Військовослужбовець 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергій Гнезділов, який восени 2024 року публічно самовільно залишив свою частину, перебуватиме у СІЗО до 31 січня 2025 року без права внесення застави. Таке рішення Печерський районний суд м. Києва ухвалив 6 січня, повідомляє "Суспільне".
Під час засідання прокурор Микола Шелест наполягав, що Сергій Гнезділов має залишатися під вартою до 15 березня без права внесення застави. Аргументуючи свою вимогу, прокурор вказав, що військовослужбовець може переховуватися від слідства та суду.
Сторона захисту, своєю чергою, просила суд пом’якшити запобіжний захід Гнезділову. Його адвокатка Анастасія Бурковська пропонувала замінити тримання під вартою на домашній арешт.
Сам Гнезділов, як пише видання, нагадав судді про свою згоду на повернення до військової частини. Там, за словами військовослужбовця, спочатку дали згоду на його повернення на службу, а потім передумали.
Врешті-решт суд вирішив залишити Гнезділова під вартою до 31 січня 2025 року. Окрім цього захист Гнезділова отримав обвинувальний акт. Подальші слухання по суті справи будуть відбуватися у Дніпрі, за місцем скоєння злочину.
Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначене на п’ятницю, 10 січня.
СЗЧ Гнезділова: подробиці
21 вересня 2024 року військовослужбовець написав у Facebook, що самовільно залишив частину після п’яти років у ЗСУ. Як пояснив воїн, він пішов у СЗЧ, аби привернути увагу до потреби встановити чіткі терміни служби для мобілізованих.
24 вересня у 56-й ОМПБр, де служить Гнезділов, призначили службове розслідування. У бригаді також заявили, що військовий "вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення".
Військовослужбовця Гнезділова затримали 9 жовтня. Слідчі ДБР оголосили йому про підозру у скоєнні дезертирства (ч. 4 ст. 408 КК України). Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років.
Відзначимо, що Сергій Гнезділов пішов добровольцем до армії у 2019 році. Для цього він взяв академвідпустку у Львівській політехніці, де навчався на журналіста. За п’ять років служби Гнезділов брав участь у боях на Донеччині, зокрема, у Бахмуті та в Пісках.
Чим відрізняється СЗЧ від дезертирства
Як розповіла адвокатка Валентина Слободянюк, попри те, що зміст цих правопорушень схожий – втеча з місця військової служби, за сутністю вони відрізняються. Ключова відмінність – це наміри військовослужбовця.
Якщо він вживатиме заходів, аби повернутися на службу, таке порушення буде кваліфікуватися як СЗЧ, пояснила правознавиця. Дезертир, за її словами, умисно переховується від правоохоронних органів, щоб ухилитися від проходження військової служби. Тож дезертирство (ст. 408 КК України) вважається тяжчим злочином і карається більш суворо – до 12 років позбавлення волі.
Відповідальність за СЗЧ може бути кримінальною чи адміністративною. Остання ж, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, карається штрафом у розмірі від 17 до 34 тисяч гривень. Все обійдеться грошима, якщо самовільне залишення частини тривало до трьох діб.
Зміни у законодавстві
20 серпня минулого року Верховна Рада підтримала в цілому закон про позбавлення від кримінальної відповідальності військовослужбовців за самовільне залишення військової частини та дезертирство в окремих випадках:
- якщо це трапилося вперше;
- якщо військовий вирішив повернутися до війська на стадії судового розгляду;
- якщо командир частини надав суду письмову згоду на повернення військового до служби.
Вважається, що однією з причин самовільного залишення частини військовими є відсутність чітких термінів демобілізації в Україні, на що вказав Гнезділов, оголошуючи про своє СЗЧ. Звільнення з армії через 36 місяців служби передбачав законопроєкт про мобілізацію. Однак перед другим читанням цю норму прибрали з документа. Нардепи так вчинили за зверненням головнокомандувача ЗСУ Сирського та міністра оборони Умєрова.
Пізніше в Міноборони заявили, що питання демобілізації буде розглянуто окремим законопроєктом, який в розробці. За словами речника міністерства Дмитра Лазуткіна, першу версію законопроєкту мають подати до Верховної Ради "протягом найближчих місяців". Вже сплинув 2024 рік, а цей законопроєкт так і не подали до парламенту.
