга світова завершилася, Відень перебував зокрема під контролем радянських військ. До Вишиваного була увага через його співпрацю з українськими націоналістами. Тож 26 серпня 1947 року радянська секретна служба СМЕРШ арештувала діяча, і згодом його перевезли до Лук’янівської тюрми в Києві.
В неволі, 18 серпня 1948 року, Вишиваний помер від туберкульозу. На той момент йому було 53 роки.
Сім’я
За непевними даними, був одружений з Амалією Вюртембергською або зі співачкою Іванною Шмериковською-Приймою. Мав сина на ім’я Франц Піч.