Вадим Зіновійович Рабінович – колишній народний депутат України, підозрюваний у державній зраді.
Місце народження, освіта
Народився 4 серпня 1953 року в Харкові.
Здобував вищу освіту у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, втім був виключений із закладу.
Карʼєра
Протягом 1975-1977 років служив у радянській армії в частині протиповітряної оборони неподалік Харкова. Після демобілізації працював майстром будівельного управління.
З кінця 1980-го до початку 1982 року керував підпільними цехами з виробництва кришталевого посуду, календарів та дерев’яних дверей.
У 1995-му став одним із засновників телекомпанії "Студія 1+1". З 1997-го обіймав посаду президента Всеукраїнського єврейського конгресу, а у 1998-му створив видавничий будинок “CN – Столичні новини”, до якого ввійшли кілька видань, зокрема тижневик "Столичні новини".
У період із 2007 по 2013 роки Рабінович був президентом футбольного клубу "Арсенал Київ". Також у 2008 році придбав телеканал NewsOne (пізніше каналом почав володіти Євгеній Мураєв, а ще згодом медіа ввійшло до орбіти Віктора Медведчука).
Із 2013 року керував діяльність медіагрупи News Network.
У 2016-2019 роках вів передачі на телеканалах “112 Україна” та NewsOne.
Політична діяльність
У 2014-му балотувався на пост президента України як самовисуванець. Того ж року був обраний народним депутатом VII скликання від "Опозиційного блоку". Обіймав посаду секретаря комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Через два роки разом із Євгенієм Мураєвим вийшов із "Опозиційного блоку", перейменував партію “Всеукраїнське об’єднання "ЦЕНТР" на партію "За життя!” й очолив її. Водночас залишився членом фракції “Опозиційного блоку”, щоб зберегти депутатський мандат.
У 2019-му Рабінович став співголовою партії "Опозиційна платформа – За життя" разом із Юрієм Бойком. Увійшов до стратегічної ради та політичної ради партії. Того ж року був обраний народним депутатом Верховної Ради ІХ скликання.
Ще до повномасштабного вторгнення Росії залишив Україну (сам пояснив це тим, що на початку лютого 2022 року мав зустріч із парламентаріями Ізраїлю, а потім захворів). При цьому 14 лютого заявив, що війна вже почалася, звинувачував у цьому Захід та закликав українців покинути країну також.
За даними ЗМІ, влітку 2022 року був позбавлений громадянства України згідно з таємним указом президента Володимира Зеленського.
У жовтні того ж року нардепа відкликали з посади члена парламентського комітету, а в листопаді Верховна Рада проголосувала за позбавлення Рабіновича депутатського мандату.
Кримінальні справи
У 1980-му Рабіновича заарештували за підозрою в розкраданні держкоштів в особливо великих розмірах, втім пізніше він був звільнений завдяки втручанню генерального прокурора СРСР Романа Руденка.
На початку 1982 року знову був затриманий за аналогічним обвинуваченням. За словами Рабіновича, він більше року симулював божевілля під час арешту. У 1984-му Харківський обласний суд засудив його до 14 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі суворого режиму. Через вісім років, у 1990-му, вийшов із вʼязниці
У 1999 році Служба безпеки України заборонила Рабіновичу в’їзд до країни за збитки, завдані економіці та загрозу національній безпеці.
У 2023 році політика оголосили в розшук. Державне бюро розслідувань повідомило йому про підозру в державній зраді через те, що він активно поширював антиукраїнську пропаганду в країнах Європейського Союзу. Того ж року проти нього заочно застосували запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Сімейний стан
Одружений із Іриною Рабінович. Має трьох дітей: синів Олега й Якова, а також дочку Катерину.