Юлія Володимирівна Тимошенко – народна депутатка України II-VI й VIII-IX скликань, лідерка партії “Всеукраїнське обʼєднання “Батьківщина”.
Місце народження, освіта
Народилася 27 листопада 1960 року в місті Дніпропетровськ (нині – Дніпро).
Закінчила Дніпропетровський державний університет, де у 1984 році, отримала диплом за спеціальністю “Економіка праці”.
Має ступінь кандидата економічних наук.
Кар’єра
Після випуску з університету почала працювати інженеркою-економісткою на Дніпропетровському машинобудівному заводі ім. Леніна.
Протягом 1989-1991 років була комерційною директоркою в молодіжному центрі “Термінал” у Дніпрі.
Після цього отримала крісло генеральної директорки корпорації “Український бензин”.
А в 1995-му стала президенткою компанії “Єдині енергетичні системи України”. Того ж року була затримана при спробі контрабанди валюти до Росії й провела в півтори доби в ізоляторі (через кілька років справу закрили через декриміналізацію злочину).
Діяльність у політиці
У 1996 році вперше була обрана народною депутаткою України. Тоді пройшла в парламент за мажоритарним округом № 229 (Кіровоградщина).
Переобиралася у Верховну Раду, зокрема, у 1998 (від Всеукраїнського об’єднання “Громада”), 2002, 2006, 2007 та 2014 роках (від Всеукраїнського обʼєднання “Батьківщина” / “Блоку Юлії Тимошенко”).
У 1999-му очолила партію “Батьківщина”, а наприкінці того року отримала крісло віцепрем’єр-міністрерки України з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка.
На початку 2001 року була відправлена у відставку й заарештована за звинуваченням у контрабанді валюти, підробці документів і несплаті податків. Це відбулося через кілька місяців після того, як був заарештований її чоловік – один із керівників “Єдиних енергетичних систем України”. Однак арешт Юлії Тимошенко кілька тижнів потому був скасований судом. Пізніше Апеляційний суд Києва ухвалив рішення про незаконність порушення кримінальних справ щодо Тимошенків.
Крім того, у 2001-му ініціювала створення громадського об’єднання “Форум національного порятунку” (ФНП), який боровся проти влади тодішнього президента Леоніда Кучми. Згодом ФНП був перейменований на “Блок Юлії Тимошенко”.
У вересні 2002 року стала одним із лідерів акції “Україна без Кучми”, а в 2004-му долучилася до масових протестів проти фальсифікації президентських виборів.
У лютому 2005-го, після початку президентства Віктора Ющенка, отримала крісло прем’єр-міністерки України. Але через кілька місяців уряд був відправлений у відставку.
Після виборів у Верховну Раду у 2007 році нова парламентська коаліція підтримала призначення Тимошенко очільницею уряду. Другий Кабінет політикині працював до 2010 року, поки в Раді не змінилася коаліція.
Також у 2010-му балотувалася в президенти України. Посіла друге місце і в першому, і в другому турах (25,05% і 45,47% відповідно), поступившись Віктору Януковичу.
Коли той прийшов до влади, проти Тимошенко була відкрита низка кримінальних справ. Серед іншого звинувачення стосувалися перевищення влади під час укладання “газових” контрактів із РФ у 2009 році. У цій справі в 2011-му їй було призначено сім років увʼязнення. Також вона повинна була виплатити 1,5 млрд грн “Нафтогазу”.
На тлі Євромайдану, коли Янукович покинув Україну в лютому 2014 року, Верховна Рада ухвалила постанову “Про виконання міжнародних зобов’язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.”, після чого її випустили з колонії. Кілька місяців потому Вищий суд України закрив “газову справу”.
Навесні 2014 року знову взяла участь у президентських виборах, посівши друге місце з результатом у 12,81% голосів (тоді переміг Петро Порошенко).
Під час обрання президента в 2019-му набрала 13,40% голосів, посівши третє місце в першому турі.
Пізніше того ж року всьоме була обрана нардепкою і вкотре очолила фракцію “Батьківщина”.
Сімейний стан
Одружена з бізнесменом Олександром Тимошенком. Їхня дочка – підприємниця Євгенія Тимошенко (з 2014 року одружена з бізнесменом Артуром Чечоткіним).