Заступниця керівника Офісу президента України Ірина Мудра, яка опікується питанням притягнення Росії до міжнародної відповідальності, в інтерв’ю ЕП розповіла про рішення створити “Гаазький трибунал” для Путіна, Лукашенка та російської верхівки.
Трибунал для Путіна: чи можливо засудити диктатора РФ
За словами посадовиці, Україна веде переговори з Росією — і водночас домагається її покарання. Для когось це виглядає суперечністю, але, наголошує вона, тут немає протиріч. Питання відповідальності Росії просто не є предметом торгу — це чітка й незмінна позиція України, яку озвучують і президент, і переговорна делегація.
Росія, своєю чергою, робить усе, щоб це змінити. Ще на початку повномасштабного вторгнення вона вимагала скасування санкцій і закриття всіх судових процесів проти неї — це були її червоні лінії. У нинішньому “мирному плані” з 28 пунктів знову фігурує амністія. Мудра вважає, що РФ досі живе в ілюзії, що поверне заморожені активи, але, наголошує вона, Україна на це не піде.
250 тисяч злочинів і 30 головних підозрюваних
Паралельно з переговорами вже йде реальна робота. Зареєстровано понад 250 тисяч випадків воєнних злочинів. За кожним — конкретна людина, яку потрібно встановити й притягнути до відповідальності. Процес важкий, але, як зазначає Мудра, він рухається: є спільні слідчі групи з партнерами, є вироки, декілька осіб вже отримали довічне ув’язнення.
Окрема категорія — злочин агресії як такий. Тут коло набагато вужче: приблизно 30 осіб найвищого військово-політичного керівництва Росії. Насамперед — президент, прем’єр-міністр і міністр закордонних справ. Саме для них і створюється так званий “Трибунал для Путіна”.
Крім росіян, серед обвинувачених планується і Лукашенко — Білорусь надала свою територію та інфраструктуру для вторгнення, і його особиста роль у цьому очевидна. Складніше з Кім Чен Ином та Іраном — юридична конструкція тут неочевидна, і немає впевненості, що судді її підтримають.
Трибунал уже давно вийшов із суто політичної площини. Торік було підписано угоду між Радою Європи та Україною про його створення, ухвалено статут. А 14–15 травня на міністерській зустрічі в Кишиневі буде зроблено фінальний юридичний крок — підписання “часткової розширеної угоди”, що й завершить його підготовку.
Трибунал працюватиме у Гаазі — Нідерланди вже навіть визначили конкретну будівлю. Так що “Гаазький трибунал” нарешті отримає реальний зміст, а не лише назву.
На сьогодні 24 країни підтвердили участь, але розрахунок іде щонайменше на 40. Паралельно ведеться робота з країнами Глобального Півдня та іншими неєвропейськими регіонами.
Коли чекати вироків
Спочатку буде підготовчий етап — так званий Skeleton Tribunal. Керівний комітет займеться добором суддів, прокурорів і слідчих. Запустити цей відбір планують до кінця 2026 року. Реальна робота прокурорів розпочнеться не раніше кінця 2027-го, а можливо, й у 2028-му. Відповідно, перші вироки — також не раніше 2028 року.
Утім, довгих розслідувань не знадобиться: Міжнародний центр з розслідування злочину агресії в Нідерландах вже зараз збирає доказову базу і передасть трибуналу готовий матеріал.
Що стосується США — вони активно брали участь у підготовці статуту. Зараз їхня позиція обережніша, але головне: вони процес не блокують і не дають сигналів, що питання відповідальності Росії має стати розмінною монетою.
Чи сяде Путін на лаву підсудних?
На думку Ірини Мудрої, швидше за все, більшість вироків будуть заочними — навряд чи Росія видаватиме своїх лідерів. Але це не робить трибунал безглуздим.
Вона переконана: якщо світ дозволить агресії залишитись без відповіді — це відкриє двері для нових вторгнень. Авторитарні лідери в інших країнах побачать просту річ: окупація чужих територій не тягне за собою жодних наслідків. І діятимуть відповідно.
Вирок — це не лише символ. Це чіткий сигнал: загарбницька війна коштує дуже дорого. І персонально для лідера, і для його держави.
А що буде з Путіним за 10–15 років — ніхто не знає. Але зробити його ізгоєм у світі вже сьогодні — це теж частина справедливості.
Новий Нюрнберг: як народжувався трибунал для Путіна
9 травня 2025 року кремлівський диктатор приймав парад на Красній площі — і вважав себе переможцем. Того ж дня у Львові зібралися десятки міністрів та дипломатів з країн ЄС і Заходу, щоб ухвалити рішення, яке мало перетворити його на міжнародно визнаного злочинця, пише ЕП.
Саме тоді було дано зелене світло спеціальному трибуналу — першому з часів Нюрнберга, створеному для покарання політиків за агресію проти іншої держави. Символізм був очевидний і навмисний: поки Путін святкував — Захід підписував його вирок.
Паралель із Нюрнберзьким трибуналом напрошується сама собою — але є принципова різниця. Той суд створювали вже після перемоги над нацистською Німеччиною: підсудні сиділи в камерах, країна була окупована. Новий трибунал створюється під час активних бойових дій — і без жодної гарантії, що Путін колись опиниться у залі суду фізично.
Саме тому одним із ключових рішень стало визнання заочних вироків. Спочатку багато країн були категорично проти — але зрештою погодились: без цього трибунал перетворився б на фікцію. До речі, Нюрнберг також мав заочний вирок — саме так засудили Мартіна Бормана.
Трибунал займатиметься виключно одним злочином — самим фактом агресії проти України. Воєнні злочини та злочини проти людяності — це компетенція МКС та національних судів. Але саме вторгнення як таке досі лишалося в правовому вакуумі: міжнародне право визнавало агресію злочином, але не мало інструменту для покарання за неї. Трибунал має заповнити цей пробіл.
Що загрожує засудженим
Найвища міра — довічне ув’язнення, страти не передбачено. Також можливі терміни до 30 років, штрафи та конфіскація особистих активів. Проблема в тому, що основне майно фігурантів знаходиться всередині Росії — конфіскувати його реально лише за фантастичного сценарію. Тому головним наслідком, швидше за все, стане сам факт вироку: перетворення Путіна та його оточення на міжнародно визнаних злочинців.
Якщо когось із засуджених заочно згодом затримають — процес починається з нуля, вже з їхньою особистою участю.
Роль США та межі єдності Заходу
Переговори тривали три роки й були складними. Ключова проблема — імунітет глави держави від кримінального переслідування. Значна частина країн вважала, що без санкції Ради безпеки ООН цей імунітет не можна обійти. Росія ж має право вето — тож це був глухий кут.
Компроміс знайшли у формулюванні: у статуті немає “персональних імунітетів”, але є “функціональні” — і вони не застосовуються. Тобто посадова функція не є захистом від переслідування.
США відіграли в цьому неоднозначну роль. Спочатку активно брали участь у переговорах — і саме їхня конструктивна позиція на початку 2025 року допомогла досягти компромісу щодо “трійки” підозрюваних. Але вже у березні 2025-го, за два місяці після інавгурації Трампа, США вийшли з переговорної групи. Без вимог і скандалу — просто припинили їздити на засідання.
Як не парадоксально, це прискорило процес: решта учасників зрозуміла, що треба діяти зараз — поки США перейшли від ігнорування до протидії. Всі члени ЄС, крім Угорщини та Словаччини, лишилися в процесі.
