В’ячеслав Казимирович Липинський – політичний діяч, учений, публіцист, теоретик українського консерватизму.
Місце народження, освіта
Народився 5 квітня (за григоріанським календарем – 17 квітня) 1882 року в селі Затурці (нині – Волинська область), у родинному маєтку польського шляхетського роду Липинських.
Протягом 1894-1902 років навчався в Житомирській, Луцькій та Київській гімназіях.
Закінчив Ягеллонський університет у Кракові, де вивчав агрономію, відвідував лекції з історії та слухав курс української літератури. Пізніше навчався в Женевській вищій школі політичних наук.
Кар’єра
У 1909 році опублікував польськомовну брошуру “Шляхта на Україні”, в якій пояснив необхідність залучення українського шляхетства до політичного й національного відродження майбутньої Української держави.
У 1914-му брав участь в організації українського політичного центру за межами Російської імперії, який потім трансформувався в “Союз визволення України”.
Під час Першої світової війни Липинський служив у російській армії.
Після Лютневої революції в Росії 1917 року займався українізацією військових частин на Полтавщині та водночас, за власними спогадами, “політично організовував хліборобські консервативні елементи” разом із громадським та політичним діячем Сергієм Шеметом.
У ті часи Липинський став одним із засновників Української демократично-хліборобської партії та автором її політичної програми, опублікованої у жовтні 1917-го.
Після проголошення Української Держави в 1918-му був призначений повноважним міністром і послом в Австро-Угорщині.
Після падіння гетьманату Липинський залишився в еміграції. Тоді підготував монографію “Україна на переломі. 1656–1659”, а також очолив роботу створеного у 1920 році Українського союзу хліборобів-державників. Крім того, в 1920-1925 роках видавав неперіодичні збірники “Хліборобська Україна”.
У листопаді 1926-го Липинський, за дорученням гетьмана Павла Скоропадського, переїхав до Берліна, де почав викладати у новоствореному Українському науковому інституті.
За порадою лікарів у 1928 році покинув Інститут і переїхав до Австрії. Паралельно загострилися суперечності між Скоропадським і Липинським. У результаті останній зблизився з військовим і політичним діячем Василем Вишиваним.
Згодом Український союз хліборобів-державників розколовся. Прихильники Скоропадського утворили Союз гетьманців-державників, тоді як послідовники Липинського у 1930-му створили Братство українських класократів-монархістів-гетьманців.
Смерть
Помер 14 червня 1931 року в Австрії внаслідок тривалої хвороби. На той момент Липинському було 49 років. Похований у рідному селі Затурці на Волині.
Сім’я
Був одружений із Казимирою Шумінською.
Мав дочку Єву.