Самовільне залишення військової частини (СЗЧ), а також дезертирство є одними зі злочинів для військових, і вони стали серйозною проблемою під час війни. Зокрема, чималий резонанс спричинив військовослужбовець Сергій Гнезділов, який у вересні публічно оголосив про СЗЧ, щоб привернути увагу до проблеми мобілізації.
Що про цю тенденцію говорять юристи й самі військові – в матеріалі видання "Політаналіз".
Різниця між СЗЧ і дезертирством
Різниця між СЗЧ та дезертирством насамперед полягає у меті, яку переслідував військовий, коли покинув місце служби, або ж не повернувся до нього після завершення відпустки чи лікування.
Як пояснював військовий адвокат Олег Леонтьєв в етері "Еспресо", у випадку з дезертирством солдат покидає місце служби, аби уникнути виконання свого військового обов’язку. Водночас при СЗЧ військовий планує рано чи пізно зрештою повернутись до своїх обов’язків.
Відповідальність за СЗЧ може бути кримінальною чи адміністративною. Остання ж, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, карається штрафом у розмірі від 17 до 34 тисяч гривень. Все обійдеться грошима, якщо самовільне залишення частини тривало до трьох діб.
Покарання за СЗЧ
Згідно зі статтею 407 Кримінального кодексу України (ККУ), самовільне залишення військової частини настає у той момент, коли військовий не з’явився на службу вчасно без жодних поважних причин у разі, наприклад, переведення, відпустки чи лікування.
У серпні поточного року парламент підтримав скасування кримінальної відповідальності за дезертирство або ж СЗЧ, за умови, що:
- військовослужбовець зробив це вперше;
- військовослужбовець готовий добровільно повернутись до служби на стадії судового розгляду;
- командир частини надав суду письмову згоду на повернення бійця до служби.
Водночас запобіжні заходи, а також покарання залежать від терміну СЗЧ:
- від трьох днів до місяця – покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні терміном до двох років, або ж тюрма до трьох років;
- від десяти днів до місяця, або ж повторне СЗЧ тривалістю від трьох днів до десяти – покарання у вигляді штрафу розміром в сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або ж службове обмеження терміном до двох років чи тюрма до трьох років;
- понад місяць – покарання у вигляді тюрми терміном від двох до п’яти років.
При цьому СЗЧ, що було вчинено під час особливого періоду, крім воєнного стану, карається тюрмою терміном від трьох семи років.
А за СЗЧ в умовах воєнного стану, або ж під час бойової обстановки, можна отримати покарання у вигляді від п’яти до десяти років в’язниці.
Новий закон про СЗЧ
Якщо ж військовослужбовець вперше вчинив дезертирство або СЗЧ, як і згадувалось вище, він має можливість уникнути покарання. Для цього необхідно добровільно звернутись з клопотанням до прокурора, суду чи слідчого щодо бажання повернутися до місця служби чи військової частини. Також важливо, щоб командир підрозділу надав власну письмову згоду на продовження служби бійця.
Вже після цього суд ухвалює постанову щодо поновлення військового на службі. Особа, своєю чергою, зобов’язана повернутись до місця проходження служби протягом трьох діб, а дія його контракту продовжується з дня прибуття. Зокрема поновлюються виплати та інші види забезпечення.
Водночас поновитися на службі не можуть підозрювані або обвинувачувані зокрема у:
- злочині проти національної безпеки України;
- умисному вбивстві двох чи більше людей, або ж убивстві з особливою жорстокістю, зґвалтуванні чи сексуальному насильстві;
- тяжких корупційних правопорушеннях.
Сергій Гнезділов про СЗЧ
Сергій Гнезділов, вчинок якого спричинив більш активне обговорення СЗЧ, у 2019-му добровільно вступив до Збройних сил України (ЗСУ). При цьому він взяв академічну відпустку під час навчання у Львівській політехніці. Брав участь в боях у Донецькій області, зокрема в Бахмуті та селищі Піски.
21 вересня військовий заявив, що ухвалив рішення самовільно залишити службу після п’яти років у ЗСУ. Боєць відзначив, що робить це, щоб привернути увагу до встановлення чітких термінів служби для військовослужбовців, а також створення мобілізаційної черги для земляків.
Гнезділов зауважив, що піти на війну – означає виконувати обов’язок щодо захисту країни. Зокрема він висловив занепокоєння через те, що сьогодні чимало людей шукають різні шляхи, щоб уникнути мобілізації тоді, коли піхота несе основний тягар на собі без належної ротації.
За словами бійця, мобілізаційна черга дозволила б рівномірно розподілити обов’язки серед українців, а також реалізувати демобілізацію для тих, хто тривалий час перебуває на фронті.
“Я йду в СЗЧ, до встановлення чітких термінів служби, чи до свого 25-річчя, маючи за своєю спиною 5 років бездоганної солдатської служби", – додав він.
Як реагує суспільство на СЗЧ Гнезділова
Думки у суспільстві щодо дій Гнезділова розділились.
