Роками Індія розбудовує власну зовнішню політику так, аби не бути залежною ані від Заходу, ані від Російської Федерації (РФ) чи Китаю. Через це Нью-Делі одночасно купує нафту й зброю країни-терориста, поглиблює співпрацю зі Сполученими Штатами Америки (США) та Європейським союзом (ЄС) та зберігає економічні відносини із Китаєм.
Про те, чому Індія не засуджує Росію через повномасштабну війну в Україні, навіщо їй потрібен Захід та як Китай впливає на цей баланс – у матеріалі видання Політаналіз.
Отже, Індія одночас співпрацює і із Заходом, і з Росією та Китаєм. Разом зі Штатами, Японією та Австралією вона входить до Чотиристороннього діалогу з питань безпеки (Quad), купує американську зброю та розвиває технологічне партнерство. Водночас Китай, попри торгівлю, вважає головним конкурентом у регіоні.
Після початку повномасштабної війни Нью-Делі не приєднався до санкцій проти країни-терориста Росії, продовжує купувати в неї озброєння, а також став одним із найбільших покупців її нафти.
Так чи інакше, у випадку Індії тут жодних суперечностей немає, оскільки головний принцип країни – зберігати свободу дій й уникати залежності від великих центрів сили.
Чому Індія не хоче обирати сторону
Після здобуття незалежності у 1947 році Індія намагається не прив’язувати себе до жодного із “таборів”. Водночас в часи протистояння США та Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) Нью-Делі був ближчим до Радянського Союзу й мав прохолодніші відносини з Вашингтоном.
Як розповідає директор Київського інституту національного інтересу Олександр Базар, сьогодні ж ситуація дещо інакша. На тлі конкуренції Вашингтона та Пекіну Нью-Делі став американським партнером в питанні стримування Китаю.
Фактично сьогодні Індія намагається балансувати між усіма великими гравцями. Вона розвиває партнерство зі Штатами, але не бажає втрачати Росію, аби не підштовхувати останню ближче до Китаю. Свій підхід Нью-Делі називає “стратегічною автономією” – можливістю діяти, в першу чергу, у власних інтересах й не прив’язуватися до одного “табору”.
Через це Індія одночасно входить до БРІКС й ШОС, де важливу роль відіграють Китай й Росія, а також до Quad разом зі США, Австралією та Японією.
Чому Індія досі тримається за Росію
Тісні відносини Індії з Росією тягнуться ще з часів Радянського союзу. Москва роками підтримувала партнера у його протистоянні із Пакистаном та допомагала озброювати індійських бійців. Через це Нью-Делі певною мірою залежить від військової техніки з російським або ж радянським походженням. Водночас після початку повномасштабної війни поставки ускладнилися, оскільки зброя та комплектуючі до неї тепер потрібні самим російським окупантам.
Ще одна причина, чому Індія не відмовляється від співпраці з країною-терористом, – нафта. За останні роки її постачання до Індії зросли у рази. Наприклад, лише у червні 2025 року вона імпортувала близько 1,6 млн барелів російської нафти на добу. У липні обсяги тимчасово впали, але вже у серпні зросли до рекордних 2 млн барелів на добу.
Частину нафти Індія переробляє на власних нафтопереробних заводах (НПЗ), а потім продає в інші країни вже у вигляді бензину, дизелю та інших нафтопродуктів.
Також Нью-Делі не бажає віддалятись від Росії й через Китай. Як пояснював експерт Observer Research Foundation Манодж Джоші в коментарі “РБК-Україна”, Індія побоюється, що розрив із Москвою лише сильніше підштовхне РФ до Пекіна.
До речі, у 2026-му ситуація навіть дещо розвернулася й у зворотний бік. Як писав Reuters, на тлі дефіциту пального Росія почала закуповувати десятки тисяч тонн бензину в Індії. До відповідного кроку Москву підштовхнули успішні удари України по нафтопереробних заводах (НПЗ).
