Росія задля масштабних ракетних атак по території України застосовує зокрема стратегічні бомбардувальники Ту-95МС, які здатні нести крилаті ракети. Перші з цих літаків виготовлялися понад 40 років тому, але використовуються досі.
Тож чому ворог б’є саме з Ту-95МС – читайте в матеріалі видання "Політаналіз".
Історія Ту-95МС
Розробка бомбардувальника зі стрілоподібним крилом розпочалась ще за часів Йосипа Сталіна, коли в СРСР усвідомили, що відстають від США в питанні розвитку військової авіації.
Перший політ прототипу Ту-95 відбувся у 1952 році, а серійне виробництво літака стартувало у 1955-му. Попри свій "поважний" вік, вважати літак застарілим не варто. Протягом багатьох років будувались нові варіанти Ту-95, і одна з модифікацій навіть стала пасажирським літаком (Ту-114).
Наразі Повітряно-космічні сили Росії в основному використовують Ту-95МС – єдиний у світі бомбардувальник-ракетоносець, обладнаний турбогвинтовими двигунами. Найстарішому з цих літаків близько 40 років, а крайній був випущений у серпні 1992-го.
Як пише Defence Express, в арсеналі РФ станом на кінець 2021 року чисельність Ту-95МС становила близько 60 одиниць. Водночас кількість справних літаків є значно меншою. Наприклад, наприкінці 2022-го, під час повномасштабної війни, країна-терористка застосовувала щонайбільше 20 одиниць Ту-95МС. Того ж року, під час спільних польотів зі стратегічною авіацією Китаю, в повітря підіймали не більше 10 одиниць. Тому кількість робочих Ту-95МС становить близько 50% від загального числа, яке вказується в офіційних даних.
Як Україна віддала Росії Ту-95МС
Частина літаків, яка є в Росії, була передана Україною. Це відбулося в рамках угоди щодо врегулювання заборгованості за постачання газу, яку уклали в 1990-х.
Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році Україна успадкувала 19 одиниць Ту-95МС. У 1998-му Київ почав ліквідацію літаків за фінансової підтримки США. Згодом, у результаті перемовин, Україна передала Росії 11 стратегічних бомбардувальників, серед яких були і три Ту-95МС. Ще три літаки залишилися на території України: один із них отримав Полтавський музей дальньої авіації як експонат, інші ж були знищені.
Спочатку українські урядовці озвучували суму компенсації від Росії в розмірі 650 млн доларів, потім ішлося вже про 450 млн доларів. Зрештою сторони погодилися на 275 млн, однак і цю суму Москва не виплатила.
Уся передача відбувалася не за реальні гроші, а в рахунок так званих енергетичних боргів, які Росія нарахувала Україні та компанії “Нафтогаз”. Юрій Костенко, який у 1992-1993 роках був першим головою делегації на переговорах з Росією щодо ядерного роззброєння, в інтерв’ю “Радіо Свобода” пояснив, що передача бомбардувальників мала частково компенсувати ці борги.
"Оце вам приклад “успішної” співпраці й торгівлі з Росією. Але виходячи з того, що росіяни й сьогодні використовують українську стратегічну авіацію, можна чітко сказати – це була абсолютно брехлива фінансова оцінка, зроблена Росією, з якою погодились тодішні українські високопосадовці", – заявив він.
Президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар розповів, що ініціатором ідеї передати стратегічні бомбардувальники був тодішній голова правління “Нафтогазу” Ігор Бакай. За його словами, суть полягала в тому, що літаки тоді вважалися брухтом, який Росія була готова забрати. Вирішили, що таким чином можна продати техніку і частково погасити борги. Усе це схвалив тодішній президент Леонід Кучма, який вважав, що навіть часткове скорочення заборгованості вже є результатом. Так Україна передала Росії літаки та ракети.
Гончар зауважив, що ще тоді були сумніви щодо доцільності відповідного кроку, оскільки були припущення, чи не надто дешево передається техніка. Утім, за його словами, Росія тиснула, заявляючи, що нібито не потребує цих літаків і що для України вони будуть лише тягарем.
