16 грудня командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Вадим Сухаревський заявив про розробку в Україні першої лазерної зброї. Це повідомлення викликало доволі широкий резонанс, оскільки сьогодні лише кілька країн мають відповідний тип озброєння.
Тож "Політаналіз" розповідає, що відомо про лазерний "Тризуб" та як Україна може застосувати його у війні проти Росії.
Як працює лазерна зброя та які країни її мають
Як нагадує ВВС, розробка бойових лазерів у світі почалася ще в 1960–1970-х роках. Ідея створення зброї, яка б поєднувала доступність, надійність, універсальність, багаторазове використання та високу ефективність, виявилася вкрай привабливою для військового керівництва провідних наддержав того часу, таких як Радянський Союз США.
Теоретично вважалося, що потужний лазерний промінь зможе буквально за секунди знищувати техніку противника, пропалюючи її структуру. Подібна зброя мала б потенціал для використання як у оборонних, так і в наступальних операціях. Однак у реальних умовах її впровадження виявилося значно складнішим, ніж передбачалося.
Попри гучні заяви урядів СРСР та США про можливість лазерного збиття ракет чи літаків, ці заяви так і залишилися у теорії. Практичне застосування обмежувалося створенням експериментальних зразків, які згодом знімалися з розробки через нестачу фінансування та сумнівні перспективи.
Головними перешкодами на шляху до повноцінного впровадження бойових лазерів стали такі фактори:
- необхідність у надпотужних джерелах енергії для роботи лазера;
- складність охолодження системи після застосування;
- залежність від погодних умов;
- труднощі з точним ураженням кількох рухомих цілей одночасно;
- висока вартість компонентів.
Зрештою, вже наприкінці ХХ століття більшість вирішила спрямувати свої ресурси на вдосконалення вже створених систем традиційної зброї, зокрема далекобійних ракет. Проте сучасні виклики у вигляді БпЛА, які активно застосовуються під час війни між Росією та Україною, знову активізували інтерес до бойових лазерів.
Використання дорогих ракет для знищення дронів є економічно невигідним, тоді як спроби збити їх за допомогою наземних кулеметних установок часто не дають бажаного результату. Натомість знищення корпусу дрона за допомогою потужного лазерного променя, що має значно нижчу собівартість одного пострілу, виглядає як ефективне та економічно доцільне рішення.
Список країн, які заявляли про наявність лазерної зброї, доволі обмежений. Окрім згаданих раніше США та Росії такими технологіями, ймовірно, володіють Китай, Велика Британія, Південна Корея, Японія та Ізраїль.
США також повідомляли про створення лазерних систем для протиракетної оборони, а також про розробку лазерних комплексів, призначених для використання у військово-морських силах і авіації.
Китай активно розвиває лазерні технології, серед яких є системи протиповітряної оборони та лазерні гвинтівки. Останні вже використовувались правоохоронцями для завдання опіків учасникам масових заворушень в країні.
У Росії диктатор Володимир Путін кілька років тому хизувався "унікальним", за його словами, комплексом “Пересвет”, який здатний нібито "сліпити" лазерним променем навіть супутники у космосі.
Ізраїль же ще восени 2024-го зробив замовлення на першу партію лазерних систем Iron Beam. Ця система ППО призначена для знищення малорозмірних цілей, зокрема безпілотників, на відстані від кількох сотень метрів до кількох кілометрів. Очікується, що ізраїльські військові почнуть експлуатувати нове озброєння до кінця 2025 року.
Південна Корея та Японія також працюють над створенням лазерних систем. Вони вже представляли прототипи, що можуть бути використані для знищення безпілотників і ракет.
Тим часом Британія планує розпочати використання своєї лазерної системи DragonFire на бойовому чергуванні не раніше 2027 року. Технологія перебуває в розробці вже майже десять років. DragonFire обладнана лазерним променем потужністю 55 кіловатів, який формується за допомогою 37 окремих каналів. Це забезпечує здатність пропалювати метал на відстані до одного кілометра. Навесні поточного року Лондон не виключав, що може передати систему Україні для випробування в бойових умовах.
Що відомо про Тризуб
Детальної Інформації про технічні особливості поки немає. Відомо лише те, що лазерна зброя “Тризуб” здатна збивати літаки на відстані до 2 кілометрів.
Цей показник доволі вражає, особливо в контексті порівняння з іншими подібними системами, наприклад, DragonFire, який, як згадувалось вище, може знищувати цілі на відстані до 1 кілометра. Ізраїльський Iron Beam також має дальність ураження приблизно 2 кілометри, але його потужність становить 100 кіловатів, що майже вдвічі перевищує потужність британської системи.
Видання Defense Express зазначає, що відомі наразі характеристики українського лазера “Тризуб” схожі на ті, що має американська система Laser Weapon System (LaWS) та британська установка DragonFire.