Наприклад, військовий та письменник Артем Чех відзначив, що рішення Гнезділова є сигналом щодо загострення ситуації в армії, що зрештою може призвести до масових СЗЧ. Він додав, що Сергій ухвалив рішення першим й зробив це цілком справедливо. Чех, своєю чергою, не виправдовує військового, але й не засуджує.
Тим часом командир батальйону "Свобода" Петро Кузик розкритикував Гнезділова та назвав його вчинок "зрадою" присязі, Батьківщині та кодексу захисники.
Військовий та адвокат Масі Наєм також не погодився з позицією бійця. Він підтримав його слова щодо термінів служби, втім вважає, що СЗЧ не є виходом у цій ситуації. За його словами, рішення Сергія є аморальним щодо загиблих та поранених солдатів, а також несправедливим щодо до побратимів.
Провадження проти Гнезділова
24 вересня спікерка Офісу генерального прокурора Надії Максимець підтвердила “Суспільному”, що проти Гнезділова відкрили кримінальне провадження. Вона розповіла, що планується перевірити, чи виконує Гнезділов свій військовий обов’язок та накази командирів.
Тим часом джерело “Інтерфакс-Україна” стверджує, що військовий перебуває на лікарняному, у зв’язку з чим він не має жодного процесуального статусу. Після завершення лікування він матиме три дні, щоб повернутись до місця служби. В іншому випадку ухвалюватиметься подальше процесуальне рішення.
Скільки військових пішли в СЗЧ
Від початку повномасштабної війни з РФ понад 100 тисяч військовослужбовців самовільно залишили частину, повідомив Роман Лихачов, військовий юрист ГО “Центр надання підтримки ветеранам та їхнім родинам”. Ба більше, у деяких справах щодо СЗЧ йдеться про десятки солдатів. Водночас Державне бюро розслідувань не має сьогодні достатніх ресурсів щоб розслідувати усі провадження.
Лихачов відзначив, що серед військових, які ухвалили рішення щодо СЗЧ, переймаються щодо наслідків після можливого повернення до служби.
Чому військові уходять в СЗЧ
За словами політика та ветерана АТО Олексія Петрова, причини СЗЧ можуть бути абсолютно різними, наприклад:
- військовозобов’язаного схопили співробітники територіального центру комплектування й мобілізували “прямо в капцях”, тому він, ображений, залишає навчальний центр;
- військовий повертається додому під час відпустки, і під впливом родичів чи друзів відмовляється повертатись до військової служби;
- людина під час бойового завдання усвідомлює, що воно “було дурним”, тому залишаються два виходи: ризикнути своїм життям під час виконання операції, або ж піти в СЗЧ.
"Бійці геть не розуміють, чому хлопця мобілізують прямо в гумових капцях з городу, де він збирав картоплю, а гламурні тіпочки в потужних тачках, які не вилазять зі спортзалів, усі як один… “не підлягають призову”. І питань у тих, хто на собі тягне весь цей тягар під назвою війна, з кожним днем все більше", – додав Петров у колонці для “Еспресо”.
Демобілізація в Україні
Одна з проблем для військових – відсутність демобілізації. Ще у грудні 2023-року міністр оборони України Рустем Умєров стверджував, що його відомство "юридично, законодавчо і технічно" працює над чіткими термінами служби для наших воїнів.
Вже у квітні 2024-го членикиня Комітету Верховної ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Ірина Фріз заявила, що з оновленого законопроєкту щодо мобілізації було прибрано положення про демобілізацію бійців. За її словами, відповідний крок було зроблено після звернення Умєрова й головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
Перед цим законопроєкт передбачав демобілізацію для тих, хто перебуває на службі 36 місяців та у після рішення Ставки верховного головнокомандувача. Втім, вже 9 квітня цю норму було знято з розгляду.
Фріз додала, що відсутність чітких алгоритмів звільнення зі служби впливає на процес мобілізації, а також лише сприяє зростанню кількості “ухилянтів”.
“Люди мають розуміти і влада має чесно говорити з людьми стосовно алгоритмів призову, викладаючи туди не лише заходи впливу, а в тому числі й мотиваційні чинники та механізмів звільнення”, – зауважила вона.
Вже у червні голова комітету з нацбезпеки Олександр Завітневич пояснив, що норму щодо демобілізації було виключено з законопроєкту, оскільки з часу роботи над документом у 2023 році ситуація на фронті змінилася. За його словами, якби досвідчені військові в один момент пішли б зі служби, це могло б спричинити серйозні ризики.
Того ж місяця стало відомо про підготовку законопроєкту щодо демобілізації, який мали подати не пізніше жовтня поточного року.
Однак станом на кінець вересня секретар оборонного комітету Роман Костенко стверджував, що сьогоднішні темпи мобілізації "ледь-ледь" дозволяють протистояти окупантами. Він вважає, що законопроєкт зрештою підготують, але конкретні найближчі терміни демобілізації навряд чи вдасться встановити.