Під час повномасштабної війни керовані авіаційні бомби (КАБи) стали одним із найнебезпечніших видів озброєння РФ. Спочатку їх використовували для ударів на короткій відстані на лінії фронту, але після технічних удосконалень бомби створили загрозу і для прифронтових міст. Україна тривалий час шукала ефективний спосіб протидії загрозі й, можна припустити, що певний успіх є.
Про те, як Україна захищається від цих ворожих снарядів, – у матеріалі видання "Політаналіз".
Що таке КАБ та як їх застосовує Росія
З 2023 року КАБи стали одним із найпотужніших і найефективніших видів озброєння ворога. Російські терористи почали модернізувати старі радянські авіаційні бомби, обладнуючи їх додатковими аеродинамічними елементами, зокрема крильцями. Завдяки цьому снаряди отримали підвищену точність, а також змогу завдавати ударів із відстані 20-60 кілометрів.
КАБи активно використовуються для ударів по укріплених позиціях наших воїнів та оборонних спорудах, що допомагає сухопутним військам ворога просуватися на фронті. Крім того, російська авіація дедалі частіше застосовує їх для ударів по прифронтових і прикордонних містах, зокрема Харкову, Сумах, Херсону та Запоріжжю.
Ефективність КАБів пояснюється тим, що фронтові бомбардувальники Су-34, які є їх носіями, здійснюють пуски, не заходячи в зону ураження українських зенітно-ракетних комплексів (ЗРК). Водночас, навіть якщо снаряди мають певні похибки у точності, їхня висока вибухова потужність компенсує цей недолік.
Наразі на озброєнні ворога є два основні типи керованих авіаційних бомб:
- перший тип – це снаряди, які з самого початку проєктувалися як високоточна авіаційна зброя й виробляються на спеціалізованих заводах;
- другий тип – це модернізовані радянські фугасні авіабомби, на які окупанти встановлюють модулі управління польотом і системи корекції. До них належать ФАБ-250, ФАБ-500 і ФАБ-1500.
Росія має доволі великий вибір КАБів, які активно використовуються у війні. Зокрема, це УПАБ-500В – керована авіабомба масою 500 кг, яка має можливість планування та наведення на ціль. Крім неї, окупанти використовують УПАБ-1500В вагою 1500 кг. Цей снаряд є одним із найновіших у арсеналі ворога, адже його вперше представили у 2019-му. Однак висока вартість робить його менш привабливим для масового застосування.
Ще одним варіантом є Гром-Э2 – авіаційний боєприпас, модифікація Гром-Э1, але без власного двигуна. Натомість він обладнаний посиленою бойовою частиною, яку збільшили приблизно у півтора раза.
Окрему загрозу становить і боєприпас касетного типу "Дрель".
Зокрема терористи також активно використовують модернізовані радянські авіаційні бомби, зокрема ФАБ-250, ФАБ-500 та ФАБ-1500. Це фугасні боєприпаси вільного падіння, які російські військові дообладнують керівними модулями, схожими на американські комплекси JDAM. Завдяки такій модифікації вони отримують здатність планувати та коригувати свій політ.
Окрім цього, зафіксовані випадки застосування авіаційної фугасної бомби ФАБ-3000, яка має ще більшу руйнівну силу.
Також ворог має запаси коригованих авіаційних бомб, серед яких КАБ-500Кр та КАБ-1500, які обладнані системами наведення.
Удари поза зоною ППО
Під час застосування КАБів російська авіація діє так, щоб залишатися поза зоною ураження українських засобів протиповітряної оборони (ППО). Ворожі літаки підходять до лінії бойового зіткнення приблизно на 40-50 км, після чого здійснюють пуск.
Дальність польоту снарядів значною мірою залежить від параметрів польоту носія: висоти та швидкості. Чим вище летить літак і чим вища його швидкість у момент скидання, тим далі планує авіабомба.
Для завдання ударів використовуються літаки, що здатні нести авіабомби різного калібру – від ФАБ-250 до ФАБ-1500. До них належать фронтові бомбардувальники Су-34, багатоцільові винищувачі Су-35 й не тільки.
Керована авіаційна бомба УПАБ-1500В, наприклад, має дальність польоту до 50 км за умови скидання з висоти 14 км. Її основне призначення – знищення добре укріплених цілей, таких як фортифікаційні споруди, бункери та важливі військові об’єкти.
Авіабомба Гром-Э1, обладнана власним твердопаливним ракетним прискорювачем, має значно більшу дальність ураження. При скиданні з висоти 12 км і швидкості 1,2 тис. км/год вона може вражати цілі на відстані до 120 км.
Загалом середня дальність застосування керованих авіабомб оцінюється у 80 км, що ставить під загрозу прикордонні та прифронтові райони України. Це означає, що російська авіація, не входячи у зону дії більшості українських систем ППО, може завдавати ударів по населених пунктах і військових об’єктах, розташованих у глибокому тилу від лінії фронту.
Полювання на ворожі літаки
Як пише BBC, найефективнішим способом боротьби з КАБами є не перехоплення самих снарядів, а знищення літаків, які здійснюють їхній запуск.