До речі, Бакай після Помаранчевого майдану втік до Росії, де у 2005-му отримав громадянство країни-терористки.
Ту-95МС: кількість ракет
Серед характеристик літака:
- екіпаж із 7 членів;
- довжина – 49,09 м, а розмах крил – 50,04 м;
- максимальна злітна маса – 185 тис. кг;
- швидкість – до 830 км/год.
Як пояснює NV, висока швидкість для бомбардувальника не є критично важливою, оскільки головне його завдання полягає у польотах на далекі відстані. Запуск ракет здійснюється за принципом stand-off engagement, тобто без входження в зону, яку прикривають системи протиповітряної оборони.
У конструкції Ту-95МС з самого початку був передбачений барабан для шести ракет типу Х-55 або Х-555. Після того, як у Росії з’явилася Х-101, для її розміщення почали використовувати зовнішні підвіски-пілони на модифікованих літаках Ту-95МС. Загальна кількість таких підвісок становить 10. Утім, як пояснює військовий льотчик у відставці Роман Світан, на практиці жоден з літаків не вирушає в бойовий виліт із повним комплектом ракет. Одна з причин – зношеність самого планера. Також Світан зауважив, що приблизно кожна друга ракета Х-55 не досягає цілі, оскільки через свій вік часто виходить з ладу ще під час польоту.
Ракета Х-55 має дальність до 2,5 тис. кілометрів, а Х-101 здатна подолати до 5 тис. кілометрів. Також існували варіанти Ту-95, які були адаптовані до ракет Х-22, однак ці модифікації вже зняті з озброєння.
Ніхто не очікував, що Ту-95МС, які були побудовані для ядерного стримування під час Холодної війни, використовуватимуться у звичайних війнах 21 століття. Спочатку Росія застосовувала їх для запусків крилатих ракет по сирійських містах упродовж 2016-2017 років, а згодом – і проти України.
У перший рік повномасштабної війни російські терористи завантажували в літаки ракети Х-55 й Х-101 на авіабазі Енгельс, але це було помилкою для ворога, оскільки аеродром зрештою зазнав уражень безпілотниками. Після атаки 5 грудня 2022 року на супутникових знімках було зафіксовано пошкодження щонайменше одного Ту-95. Згодом більшість боєздатних літаків була передислокована на авіабазу Оленья, розташовану за Полярним колом, що суттєво продовжило час підльоту до районів пуску ракет.
Чому Росія обирає саме Ту-95МС
Наприкінці 2022-го, як писало Defense Express, Росія використовувала бомбардувальники Ту-95МС, не залучаючи до обстрілів потужніші Ту-160, що виглядало нелогічно, оскільки останній літак здатний нести до 12 крилатих ракет типу Х-555 або Х-101.
Навіть якщо припустити, що росіяни бажали заощадити ресурс і натомість інтенсивніше використовувати старіші Ту-95МС, аби “відпрацювати” залишки, це навряд чи є справжньою причиною також рішення. У перші місяці повномасштабного вторгнення і Ту-160, і Ту-95МС однаково активно залучалися до ракетних ударів по Україні, і тоді питання збереження ресурсу Росію, ймовірно, не турбувало.
Цілком можливо, що під час повномасштабної війни Ту-95МС зарекомендував себе як більш надійний і легший в обслуговуванні порівняно з Ту-160. Через це російські терористи віддають перевагу Ту-160 переважно лише з метою залякування, тоді як основну бойову роботу виконують саме Ту-95МС.
Про Ту-95МС можна почути, що він нібито є застарілим та неефективними через свій вік. Однак видання зауважує, що вік авіатехніки не завжди впливає на її бойову цінність. Це підтверджує, наприклад, американський стратегічний бомбардувальник B-52. По-друге, Ту-95МС не є насправді настільки старим, як може здатися: його серійне виробництво тривало з 1982 року по серпень 1992-го. Отже, вік найдавніших екземплярів становить близько 40 років, а найновіших – близько 30.