Протягом останніх місяців українські військові фіксують на фронті все більше ворожих “дронів-ждунів”. Ідеться про безпілотники, які окупанти залишають у засідках та переводять у режим очікування, що створює серйозну загрозу для логістики й не тільки.
Що відомо про “дрони-ждуни” та як їм протидіють українські воїни – у матеріалі видання “Політаналіз”.
Коли з’явилися дрони-ждуни
Як розповідав боєць 14 окремої механізованої бригади Роман, українські військові почали використовувати звичайні дрони на радіозв’язку в режимі очікування у 2024 році. Паралельно відбувалося спостереження з квадрокоптера Mavic, щоб бачити наближення противника. Коли фіксували рух, вирішували – підіймати “ждуна” для удару чи чекати кращої цілі.
“Ця техніка є дуже ефективна, але якщо робиш це на FPV-дроні зі звичайним радіосигналом на певних частотах”, – пояснював він.
Росіяни почали копіювати українську тактику. Спочатку ворожих “ждунів” фіксували безпосередньо на лінії зіткнення та на під’їздах до позицій, але з часом їх почали зустрічати й значно “глибше”. За словами командувача Сил безпілотних систем “Мадяра”, нині ці дрони працюють на відстані приблизно 20-40 кілометрів від переднього краю.
Це означає, що ворожий безпілотник у засідці створює загрозу не лише для техніки з передової, але й може очікувати на будь-який інший рухомий об’єкт – цивільні авто, машини ДСНС, комунальну чи військову техніку.
Один із напрямків, де проблема фіксується найчастіше, – Покровський. Там російські БпЛА в режимі очікування вже стали звичною загрозою для логістики та евакуацій.
Як довго можуть працювати дрони-ждуни
“Дрони-ждуни” можна впізнати завдяки “ніжкам”, на яких розташований апарат. Оператор керує дроном в режимі реального часу завдяки котушці з оптоволоконним кабелем. Через це засоби радіоелектронної боротьби фактично безсилі у протидії їм.
Довжина котушки залежить від того, наскільки далеко облаштувався оператор, пояснив командир 1 механізованого батальйону 33 бригади з психологічної підтримки персоналу з позивним “Хаба”. Наприклад, якщо оператор перебуває за 10 кілометрів від БпЛА, котушку встановлюють на 15 кілометрів.
Здебільшого ворог залишає “дрони-ждуни” на узбіччях доріг: під кущами, за невисокими підвищеннями, біля стовпів, у вирубках або в тіні посадок. Сам БпЛА зовсім маленький, а його кабель – тонкий та непомітний. Бувають випадки, коли окупанти облаштовують безпілотник безпосередньо на проїжджій частині, якщо рельєф дозволяє сховати його.
Перед тим, як залишити БпЛА в засідці, росіяни також зазвичай проводять розвідку за допомогою квадрокоптера. Ним вони відстежують маршрути українських машин і визначають найзручніші місця, де можна встановити “ждуна”.
Батареї великої місткості дозволяють дронам залишатись в режимі очікування від кількох годин до понад доби. Втім, як розповів фахівець у галузі радіотехнологій Сергій “Флеш” Бескрестнов, були й випадки застосування сонячних панелей.
Загалом ці БпЛА можуть виконувати різні завдання: підіймати відеокамеру на висоту, доставляти маячок або ретранслятор, чи просто чекати на ціль для атаки. Втім, головним призначенням все ж залишається ураження рухомої техніки та зрив логістики. Це, своєю чергою, дає ворогу можливість контролювати дороги без постійної присутності піхоти або бронетехніки, оскільки один вдало встановлений БпЛА у потрібній точці здатен затримати чи зупинити колону, фактично “перекривши” напрям і створивши серйозні ризики для медичних та евакуаційних груп.
