Павло Петрович Скоропадський – гетьман України (квітень – грудень 1918).
Місце народження, освіта
Народився 3 травня (за григоріанським календарем – 15 травня) 1873 року в місті Вісбаден у Німецькій імперії. Походив з давнього козацько-старшинського роду: був нащадком гетьманів Івана Самойловича й Данила Апостола, а також Анни Розумовської (сестра гетьмана Кирила Розумовського).
Початкову освіту здобував у гімназії міста Стародуб (нині – Брянська область РФ).
У 1886 році вступив до Пажеського корпусу в Санкт-Петербурзі, завершив навчання в 1893-му.
Кар’єра
Після випуску з Пажеського корпусу Скоропадського направили на службу до Кавалергардського полку, де свого часу служив і його батько. Там Павло виконував обов’язки командира ескадрону. Через два роки став полковим ад’ютантом, а в грудні 1897-го – поручником.
Коли розпочалася Російсько-японська війна (1904 – 1905), подав рапорт із проханням перевести його на фронт. За відвагу в боях проти японських військ восени 1904 року імператор Микола II відзначив його орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом. Також був нагороджений золотою зброєю “За хоробрість”.
У грудні 1905-го Микола II призначив Скоропадського флігель-адʼютантом і надав йому звання полковника.
У 1910 році військовий очолив 20-й драгунський Фінляндський полк. Два роки потому отримав чергове підвищення – звання генерал-майора.
Під час Першої світової війни, в 1916 році, Скоропадський командував 34-м армійським корпусом на Волині, маючи чин генерал-лейтенанта.
У 1917-му, після революції в Російській імперії, взяв участь у створенні Першого Українського корпусу, сформованого на основі українізованого 34-го армійського корпусу. Згодом Секретаріат військових справ Центральної Ради призначив його командувачем усіх українських військових частин на Правобережній Україні.
У жовтні 1917-го, на з’їзді Вільного козацтва в Чигирині, Скоропадського обрали отаманом.
У період Першої радянсько-української війни, в квітні 1918 року, коли більшовицькі війська відступали, в Києві відбувся державний переворот. Українська Центральна Рада втратила владу, а Скоропадський отримав її завдяки підтримці з боку німецьких військ.
29 квітня в Києві відбувся Всеукраїнський хліборобський конгрес, у якому взяли участь понад шість тисяч делегатів. На цьому зібранні Скоропадського проголосили гетьманом України.
Гетьман зосередив у руках широкі повноваження. Він мав право затверджувати закони, призначати та звільняти найвищих урядовців і генеральних суддів, очолював армію та флот, визначав основні напрями зовнішньої політики. До його компетенції також входило оголошення надзвичайного стану, надання амністії тощо.
Під час правління Скоропадського було реалізовано низку важливих ініціатив. Одним із ключових напрямів діяльності гетьмана стало законотворення (зокрема, було ухвалено перший державний бюджет). Загалом внутрішня політика Скоропадського базувалась на трьох засадах: повернення приватної власності на землю, формування повноцінної боєздатної армії, розвиток українського культурного та освітнього просторів.
Однак опорою гетьмана були великі землевласники, а деякі його реформи не мали підтримки серед українських селян. Також проблеми виникали через відсутність власної сильної армії, поразку країн Четверного союзу в Першій світовій війні, внутрішньополітичну боротьбу тощо.
14 листопада 1918 року Скоропадський оприлюднив грамоту “До всіх українських громадян”, де проголошувалася ідея федеративного союзу Української Держави з небільшовицькою Росією. Це спровокувало повстання проукраїнських сил, і вже за місяць, 14 грудня, гетьман зрікся влади. Тож правління перейшло до Директорії Української Народної Республіки на чолі з Володимиром Винниченком.
Згодом Скоропадський виїхав до Німеччини, потім провів два роки провів у Швейцарії, а зрештою оселився в містечку Ваннзее під Берліном. Там вів політичне життя, очолював новий гетьманський рух, відстоював інтереси української громади. Водночас лояльно ставився до нацизму (зокрема, влітку 1941 року в листі до Адольфа Гітлера привітав війну проти "московського інтернаціоналу").
Смерть
16 квітня 1945 року, коли англо-американська авіація бомбардувала станцію Платлінг у Баварії, Скоропадський отримав поранення. Внаслідок цього 26 квітня 1945-го він помер в лікарні монастиря Меттен в 71-річному віці.
Похований у громаді Оберстдорф у родинному склепі Скоропадських.
Сімʼя
Був одружений із Олександрою Скоропадською, дочкою Петра Дурново (російський військовий діяч, харківський і московський губернатор) та князівни Марії Кочубей.
Мав шістьох дітей: дочок Марію, Єлизавету й Олену, а також синів Петра, Данила та Павла.