За період повномасштабної війни з України виїхало близько 650 тисяч чоловіків призовного віку, а багато з тих, що залишились, уникають мобілізації.
Про це пише британське видання The Telegraph.
Як зазначають журналісти, чисельність українських піхотних підрозділів продовжує скорочуватися. Втрати внаслідок СЗЧ та власне бойових дій перевищили позначку у 200 тисяч мобілізованих за минулий рік.
Згідно з неофіційними оцінками, щодня позиції залишають близько 400 військовослужбовців. Серед основних причин – виснаження після років бойових дій, незадоволення командною структурою та деморалізація через випадки ухилення від військової служби у тилу.
Поки одні воюють, інші – ховаються
Окрім 650 тисяч чоловіків, які правдами і неправдами залишили Україну, серед цивільного населення значна частина ховається від ТЦК, не виходячи з дому, а також намагається застосовувати корупційні схеми з отримання медичних довідок про непридатність до служби. Через побоювання мобілізації багато чоловіків місяцями уникають появи в громадських місцях, фактично самоізолюючись.
Внаслідок цього в Україні формується соціальний розкол: частина громадян бере участь у бойових діях, інша – залишається осторонь конфлікту. Окрім того, сприйняття можливого прихильного ставлення Трампа до Москви посилює скептицизм щодо перспектив перемоги.
"Падіння морального духу підживлює це порочне коло", – зазначає видання.
Як відзначають журналісти, при цьому президент Володимир Зеленський протистоїть західному тиску щодо зниження призовного віку з 25 до 18 років, побоюючись негативної суспільної реакції. Якби він піддався на заклики союзників, це могло б розширити мобілізаційний потенціал на 800 тисяч осіб.
У відповідь на скорочення чисельності підрозділів генерали реорганізовують структуру армії, переводячи спеціалістів технічних служб на фронтові позиції. Механіків та операторів радарних систем перепрофілюють у піхотинців, де ризики значно вищі. Це рішення посилює мотивацію до СЗЧ серед військовослужбовців.
У великих містах – Львові, Києві та навіть у прифронтовому Харкові – повсякденне життя зберігає відносну нормальність. Функціонують підприємства, переповнені відвідувачами ресторани, нічні клуби та заклади культури. Тут війну можна майже не відчувати.
Натомість у зруйнованих прифронтових населених пунктах та безпосередньо на лінії бойових дій реальність є кардинально іншою – втекти від війни неможливо.
Проте, попри всі труднощі, значна частина військовослужбовців продовжує виконувати бойові завдання.
Труднощі на полі бою
Навіть серед найстійкіших військовослужбовців спостерігаються зміни у настроях, констатує видання. Хоча повний колапс оборони залишається маловірогідним, основна загроза полягає в тому, що песимістичні очікування можуть стати каталізатором реального погіршення ситуації.
На тлі кадрового дефіциту в українських силах російські війська досягли тактичного успіху біля Добропілля на Донбасі, розвинувши наступ у напрямку Покровська. Цей прорив оборонних рубежів яскраво демонструє критичність проблеми з людськими ресурсами в українській армії.
