3-го січня, після серії авіаударів США по Венесуелі, американські спецпризначенці затримали диктатора Ніколаса Мадуро і його дружину Сілію Флорес. Врешті їх доправили їх до Нью-Йорка, де розпочався судовий процес.
Що відомо про операцію "Абсолютна рішучість" та як вона стала можливою – розповідає "Політаналіз".
Хто такий Ніколас Мадуро
Мадуро народився 23 листопада 1962 року в венесуельському Каракасі. Вищу освіту не здобував й обмежився лише навчанням у громадській середній школі та ліцеї.
До політичної кар’єри був водієм автобуса та неофіційним членом профспілки, яка представляла працівників столичного метро.
На початку 1990-х років Мадуро долучився до Революційного боліваріанського руху MBR-200, який очолював майбутній президент Венесуели Уго Чавес. Пізніше на базі руху сформувався “Рух V республіки”.
Після того, як у 1992 році в країні провалилася спроба держперевороту, а Чавеса арештували, Мадуро долучився до кампанії за його звільнення. Через шість років, у 1998-му, Мадуро підтримував революціонера під час президентських виборів, які завершилися перемогою останнього.
Протягом наступних років він обирався до Палати депутатів, Конституційної асамблеї, Національної асамблеї, а також обіймав посади спікера парламенту, міністра закордонних справ і віцепрезидента.
У 2013-му Чавес помер, і згодом Мадуро переміг на виборах та очолив країну.
Мадуро як президент Венесуели
Через рік у Венесуелі розпочались масові протести внаслідок економічної кризи, яка утворилась через прорахунки в економічній політиці, а також різке падіння цін на нафту. Затримання протестувальників лише посилювало напругу, яка зрештою переросла у сутички й призвела до жертв.
Відтоді влада Мадуро перебувала у стані хронічної нестабільності.
У 2015 році опозиція вперше з 1999-го виборола більшість у Національних зборах. Мадуро заздалегідь підготувався до цього й призначив лояльних суддів Верховного суду ще до початку роботи нової Асамблеї. Надалі суд фактично заблокував роботу парламенту й відсторонив кількох опозиційних депутатів, аби не дозволити їм отримати кваліфіковану більшість.
Попри те, що Верховний суд відкликав рішення через декілька днів, наслідків уникнути не вдалося: країну знову охопили протести, які тривали кілька місяців і призвели до загибелі більше сотні людей, оскільки влада відповіла репресіями.
У січні 2019-го розпочалась друга каденція Мадуро на посаді президента. Вибори пройшли без участі більшості представників опозиції, а США, ЄС та низка країн Латинської Америки визнали голосування сфальсифікованим. Невдовзі президент США Дональд Трамп запровадив санкції проти нафтового сектору Венесуели, внаслідок чого видобуток нафти різко скоротився, а влада диктатора втратила доступ до закордонних активів на мільйони доларів.
За останні півтора року позиції Мадуро продовжували слабшати. Серед причин: чергові сфальсифіковані президентські вибори в липні 2024-го, а також повернення Трампа до Білого дому, який продовжив тиснути на Каракас.
Згідно з підрахунками опозиції, перемогу під час останніх голосувань у Венесуелі здобув Едмундо Гонсалес. Втім, зрештою він покинув країну та виїхав до Іспанії. Також переховуватись почала й лідерка опозиції Марія Коріна Мачадо.
Трамп проти Мадуро
Свого часу Трамп звинувачував Мадуро у в’їзді сотень тисяч венесуельських мігрантів до США після того, як у 2013-му країну на тлі економічної кризи та репресій покинули щонайменше 8 млн громадян.
Також, у рамках боротьби з наркоторгівлею, американський лідер стверджував, що диктатор тісно пов’язаний з міжнародною мережею торгівлі кокаїном та наркокартелем Cartel de los Soles. Мадуро ж, своєю чергою, заперечував це й звинувачував Вашингтон у спробі усунути його від влади, щоб заволодіти запасами нафти Венесуели.
Під час другої каденції Трампа тиск на Мадуро лише посилився:
- було збільшено винагороду за інформацію, яка допомогла б затримати диктатора;
- американські військові почали атакувати судна, які звинувачували у перевозці наркотиків до Штатів;
- Центральному розслідувальному управлінню дозволили проводити таємні операції на території Венесуели;
- США оголосили морську блокаду для нафтових танкерів, які входять й виходять з Венесуели;
- Вашингтон розгорнув сили в Карибському басейні.
Операція США у Венесуелі
Підготовка до затримання Мадуро тривала кілька місяців. Як пишуть New York Times та CNN, спочатку до країни прибула таємна група агентів ЦРУ, яка працювала без дипломатичного прикриття, оскільки посольство Штатів у Каракасі було закритим.
Завдяки агентурі всередині уряду Венесуели та безпілотникам збиралася вся необхідна інформація щодо маршрутів пересування, охорони, а також звичок Мадуро. Все це було необхідно для майбутнього штурму. Ба більше, також було збудовано повномасштабний макет резиденції диктатора, на якому спецпризначенці відпрацьовували сценарій захоплення диктатора.
Паралельно Штати нарощували свою військову присутність: перекидали авіацію, безпілотники, засоби радіоелектронної боротьби й не тільки. Крім того, незадовго до початку операції було завдано удар по портовій інфраструктурі Венесуели.
Рішення щодо початку Absolute Resolve (“Абсолютна рішучість”) Трамп ухвалив перед Різдвом, але деякий час старт відкладався через негоду.
