В Україні активізувалася дискусія щодо легалізації короткоствольної зброї після резонансного розстрілу людей у Києві. Як пише BBC, подія загострила питання права на самозахист та ефективності державного контролю за обігом зброї. Громадяни дедалі частіше замислюються над необхідністю мати особисту зброю, особливо в умовах війни.
Наразі цивільні можуть володіти лише довгоствольною зброєю — мисливськими рушницями та карабінами. Пістолети та револьвери залишаються доступними лише для обмежених категорій, зокрема силовиків або власників нагородної зброї. Суперечки точаться також навколо права носіння зброї, адже чинні правила передбачають її зберігання вдома.
Прихильники легалізації апелюють до права громадян на захист життя і майна. Опоненти натомість попереджають про ризик зростання насильства та побутових конфліктів. На цьому тлі війна спричинила суттєве збільшення кількості зброї у населення, тоді як комплексного закону у цій сфері досі немає.
Кількість нелегальної зброї в Україні
Точну кількість незареєстрованої зброї в Україні не може визначити жодна інституція. За різними оцінками, в незаконному обігу перебуває від 1,5 до 7 мільйонів одиниць. Водночас правоохоронці фіксують стабільне зростання обсягів вилучень.
Голова Національної поліції Іван Вигівський повідомив, що з початку повномасштабного вторгнення правоохоронці вилучили майже 20 тисяч одиниць зброї. Серед них — тисячі автоматів, гвинтівок і перероблених зразків, а також десятки тисяч боєприпасів, гранат і вибухових речовин.
Статистика демонструє різке зростання: якщо у 2021 році вилучили лише 60 автоматів, то вже у 2022 році — 875, а у 2023 — понад тисячу. Експерти пов’язують це з наслідками війни та поширенням трофейної зброї.
Дозвіл на зброю в Україні
Система легального володіння зброєю в Україні базується на наказі МВС №622 та роботі Єдиного реєстру зброї. Дозвіл можуть отримати громадяни без судимостей і медичних протипоказань, які не вчиняли домашнього насильства.
Вікові обмеження різняться залежно від типу зброї: від 18 років для пневматичної, від 21 — для гладкоствольної, від 25 — для нарізної. Обов’язковими залишаються медичний огляд, навчання у спеціалізованих тирах і складання іспиту.
Процедура оформлення займає до місяця, а загальні витрати становлять близько 6–6,5 тисячі гривень без урахування вартості самої зброї. Власник зобов’язаний зберігати її у сейфі за місцем проживання.
Чому українці зберігають нелегальну зброю
Експерти фіксують небажання громадян декларувати зброю, особливо трофейну. Директорка Центру безпекових досліджень CENSS Вікторія Вороніна пояснює це недовірою до держави та страхом кримінального переслідування.
У багатьох регіонах люди сприймають зброю як гарантію виживання у разі повторного наступу Росії. Водночас існує побоювання, що під час реєстрації доведеться пояснювати її походження.
Досвід інших країн, зокрема Балкан, формує у суспільстві переконання, що загроза війни залишатиметься тривалою, а отже зброя — це інструмент довгострокового захисту.
Закон про цивільну зброю
В Україні досі відсутній окремий закон, який регулює обіг цивільної зброї. Парламент розглядає законопроєкт №5708, однак його ухвалення постійно відкладають. Документ зареєстрували ще у 2021 році та підтримали у першому читанні напередодні повномасштабної війни.
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко заявив про необхідність системного закону, який визначить класифікацію зброї, правила навчання та обігу. Ключовим питанням залишається можливість носіння короткоствольної зброї для самозахисту.
Один з авторів законопроєкту Ігор Фріс допускає запровадження права на носіння лише після перехідного періоду. Водночас експерти наголошують: без політичного рішення реформа не зрушить з місця.
Легалізація зброї в Україні: дискусія про новий закон
Голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін критикує чинний законопроєкт і закликає створити новий документ із залученням міжнародних фахівців. Він вважає, що нинішня модель обмежує право громадян на самозахист.
Експерт також звертає увагу на нерівність доступу до зброї, зокрема через ринок нагородної зброї. За його словами, значна частина таких одиниць потрапила до власників непрозоро.
Учайкін наполягає, що право власності на зброю має визначатися законом, а не підзаконними актами, і пов’язує це з конституційними гарантіями права на життя та самозахист.
Фахівці пропонують комплексний підхід до врегулювання обігу зброї. Зокрема, легалізацію дозволених видів через реєстрацію та балістичний облік, а також переробку автоматичної зброї у напівавтоматичну.
Водночас важке озброєння та вибухівку пропонують викуповувати у населення без кримінального переслідування. Така модель має стимулювати добровільну здачу і зменшити обсяги чорного ринку.
Експерти підкреслюють: без формування культури поводження зі зброєю та довіри до держави будь-яка реформа залишиться неповною.
Досвід інших країн
Міжнародна практика демонструє різні підходи до регулювання обігу зброї. У США право на зброю гарантує Конституція, але кожен штат встановлює власні правила. Водночас країна стикається з високим рівнем смертності від вогнепальної зброї.
Чехія дозволяє цивільним володіти і носити зброю, але встановлює жорсткі процедури отримання дозволів. У Косово після війни запровадили ефективну систему реєстрації завдяки довірі до поліції.
Австралія після масових розстрілів провела масштабну кампанію викупу зброї та суттєво посилила контроль.
Ставлення українців до зброї
Повномасштабна війна суттєво змінила громадську думку щодо зброї. Якщо до 2022 року більшість українців виступали проти її легалізації, то після вторгнення рівень підтримки зріс до понад половини населення.
Водночас останні опитування демонструють стримані настрої: лише близько третини громадян підтримують вільне володіння зброєю, тоді як більшість виступає за обмеження та посилення контролю після завершення війни.
Експерти сходяться в одному: Україні доведеться знайти баланс між правом на самозахист і гарантіями безпеки, адже обсяг зброї у суспільстві вже досяг критичних масштабів.