Ілля Кухаренко, радник з питань радіоелектронної боротьби та радіоелектронної розвідки у Мінстратегпромі, порівнює цю тактику зі стрільбою з лука – набагато ефективніше знищити саме "лучника", ніж намагатися зупинити вже випущену стрілу.
За його словами, літак можна знищити ще до моменту атаки – як на аеродромі, так і безпосередньо в повітрі перед запуском снарядів. Він також зазначає, що найчастіше російські війська використовують для атаки Су-34, який здатний нести до восьми керованих авіабомб, залежно від їхнього калібру. Для захисту бомбардувальника в повітрі зазвичай використовується Су-35. Його основне завдання – виявляти можливі загрози, зокрема ЗРК чи авіацію, та завдавати ударів по них.
Протягом минулих років українська ППО неодноразово знищувала ворожі носії авіабомб, застосовуючи тактику засідок із використанням ЗРК. Зокрема одним із найефективніших засобів виявилася американська система ППО Patriot. Також літак вдалось збити й завдяки французько-італійському ЗРК SAMP/T.
Так чи інакше, знищення російських літаків змусило ворога переглянути стратегію використання авіаційних бомб. Після цього противник зосередив зусилля на виявленні та знищенні українських ЗРК поблизу лінії фронту. У результаті Україна втратила кілька пускових установок американського зенітно-ракетного комплексу Patriot, однак сама система залишилася в строю і продовжила виконувати бойові завдання.
Теоретично, винищувачі F-16 також могли б ефективно протистояти ворожій авіації, яка застосовує КАБи, але Захід не надав Києву необхідні системи та ракети для цього.
Полювання на КАБи
Збиття КАБу є цілком можливим. Після скидання з літака на висоті приблизно 10 км бомба розвиває швидкість, яка сягає близько 1000 км/год. Однак у процесі наближення до цілі її рух значно сповільнюється – до приблизно 500 км/год.
Хоча снаряди обладнані крилами та стабілізаторами, їхні можливості маневрування залишаються обмеженими. На відміну від крилатих ракет, які здатні різко змінювати траєкторію польоту, КАБи не можуть виконувати складні маневри в повітрі. Ця особливість робить їх уразливими для засобів ППО, зокрема для ЗРК, які можна використати для знищення боєприпасу ще в польоті.
BBC додає, що для перехоплення КАБів українські бійці використовують модернізований ЗРК, який нещодавно надійшов на озброєння. Втім, важливим залишається питання доцільності таких витрат, оскільки ворог щодня скидає близько 100 таких боєприпасів на різних ділянках фронту, і використання дорогих зенітних ракет для знищення відносно дешевих авіабомб є економічно невигідним.
Окрім цього, Україна не має достатньої кількості ЗРК, щоб одночасно прикривати всі ділянки фронту та забезпечувати захист критично важливих об’єктів.
Прогрес у РЕБ
Значно ефективнішим засобом протидії КАБам є системи РЕБ. Кухаренко відзначав, що на окремих ділянках фронту українським військовим вже вдалося досягти результатів у "нейтралізації" російських авіабомб. Водночас він не став уточнювати, скільки в середньому таких боєприпасів вдається нейтралізувати за допомогою РЕБ.
Системи РЕБ здатні впливати на КАБи, створюючи перешкоди для приймання супутникового сигналу, який необхідний для точного визначення координат у просторі. Без стабільного зв’язку з навігаційними системами бомба втрачає здатність точно вражати ціль.
У своїх снарядах ворог вже тривалий час використовує антенний приймач CRPA, відомий як "Комета". Системи випускаються в різних модифікаціях: з 4, 8, 12, а скоро – і з 16 антенами, говорив Кухаренко. Збільшення кількості елементів дозволяє їй краще протистояти засобам РЕБ. Водночас зазвичай діє правило "N – 1": наприклад, для ефективного глушіння 4-елементної антени необхідно використовувати три засоби радіоелектронної боротьби, розташовані в різних точках.
Головним принципом роботи є створення хибного сигналу, що імітує супутниковий, завдяки чому він або повністю пригнічує справжній сигнал, або підміняє його. "Комета" все ж "навчилася" розрізняти фальшиві сигнали, і здатна їх ігнорувати. Якщо ж ні, тоді координати КАБу змінюються й бомба відхиляється від цілі.
Наразі українські комплекси РЕБ, назва яких не розголошуються, використовуються не для захисту окремих населених пунктів, а для прикриття визначених зон відповідальності військових бригад. Для ефективного придушення сигналу КАБів необхідно наситити засобами радіоелектронної боротьби фронтову лінію на глибину до 40 км, а також правильно розподілити ці системи в просторі.
Водночас Кухаренко застерігає від передчасних заяв про остаточне розв’язання проблеми з російськими КАБми, оскільки ворог не відмовляється від них через їх недорогу вартість та ефективність. Ймовірно, росіяни продовжать удосконалювати бомби, зокрема працюючи над підвищенням стійкості до засобів РЕБ.