Сама ж операція розпочалась з кібератаки, внаслідок якої частина Каракасу залишилась без світла. Після цього Штати атакували радари й системи протиповітряної оборони країни, що “відкрило” шлях гелікоптерам зі спецпризначенцями.
Під час штурму Мадуро з дружиною перебували у спальні й намагалися дістатися до захищеної кімнати, але не встигли зачинити укріплені двері.
Після захвату подружжя евакуювали на американський корабель USS Iwo Jima й через базу в Гуантанамо доправили до Нью-Йорка.
Реакція світу
Операцію США, як й очікувалось, засудили Росія, Китай та Іран, які є давніми партнерами Каракаса. Москва, наприклад, назвала дії Вашингтона збройною агресією та закликала звільнити “законно обраного президента” Венесуели, а Пекін заявив про порушення міжнародного права й суверенітету країни, а також попередив про загрозу стабільності в Латинській Америці. Тим часом Тегеран закликав до втручання Ради Безпеки ООН.
Мексика, своєю чергою, заявила про підрив регіональної безпеки, а президент Колумбії назвав дії США посяганням на суверенітет Латинської Америки та попередив про ризик гуманітарної кризи.
Натомість президент Аргентини Хав’єр Мілей підтримав дії Вашингтона, написавши у соцмережах гасла щодо свободи.
Реакція Європи була більш стриманою. Голова європейської дипломатії Кая Каллас закликала до стриманості й наголосила на дотриманні міжнародного права. Водночас нагадала, що ЄС не визнає легітимність Мадуро та підтримує мирний перехід влади.
Аналогічну позицію висловив й канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Він наголосив, що правова оцінка дій Вашингтона складна, й нині ключовим завданням є спроба уникнути хаосу та забезпечити демократичний транзит влади у Венесуелі.
З критикою в бік США виступила Франція. Париж заявив, що американська операція підриває міжнародне право, і що жодне розв’язання венесуельської кризи не може нав’язуватися ззовні. Також президент Франції Еммануель Макрон закликав Едмундо Гонсалеса очолити політичний перехідний процес в країні.
Британія зайняла більш прагматичну позицію. Очільник уряду Кір Стармер заявив, що Лондон порушить питання останніх подій з американськими партнерами, втім, у Британії не шкодують через падіння режиму.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що Київ підтримує подальший розвиток подій у Венесуелі з дотриманням міжнародного права й акцентом на демократію, права людини та інтереси громадян країни. Зокрема підкреслив, що Київ не визнає легітимність влади Мадуро.
“Народ Венесуели повинен мати шанс на нормальне життя, безпеку, процвітання та людську гідність. Ми продовжуватимемо підтримувати їхнє право на таку нормальність, повагу та свободу”, – написав очільник МЗС.
Перше засідання суду
Як розповідає ВВС, на початку першого засідання суду над Мадуро, яке відбулося 5 січня, суддя попросив диктатора підтвердити особу. Той заявив, що є президентом Венесуели й перебуває в Штатах у “викраденому стані”.
Загалом засідання тривало близько 40 хвилин. Під час слухань Флорес та Мадуро не визнали провини за обвинуваченнями, пов’язаними з наркотиками та зброєю. Зокрема, диктатор зберігав спокій навіть після вигуків з зали з погрозами змусити його заплатити за всі злочини.
“Я – президент і військовополонений”, – висловився Мадуро.
Клопотання про заставу подружжя не подало. Після засідання обидвох перевели до в’язниці в Нью-Йорку.
Що буде з Венесуелою
3 січня Трамп заявив, що Вашингтон тимчасово перебере на себе управління Венесуелою до стабілізації ситуації після повалення режиму Мадуро. Він навіть визнав інтерес до місцевої нафти та нагадав про націоналізацію нафтової галузі країни у 1970-х і 2000-х роках, у яку, за його словами, були вкладені чималі американські інвестиції.
“Ми побудували венесуельську нафтову промисловість за допомогою американського таланту, а соціалістичний режим силою вкрав її у нас. Ми залучимо наші великі американські нафтові компанії – найбільші в світі – які витратять мільярди доларів на відновлення зруйнованої інфраструктури, нафтової інфраструктури, і почнуть заробляти гроші для країни”, – сказав він.
Водночас президент США попередив про готовність посилити військові дії у разі відмови Каракасу від співпраці.
Пізніше ж, 6 січня, голова Білого дому стверджував, що найближчим часом виборів у Венесуелі не буде, оскільки країна нібито потребує часу для відновлення під контролем Вашингтона. Для цього він обрав серед американських високопосадовців “кураторів”:
- державного секретаря США Марко Рубіо;
- главу Пентагону Піта Гегсета;
- заступника глави апарату Білого дому Стівена Міллера;
- віцепрезидента Джей Ді Венса.
Тим часом CNN описало три можливі сценарії подальшого розвитку довкола країни:
- перший – конституційний. В умовах, коли президента немає, віцепрезидентка Делсі Родрігес повинна оголосити вибори в країні протягом 30 днів, а новий лідер отримає повний шестирічний мандат;
- другий сценарій передбачає повне повалення режиму. Відставка або втеча головних приплічників Мадуро відкриє шлях опозиції на чолі з Гонсалесом;
- третій варіант – військовий переворот. На тлі заяв Міністерства оборони Венесуели про готовність чинити опір США цілком можливо, що армія візьме владу у свої руки.