В Україні склалася суперечлива ситуація на ринку праці: кількість безробітних досягає 2 мільйонів осіб, але водночас відчувається значний дефіцит спеціалістів у робітничих професіях. Останнім часом дедалі частіше обговорюється можливість залучення трудових мігрантів, проте ця ініціатива викликає неоднозначну реакцію в суспільстві.
Що потрібно Україні для розв’язання кадрової проблеми – читайте в матеріалі видання "Політаналіз".
Чому виникла потреба у мігрантах
На тлі повномасштабної війни з РФ в Україні триває міграція населення. Протягом 2024-го чистий відплив склав 500 тисяч громадян. А у 2025 році, за оцінками Національного банку України, очікується, що ще 200 тисяч українців залишать батьківщину. Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник припускає, що після повного відкриття кордонів Україну можуть покинути до 2 мільйонів осіб.
Як повідомляє "Економічна правда", на початку 2023 року нестача робочої сили турбувала 20% підприємств, тоді як наприкінці 2024-го цей показник зріс до 80%. Одним із чинників дефіциту кадрів є мобілізація.
За словами Воскобойника, в бізнесі дійсно замислюються над можливістю залучення працівників з-за кордону. Проте говорити про нагальну потребу в цьому питанні поки що передчасно.
Водночас цей сценарій може стати актуальним для економіки України після завершення війни. Ще в липні 2023 року Міністерство економіки повідомляло, що впродовж наступного десятиліття для відбудови країни знадобиться додатково 4,5 млн працівників. Така кількість необхідна, аби забезпечити зростання економіки на 10% щорічно.
На початку року також активно обговорювалась новина про те, що компанія "Ламелла", яка займається виробництвом меблів на Закарпатті, має намір залучити 160 працівників із Бангладешу. Підприємство нібито вело переговори з Міністерством закордонних справ України щодо офіційного працевлаштування іноземців і навіть підготувало для них місця у власному готелі.
Однак згодом комерційний директор компанії Ярослав Щербан у коментарі для Zaxid.net пояснив, що насправді планувалося прийняти на роботу лише 60 працівників. Водночас він зазначив, що наразі жодного громадянина Бангладешу в штаті підприємства немає.
Окремо варто пояснити, що залучення іноземних працівників є звичною практикою для економічно розвинених держав. Зокрема, в країнах Європейського Союзу майже 25% найманих працівників становлять громадяни інших держав. Такі дані наводить Міжнародна організація праці.
У випадку з Україною, наприкінці 2024-го на обліку в міграційній службі з правом тимчасового перебування перебували 47 тисяч іноземців, що у 4 рази менше, ніж у 2021 році, коли їхня кількість сягала 189 тисяч. Упродовж минулого року відомство видало 17 тисяч посвідок на тимчасове проживання, тоді як у 2021-му цей показник становив 81 тисяч.
Дефіцит кадрів
У Державному центрі зайнятості зазначають, що у 2024-му найбільший брак працівників спостерігався в освітній сфері, де не вистачало 25 тисяч фахівців. Друге місце за дефіцитом кадрів посіла переробна промисловість, яка потребувала ще 9 тисячі працівників. Третьою ж за нестачею кадрів стала галузь розміщення та громадського харчування, де кількість вакансій сягала 3 тисяч.
Заступник директора Державного центру зайнятості Станіслав Павленко у коментарі для "Радіо Свобода" зазначив, що головними чинниками нестачі робочої сили є зменшення кількості працівників, спричинене війною, міграцією населення, а також призовом до лав Збройних сил.
Він підкреслив, що суттєві зміни в економіці призводять до загострення структурного безробіття. При цьому серед тих, хто шукає роботу, не всі мають необхідні знання та професійні навички. Окремо він акцентував, що через мобілізацію чоловіків виникають труднощі з укомплектуванням посад, які традиційно обіймали саме представники чоловічої статі.
Зокрема в країні відчутна нестача будівельників, електромонтерів, водіїв, слюсарів-сантехніків, токарів, електрогазозварників, монтерів колії, фрезерувальників, машиністів екскаваторів та операторів верстатів з програмним керуванням.
За даними українського кадрового порталу GRC, понад 70% українських підприємств наразі не залучають мігрантів до роботи. Водночас 8% компаній уже співпрацюють із мігрантами або планують запровадження програм для їх працевлаштування.
Більшість компаній, які вже залучають мігрантів або планують це робити, зосереджені в відносне безпечних регіонах, передусім у західній частині України. Основними галузями, де вони працюють, є аграрний сектор, промислове виробництво та будівництво.
Видання Forbes повідомляло, що особливо гостро дефіцит робочої сили відчувається у сфері будівництва, де нестача кадрів досягає 40%. Через це українські девелоперські компанії почали активно залучати до роботи іноземних працівників.
Трудова міграція: за і проти
Василь Воскобойник в інтерв’ю "УНІАН" зазначив, що після завершення війни Україна буде змушена запрошувати трудових мігрантів із країн, де рівень життя суттєво нижчий.
У пошуках трудових мігрантів слід звертати увагу на такі країни, як Бангладеш, Непал, Індія, а також держави Північної Африки й Центральної Азії, й ті, що раніше входили до складу СРСР. Однак, попри зацікавленість України в залученні робочої сили, не можна однозначно стверджувати, що мешканці цих країн будуть готові масово переїжджати у масштабах, які необхідні для подолання демографічного дисбалансу.
У коментарі "Радіо Свобода" Воскобойник наголосив, що країні бракуватиме не лише робочої сили, а й споживачів товарів і послуг. Крім того, нестача працездатного населення негативно позначиться на надходженні податків, що своєю чергою вплине на фінансування пенсійної системи. Зокрема існуватиме ризик того, що Україна перетвориться в країну з переважно літнім населенням, яке не матиме належного економічного забезпечення.
Соціолог Тимофій Брік в інтерв’ю “Суспільному” сказав, що країни, з яких прибуватимуть трудові мігранти, значною мірою залежатимуть від обраної державою економічної моделі. При цьому навіть у розвинених країнах, таких як держави США та держави ЄС, між місцевими мешканцями та приїжджими нерідко виникають суперечності. Культурні відмінності можуть спричиняти непорозуміння, а конкуренція за економічні ресурси – провокувати соціальну напругу.
На його думку, українцям доведеться працювати над собою, адаптуватися до нових реалій та дорослішати як суспільство. Головне стратегічне завдання – відновлення держави та зміцнення її економіки.
Водночас заступник командира 3-ї окремої штурмової бригади та колишній командир полку “Азов” Максим Жорін різко реагує на ідею залучення трудових мігрантів.
За його словами, такий підхід становить серйозну загрозу для держави. Жорін наголосив, що підтримувати цю ідею можуть лише ті, для кого поняття нації та держави не мають жодної цінності. Натомість необхідно працювати над тим, щоб до України поверталось якомога більше молодих українців.
Командир спеціального підрозділу "Kraken" Костянтин Немічев, своєю чергою, наголошує на необхідності демографічної політики, яка сприятиме зростанню народжуваності та підтримці молодих сімей.