Ситуація з водопостачанням на окупованих територіях Донеччини дійшла до жахливого рівня. Вода з кранів тече лише раз на кілька днів, а біля водовозів формуються великі черги.
Чому виникла проблема, і чи можна її розв’язати – читайте в матеріалі видання "Політаналіз".
Водопостачання до 2014 року
До початку російської окупації в Донецьку вода була постійно, тоді як у шахтарських містах, розташованих за 40-50 кілометрів від обласного центру, ситуація була інакшою. Там подача здійснювалася лише кілька годин: близько двох годин у ранковий час і 1,5 години ввечері, причому не щодня. Але після початку війни подача води та електроенергії в багатьох шахтарських містечках практично зупинилася.
Колишній працівник підприємства “Вода Донбасу” в коментарі ВВС зазначив, що до 2014-го лише близько 10% води використовувалося для потреб населення, тоді як решта 90% йшла на забезпечення промислових процесів.
Нині ж жителі Донецька занепокоєні тим, щоб Донецький металургійний завод, який збільшує обсяги виробництва, не почав вимагати додаткових обсягів води. За його словами, труднощі є наслідком багаторічних проблем, зокрема повністю зношеної системи водопостачання. Навіть до 2014-го рівень зношення вже перевищував 80%.
Як розповіла співробітниця благодійного фонду “Схід SOS” Наталія Каплун у коментарі “УП.Життя”, до окупації в Донецьку вода подавалася безперебійно – і холодна, і гаряча. Гарячу вимикали лише раз на рік для профілактики, приблизно на два тижні. Проблеми виникли після 2014-го, коли було пошкоджено Карлівське водосховище. Нині, окрім запровадженого графіка, вода ще й настільки іржава, що її не можна використовувати для пиття, прання тощо.
Причина кризи з водою
У 1950-х роках для забезпечення водою Донецької агломерації було зведено штучний канал Сіверський Донець – Донбас. Він розпочинається у Слов’янську, який і нині перебуває під контролем Збройних сил України. Далі канал пролягав повз Горлівку та Донецьк, і простягався на південь у бік Маріуполя.
Після вторгнення РФ у 2014-му Україна не стала перекривати Сіверський Донець – Донбас, що відрізнялось від ситуації з Північнокримським каналом. Це було пов’язано з тим, що вода й до Маріуполя, який тоді контролювала Україна.
Повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року та затяжна облога Маріуполя остаточно зруйнували попередній крихкий баланс. Під час наступу російські окупанти знищили ключову гідротехнічну споруду, яка забезпечувала водою основні міста Донецької області.
Наприкінці 2022-го окупаційна влада усвідомила, що без термінових рішень проблема з водопостачанням може перерости в катастрофу. Тоді ж вирішили збудувати водогін Дон – Донбас. Протягом чотирьох місяців у 2023-му будівельні підрозділи Міністерства оборони РФ звели новий водогін “у рекордні терміни”. Але згодом з’ясувалося, що канал не здатен забезпечити необхідний для регіону обсяг води. Крім того, будівництво супроводжувалося численними порушеннями, а значну частину коштів розікрали.
У ситуації, коли один водогін було зруйновано, а інший так і не почав працювати, поступово виснажилися й основні водосховища Донбасу. Всі вони були створені у 20 столітті як резервні й поповнювалися водою з ліквідованого каналу Сіверський Донець – Донбас.
Супутникові знімки, зроблені у 2025 році, підтверджують, що водні ресурси продовжують вичерпуватися. Йдеться про Верхнє-Кальміуське водосховище, яке постачає воду Донецьку, Старокримське – для Маріуполя, Карлівське – для Курахового, Селидового, Покровська, Мирнограда та Новогродівки й не тільки.
Ситуація з водою в Донецьку
Нині в багатоповерхівках на окупованій території Донеччини вода підіймається не вище четвертого поверху, розповів правозахисник Павло Лисянський у коментарі "УП. Життя". У зв’язку з цим мешканці верхніх поверхів навіть за встановленим графіком залишаються без води.
