Росія почала застосовувати проти України реактивні дрони “Герань-3” – аналог іранських Shahed-238. Вони швидші й складніші для перехоплення, але оголошені характеристики безпілотника викликають сумніви.
Що відомо про російські “Герань-3” та небезпеку від них – у матеріалі видання “Політаналіз”.
Особливості Shahed-238
У листопаді 2023-го Іранський університет аерокосмічних наук і технологій “Ашура” презентував три модифікації нового ударного реактивного безпілотника Shahed-238:
- базова модифікація, обладнана GPS-навігацією та інерційною системою, яка визначає положення апарата у просторі;
- варіант із інфрачервоним та оптичним наведенням, призначений для ураження теплоконтрастних об’єктів;
- версію з радіолокаційною головкою самонаведення, яку можна застосовувати проти радіолокаційних систем.
Згідно з документами, які “злили” хакери, Shahed-238 з оптичною системою самонаведення був продемонстрований російській делегації у квітні 2023 року. Тоді ж делегація РФ позитивно оцінила представлені дрони й заявила, що на підприємстві “Алабуга” у Татарстані, де вже налагоджено виробництво копій іранських Shahed – “Герань”, є всі умови для запуску виробництва реактивних моделей, оскільки їх можна виготовляти на тих самих лініях, що й “Герань-1” та “Герань-2”.
У документах також були розкриті характеристики БпЛА:
- під час демонстрації випробувань дрон досяг швидкості 600 км/год;
- дальність польоту складає від тисячі до 2 тисяч кілометрів, що приблизно відповідає можливостям класичних Shahed;
- висота польоту досягає 9 тисяч метрів, що більш ніж вдвічі перевищує показники нереактивних моделей;
- бойова частина має вагу 50 кілограмів.
Спершу Іран оцінив вартість одного Shahed-238 у 375 тисяч доларів, але під час перемовин з російською стороною сума була знижена до 193-290 тисяч доларів залежно від кількості замовлених дронів. Водночас повне налагодження виробництва на території країни-терориста могло б скоротити витрати до 50 тисяч доларів за одиницю.
Герань-3: характеристики
Вперше використання іранських Shahed-238 проти України було зафіксовано в січні 2024-го. Тоді дрон був успішно знищений протиповітряною обороною, але у Збройних силах України цей випадок не коментували. Потім ці БпЛА тривалий час, ймовірно, не застосовувались ворогом.
У лютому 2025-го Головне управління розвідки заявило, що РФ розпочала виробництво аналога іранського Shahed-238 – “Герань-3”. За даними ГУР, дрон здатний долати відстань до 2,5 тисячі кілометрів, а його швидкість становила до 600 км/год.
Перше офіційне підтвердження застосування “Герані-3” ворогом відбулося на початку червня 2025 року. Наприкінці місяця були виявлені уламки БпЛА з серійним номером У-36.
Російські відео з випробуваннями “Герані-3” показали, що дрон візуально нагадує іранський Shahed-238, проте має певні відмінності. Наприклад, у російській версії реактивний двигун встановлений відкрито, тоді як у Shahed він вбудований у корпус.
За словами фахівця в галузі радіоелектронної боротьби Сергія Бескрестнова ("Флеш"), у російській версії “Герань-3” використовуються невідомі китайські двигуни. Натомість іранські модифікації були обладнані неліцензованими копіями чеських двигунів TJ150 – моделями Tolou-10 або Tolou-13.
Деякі з російських джерел стверджували, що “Герань-3” нібито має бойову частину вагою 300 кг, але це малоймовірно, оскільки злітна маса дрона оцінюється у 250-370 кг, а для розміщення бойової частини такого розміру апарат мав би важити щонайменше близько 1 тонни.
В січні 2024-го росіяни розповідали про двигун Tolou-4 у "Герані-3". Він має більшу тягу, ніж у Tolou-10 й Tolou-13 й міг би забезпечити встановлення бойової частини вагою у 300 кілограмів. Але це призвело б до збільшення габаритів та розмаху крила БпЛА. Водночас “Герань-3” за розмірами лише трохи відрізняється від попередніх версій.
Крім того, варто враховувати й те, що для забезпечення дальності польоту в кілька тисяч кілометрів доводиться зменшувати або швидкість, або масу бойової частини. Поєднання всіх характеристик на “максимумі”, особливо з бойовою частиною у 300 кілограмів, є технічно неможливим. Тому ймовірно, що фактична вага бойової частини “Герані-3” залишилася на рівні Shahed-238 – близько 50 кілограмів, або ж була збільшена до 90 кілограмів, як у “Герані-2”.
Питання виникають й щодо швидкості та дальності польоту. Як розповів Бескрестнов, українські бійці дійсно фіксували польоти “Герані-3” зі швидкістю близько 500 км/год, але це відбувалось лише під час ударів по прикордонних територіях. Загалом середня швидкість БпЛА становить близько 300 км/год, але й це є вище за показники “Гераней-2”, які розвивають 150 – 200 км/год. Цю ж думку підтримує й авіаційний експерт Валерій Романенко. За словами останнього, раніше оприлюднені характеристики дрона були радше “рекламними”. Втім, він відзначив, що реальна межа може складати до 450 км/год.
Романенко сумнівається й щодо здатності дрона долати заявлені 2-2,5 тисячі кілометрів. Порівняно з “Герань-2”, дальність мала б зменшитися через вищу витрату пального реактивним двигуном. Реальна ж максимальна дальність польоту апарату, найімовірніше, обмежується 600-700 кілометрами. Останній висновок підтверджує аналіз “Радіо Свободи”, оскільки відстань, яку "Герань-3" пролетів від російського кордону до цілі, жодного разу не перевищувала 425 км (середній показник становив 205 кілометрів). Швидкість польоту дронів на всьому маршруті залишається невідомою.