Чим небезпечні дрони-ждуни
Насамперед загрозу створює те, що ці безпілотники працюють завдяки оптоволокну, у зв’язку з чим вони не реагують на дію РЕБ. Також є інша проблема: маленький розмір апарату. Дрон зазвичай залишають у посадках, під кущами або біля нерівностей рельєфу, інколи всього за кілька метрів від дороги. Через це перед логістичними чи евакуаційними виїздами підрозділам доводиться запускати додаткову повітряну розвідку й перевіряти маршрут на можливі засідки.
Також застосування ворогом цих безпілотників особливо ускладнило медичну евакуацію. Головний сержант окремого Першого медичного батальйону Микола Бакалюк у коментарі "Оборонці" сказав, що на початку повномасштабної війни медики ще могли під’їжджати безпосередньо на позиції, щоб швидко забрати пораненого й одразу виїхати. Згодом ситуація змінилася, адже через активне використання БпЛА та щільні артилерійські обстріли довелося застосовувати піші евакуації.
Нині ж, за його словами, фактично ефективним засобом для евакуації є наземні роботизовані комплекси, оскільки на багатьох ділянках фронту до переднього краю вже неможливо під’їхати машиною.
Начальник розвідки ракетно-артилерійського дивізіону бригади “Рубіж” Данило Борисенко в коментарі “24 Каналу” пояснив, що перед кожною логістичною поїздкою доводиться заздалегідь перевіряти маршрут і шукати такі безпілотники. Це, своєю чергою, потребує чималих ресурсів, часу й техніки.
Як протидіяти дронам-ждунам
Військовий із позивним “Прокурор” із 33-ї бригади” зазначив, що найпростіший спосіб знищити такий БпЛА – підійти з тилу й переламати оптоволоконний кабель. Втім, це доволі ризиковано. Якщо ж працювати з відстані, то ліпше бити по батареї.
Подібні приклади наводить і військовий експерт та засновник благодійної організації “Реактивна пошта” Павло Нарожний. За його словами, окрім спроби знищення самого безпілотника, дієвим способом є також ураження оператора.
“Їх (ворожих операторів, – ред.) знаходять за різними вторинними ознаками: наприклад, наявність антен або те, що до них постійно підвозять боєприпаси. Їх виявляють і завдають ударів будь-якою, навіть високовартісною зброєю. Тут може йтися і про артилерійські снаряди калібру 155 міліметрів, і про керовані авіаційні бомби”, – розповів Нарожний.
Українські дрони-ждуни
Українські військові також використовують “ждунів”, але здебільшого точково – там, де потрібно підтримати штурм або унеможливити підхід ворожої техніки. Паралельно вітчизняні оборонні розробники працюють над удосконаленням цих БпЛА. Наприклад, компанія TAF Industries розробила систему відкладеного запуску Power Key, яка подовжує час роботи “дронів-ждунів”.
“Дрон може стояти в засідці, рекомендовано, до 72 годин. Але в нас дрони в деяких випадках стояли до двох тижнів із “баткою” у 15 тисяч мА. За нашими розрахунками, ті дрони, які стояли з “баткою” 8 тисяч мА протягом трьох днів, використали 30% її заряду”, – висловився представник компанії.
Українські розробники працюють і над власними оптоволоконними FPV. Один із прикладів – компанія Vyriy Drone, яка створює ударні безпілотники із різними конфігураціями кабелю, боєприпасів та тривалості очікування. Такі БпЛА здатні працювати як звичайні FPV, так і виконувати завдання у режимі засідки. Гендиректор фірми Олексій Бабенко вважає, що подальший розвиток “ждунів” передбачає підвищення їхньої автономності, оскільки оператори, які здатні ними керувати, завжди будуть у дефіциті.
“Найважливіше зараз – це зробити автоматичну детекцію виявлення цілі для “ждунів”, і в майбутньому – автоматичну атаку. Тому що ждунів насправді можна розставити дуже багато. А от людей, які б це все координували, не вистачає", – зазначив він.