Також він звернув увагу якість води: із кранів тече рідина різних відтінків коричневого. Причиною цьому може бути те, що ще до початку повномасштабного вторгнення окупаційна влада списувала, а потім перепродавала реагенти для очищення води. Наразі реагенти й надалі не застосовуються.
Водогінна система на Донбасі протягом багатьох років не ремонтувалася, попри те, що експлуатувалася дуже інтенсивно. Лисянський зауважив, що кожна інфраструктура має свій термін придатності, і проблеми почали проявлятися ще до 2022-го, хоч і не були настільки відчутними. Окупаційна влада намагається міняти труби, але використовує матеріали сумнівної якості, часто вже вживані. Навіть якщо випустити весь наявний обсяг води, до кінцевого споживача доходить лише близько 25%. Також ситуацію ускладнює незаконна мобілізація на окупованих територіях, яка призвела до нестачі кваліфікованих спеціалістів.
Можлива криза в Луганській області
За словами Лисянського, складнощі існують й у Луганській області через, наприклад, висихання Ісаківського водосховища поблизу Алчевська. Російські окупанти добувають корисні копалини із грубими порушеннями технології й жодної рекультивації. Унаслідок цього залишаються відкриті “дірки”, де з часом утворюються тріщини та інші геологічні порушення. У ці розломи поступово потрапляє вода, вона йде під землю і змішується з шахтними водами.
Координаторка напряму документування Наталія Каплун відзначила, що навіть за наявності артезіанських свердловин Луганська область залишається зоною потенційної екологічної катастрофи: з шахт не відкачують воду, внаслідок чого вони поступово затоплюються, а на поверхню підіймаються ґрунтові води.
Як подолати кризу
Оскільки частина територій Донбасу залишається під окупацією, Україна не має можливості втручатися в ситуацію. Директор Інституту водних проблем і меліорації Михайло Яцюк наголосив, що проблему можна було б розв’язати в разі відновлення контролю.
За словами Яцюка, насамперед необхідно відновити водну інфраструктуру: водосховища та канали. Для цього слід провести детальне обстеження, щоб визначити, які саме роботи потрібні: відбудова, реконструкція чи інші заходи. Крім того, варто розробити нові схеми забезпечення водою з урахуванням сучасних потреб регіону. Через те, що чимало людей покинули Донецьку область, обсяг водосховищ, який був необхідний раніше, може вже не знадобитися в такому ж масштабі.
Водночас ключовим є питання джерела води. Якщо його немає, то навіть повністю відновлена інфраструктура не допоможе. Тому, за його словами, необхідно оцінити можливості перекидання водного стоку. Раніше це здійснювалося через Краснопавлівське водосховище у Харківській області. Тим часом російські окупанти не здатні розв’язати проблему через відсутність достатніх ресурсів.
На думку Яцюка, наразі можна вдаватися лише до тимчасових локальних рішень, таких як буріння нових свердловин чи залучення дрібних місцевих джерел. Але загалом Донбас потребує масштабних інфраструктурних проєктів. Що стосується використання шахтних вод, то, за його словами, цей варіант неприйнятний, оскільки їхнє очищення є надзвичайно тривалим і дорогим процесом, який вимагає застосування спеціальних технологій. До того ж такі води можуть містити не лише хімічні домішки, а й радіонукліди. На думку експерта, ворог не має необхідних методик і технічних можливостей для їх очищення.
У “ДНР” заявляють про реалізацію проєктів, які мали б розвантажити ситуацію. Однак Яцюк звертає увагу, що заходи окупаційної влади залишаються тимчасовими.
Зауважимо, що внаслідок обстрілів серйозні проблеми з водою є і в підконтрольних Україні містах, які розташовані поблизу лінії фронту. Наприклад, у Покровську Донецької області постачання води повністю зупинили в вересні 2024 року.