Чому Індія одночасно зближується зі США і Заходом
Штати, своєю чергою, вже роками розглядають Індію як противагу Китаю в Азії. Через це країни поступово розширюють військову, технологічну та економічну співпрацю.
Наприклад, у жовтні 2025 року Нью-Делі та Вашингтон підписали нову десятирічну рамкову угоду про розширення оборонного співробітництва. Вона передбачає посилення “координації, обміну інформацією та технологічну співпрацю” й сприяння “регіональній стабільності та стримуванню”.
Перед цим, під час візиту прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді до Штатів, голова Білого дому Дональд Трамп заявляв, що Вашингтон збільшить продажі військової техніки Індії. Останнє ж прокладе шлях до поставок винищувачів F-35.
Попри те, що Росія й залишається одним із головних постачальників зброї до Індії, втім, її частка поступово падає. Через це Нью-Делі намагається не залежати від одного джерела, розвивати власне виробництво й активніше дивиться у бік Штатів. У тому ж числі, й у питанні придбання енергоносіїв.
Також Індія поступово зближується й з Європейським союзом. У січні 2026-го, після майже 20 років переговорів, сторони погодили угоду про вільну торгівлю. Вона передбачає поступове зниження або повне скасування мит на більшість європейських хімікатів, машин, електрообладнання, а також літаків і космічної техніки. Окремо Індія має зменшити мита на автомобілі зі 110% до 10%.
Угода також повинна зробити європейські товари дешевшими для індійського ринку. Однак, окремі чутливі для Індії сфери, зокрема молочну та цукрову промисловість, вона не зачіпає.
Китай – головна причина, чому Індії потрібен Захід
Відносини Індії та Китаю давно є напруженими через територіальні суперечки. У 1962-му обидві країни навіть воювали в Гімалаях, й Нью-Делі фактично програла той конфлікт. Сьогодні ж Китай продовжує контролювати близько 38 тисяч квадратних кілометрів території Кашміру, на яку претендує Індія.
Попри це, економічні зв’язки між країнами залишаються тісними. Індія залежить від китайських поставок рідкісноземельних металів, компонентів для фармацевтики та іншої продукції.
Через це Нью-Делі намагається діяти обережно: не доводити суперечки з Китаєм до нового конфлікту, але водночас шукає підтримки США та інших західних партнерів, щоб не залишатися з Пекіном “наодинці”.
Попри періоди потепління, відносини Індії та Китаю сьогодні делакі від дружніх. Їх територіальні суперечки нікуди не зникли, а нинішнє зближення радше допомагає зменшити ризик нового конфлікту, ніж реально вирішує старі проблеми.
Зокрема є й інша точка напруги – Пакистан, який тісно співпрацює з Китаєм. Останній вклав більше 60 млрд доларів у китайсько-пакистанський економічний коридор, частина якого проходить через Кашмір – територію, яку Індія вважає своєю.
Крім того, під час останнього протистояння Індії та Пакистану у 2025-му Китай підтримував Ісламабад зброєю та розвідувальними даними.
Війна в Україні показала, як працює індійський баланс
Отже, для Індії зовнішня політика багато в чому зводиться до економічної вигоди. Попри те, що країна швидко зростає, за рівнем ВВП на душу населення вона все ще відстає від розвинених країн, у тому ж числі й Китаю.
Як пояснював Базар, Нью-Делі намагається одночасно залучати іноземні інвестиції, розширювати торгівлю та отримувати доступ до сучасних технологій й зброї. Однак йдеться не лише про питання економіки, але й безпеки в регіоні на тлі складних відносин із Китаєм.
Індія багато в чому виграла саме завдяки тому, що намагалася не втягуватися напряму у протистояння великих держав. На тлі конкуренції США і Китаю, війни Росії проти України та конфліктів на Близькому Сході Нью-Делі прагне зберігати робочі відносини з усіма основними партнерами.
Цим й пояснюється її позиція щодо Росії.