Для американського бойового лазера AN/SEQ-3 було заявлено, що його ефективна дальність становить приблизно 1,6 кілометра, а потужність сягає 50 кіловатів. Водночас німецька компанія Rheinmetall ще на початку 2010-х років демонструвала на стрільбах, що при такій же потужності лазер здатний уражати дрони на відстані до 2 кілометрів. Британська установка ж, має 55 кВт потужності.
Таким чином, для досягнення ефективної дальності ураження у 2 кілометри бойовий лазер повинен мати потужність не менше 50 кіловатів. Якщо ж потужність лазера зменшується приблизно вдвічі, до рівня 20 кіловатів, то дальність дії скорочується до одного кілометра. При цьому ефективність лазера починає суттєво залежати від типу цілі та тривалості її опромінення.
Проте ключовим аспектом лазерної зброї є не лише її потужність, а і здатність точно фокусувати лазерний промінь і утримувати його на рухомій цілі. Для ефективного ураження, зокрема пропалення корпусу, необхідно, щоб промінь залишався зафіксованим в одній точці протягом певного часу. Як приклад, DragonFire демонструє здатність фокусуватися на відстані до одного кілометра з точністю до 23 міліметрів.
Як Україна може застосувати Тризуб
Патрік Сенфт з компанії Armament Research Services, що займається технічною розвідкою та дослідженнями у сфері озброєнь і боєприпасів, зазначив, що лазерна зброя спрямованої енергії (Directed Energy Weapons, DEW) може бути особливо дієвою проти повільних російських безпілотників. Це пояснюється тим, що такі апарати виготовляються переважно з крихких компонентів.
Він також зауважив, що лазерна зброя має два основні обмеження. По-перше, її ефективність залежить від швидкості руху цілі: чим швидше рухається об’єкт, тим складніше його уразити. По-друге, лазери втрачають енергію з відстанню, що обмежує їхню дальність дії. Швидкісні або термостійкі об’єкти, такі як артилерійські снаряди чи балістичні ракети, значно важче нейтралізувати. Для боротьби з такими цілями, відповідно, потрібні більш передові та високотехнологічні системи.
Фаб’єн Хоффманн з Oslo Nuclear Project (ONP), звернув увагу на кілька технічних викликів, які виникають під час створення ефективної лазерної системи для знищення безпілотників або ракет. Ідеться про:
- забезпечення достатньої потужності лазерного променя;
- ефективне охолодження системи;
- подолання впливу атмосферних умов, що впливають на роботу лазера.
Хоффманн пояснив, що атмосферні фактори (наприклад, поглинання та відбиття лазерного променя через хмари, дощ чи інші перешкоди) суттєво знижують ефективність роботи системи. Крім того, важливу роль відіграє явище, яке називають “тепловим світінням", коли лазерний промінь нагріває навколишнє повітря, що призводить до його розсіювання. У результаті цього явища потужність променя зменшується.
Військовий експерт Михайло Жирохов в ефірі Radio NV, своєю чергою, висловив думку, що "Тризуб", ймовірно, є стаціонарною установкою, яка існує в єдиному екземплярі та перебуває на етапі випробувань.
Але він зауважив, що розробка "Тризуба" є значним проривом. На Заході вважають подібну зброю ефективною проти БпЛА та інших цілей, які летять низько й часто використовуються під час сучасної війни. Також зброя може бути дієвою проти літаків на невеликих висотах.
Крім того, Жирохов сказав, що лазерна зброя може застосовуватися для ураження зору пілотів, спричиняючи пошкодження очей. Однак він підкреслив, що наразі йдеться про висоти до двох кілометрів, що є зоною ураження переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК). Тому, на його думку, основною метою “Тризуба” є боротьба саме з безпілотниками.
Ігор Романенко, засновник Благодійного фонду “Закриємо небо України”, в ефірі телеканалу “Еспресо” також наголосив на важливості посилення спроможності України боротися з безпілотниками типу “Шахед”. Він зазначив, що ці дрони діють на малих висотах, через що їхнє виявлення та знищення є складним завданням. У цьому контексті розробка лазерної системи “Тризуб” є значним досягненням для нашої країни.
Романенко розповів, що після розпаду СРСР Україна успадкувала досить розвинений оборонно-промисловий комплекс (ОПК). За своїм потенціалом країна була однією з найпотужніших і найперспективніших серед усіх республік колишнього Союзу. Однак значна частина цього потенціалу зрештою була втрачена. Попри це, підприємства, зокрема ті, які спеціалізувалися на розробці лазерної зброї, продовжували функціонувати. Звісно, на той момент, вони не були на такому ж рівні, як сьогодні, а питання безпеки було висунуто на задній план, що зрештою призвело до сучасних наслідків.
За його словами, підняти ці технології на належний рівень було непросто, але це вдалося реалізувати. Зрештою, проблеми, пов’язані з боротьбою з російськими БпЛА, залишаються актуальними й вимагають розробки нових засобів для їх ефективного знищення. Одним із таких засобів є система “Тризуб”.