Відрізнятись від раніше заявленої може й реальна висота польоту БпЛА. Враховуючи середню швидкість польоту реактивних дронів над Україною, яка наразі становить близько 300 км/год, а також характеристики їхніх двигунів, можна зробити висновок, що робоча висота не перевищує 5-6 кілометрів. Водночас не виключено, що під час коротких польотів дрони справді можуть досягати висоти в 9 кілометрів.
Загроза для України
Швидкість та висота БпЛА
За словами Бескрестнова, “Герань-3” має чимало недоліків: коштує дорого, відзначається низькою маневровістю, обмеженою дальністю польоту й не тільки. Крім того, дрони легше виявити, оскільки вони сильніше нагріваються й створюють більше шуму, ніж попередня російська модифікація з поршневими двигунами. Але перевагою є підвищена швидкість БпЛА.
На думку експерта, країна-терористка почала застосовувати "Герань-3" у відповідь на українські зенітні БпЛА, які ефективно знищують російські дрони-камікадзе під час масованих атак. Водночас реактивні безпілотники можуть виявитись недосяжними для українських перехоплювачів, але це залежатиме від реальних характеристик “Гераней-3”. Зрештою, якщо російські БпЛА виявляться недостатньо швидкими, інженери зможуть модернізувати перехоплювачі, щоб скоригувати їхнє використання.
Як пише “Радіо Свобода”, теоретично окремі українські зенітні безпілотники вже здатні перехоплювати “Герань”. Наприклад, йдеться про Sting української компанії Wild Hornets: апарат коштує лише 2,5 тис. доларів й здатний підтримувати швидкість до 300 км/год, що приблизно відповідає “Герані-3”.
Але якщо реактивні БпЛА зможуть стабільно тримати високі швидкості, українським спеціалістам доведеться шукати інші способи протидії: наприклад, розробляти системи на зразок переносних зенітних комплексів Stinger.
Тим часом для мобільних груп ППО у такому випадку буде майже неможливо вразити ціль. Зокрема безрезультатними виявляються й деякі українські системи ППО, тоді як боєприпасів до комплексів, які все ж здатні знищувати реактивні дрони, критично не вистачає.
Американський військовий аналітик Джон Рідж у коментарі для “Радіо Свобода” зазначив, що ще одним можливим розв’язанням проблеми реактивних дронів може бути прискорення FPV-перехоплювачів. Водночас наголосив, що для знищення цілей на швидкості 500-600 км/год довелося б обладнувати безпілотники потужними турбовентиляторними двигунами, які Україна поки не може виробляти у великій кількості.
На думку Ріджа, для підвищення ефективності мобільних груп в питанні протидії реактивним БпЛА необхідно перевести їх на великокаліберні гармати, що дозволить збільшити дальність вогню. А кулемети необхідно буде обладнати спеціальними датчиками для виявлення цілей та системою управління вогнем.
За словами директора американського Фонду захисту демократій Джона Гарді, також можна було б використовувати недорогі американські комплекси APKWS II на українських винищувачах F-16. Одна “пташка” здатна нести до 42 ракет із комплектами APKWS. Цікаво й те, що Штати раніше планували передати Україні 20 тисяч комплектів APKWS, але адміністрація чинного американського лідера Дональда Трампа зрештою переорієнтувала постачання на Близький Схід.
Керівник групи Frontelligence Insight, відомий у X як Tatarigami_UA, розповів, що низка українських компаній вже певний час працює над пошуком рішень, але інформації про результати розробок дуже мало, у зв’язку з чим оцінити прогрес складно. Також він пояснив, що “Герань-3” є своєрідним гібридом між безпілотником і крилатою ракетою, а це означає, що для боротьби з нею можна адаптувати вже наявні системи протидії крилатим ракетам. Серед доступних засобів є німецькі зенітні установки Gepard, британські Gravehawk, а також вищезгадані системи APKWS.
Масштаби виробництва дрона
“Радіо Свобода” відзначає, що наразі “Герань-3” не перейшла до стадії масового виробництва. В наявних зразках, ймовірно, застосовуються іноземні складники й китайські реактивні двигуни, у зв’язку з чим про повну локалізацію виробництва у Росії поки що не йдеться.
Як пояснює Tatarigami_UA, для налагодження виробництва “Герані-3” РФ доведеться самостійно виготовляти значно складніші двигуни, ніж ті, що використовуються на в попередній версії безпілотника. Останнє ж потребуватиме більше часу, ресурсів і зусиль. Крім того, запуск нової виробничої лінії означатиме додаткові витрати на тлі вже масштабного випуску “Гераней-2”.
Згідно з даними ГУР, Росія випускає близько 5 тисяч далекобійних безпілотників різних типів. З них приблизно половину складають саме “Герані-2”, а решта – це дрони-приманки “Гербера”.
Про більш складний процес виробництва, порівняно зі звичайними “Геранями”, свідчать й документи, що були “злиті” хакерами. У квітні 2023-го Іран пропонував Росії сотню Shahed-238 на місяць, починаючи з третього кварталу після оформлення замовлення. Втім, раніше, у ті самі терміни Тегеран був готовий щомісяця відвантажувати 300 дронів Shahed-136.
Якщо Росія все ж вирішить перейти до масового виробництва “Гераней-3”, місцеві розробники зможуть закуповувати критичні компоненти, а саме двигуни й електроніку, у Китаю, оскільки це робиться для БпЛА “Гераней-2” і “Гербер”.
Але Гарді вважає, що в разі переходу Росії до серійного виробництва “Герань-3”, обсяги будуть суттєво меншими, ніж у, наприклад, для дронів “Герань-2”.