Десять років тому, 16 вересня 2014-го, Верховна Рада ратифікувала Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом. За кілька місяців до того спроба зірвати її підписання стала причиною Євромайдану, а вже сьогодні, у 2024 році, Україна перебуває на стадії діалогу з ЄС щодо інтеграції.
Про те, що змінилось у відносинах між Києвом та ЄС після Угоди про асоціацію – в матеріалі видання "Політаналіз".
Що передувало Угоді про асоціацію України з ЄС
Перемовини між Києвом та Європейським Союзом щодо посиленої угоди розпочались ще у 2007-му. Втім, вже у листопаді 2013 року Кабінет міністрів України захотів призупинити підготовку її підписання, що, своєю чергою, призвело до хвилі протестів по усій країні. Наприкінці того ж місяця, під час саміту Східного партнерства, тодішній президент Віктор Янукович відмовився ставити підпис через те, що відповідний крок є нібито економічно невигідним для України.
Зрештою протести проти дій влади стали початком Революції гідності, а також подальшої зміни керівництва країни.
У березні 2014-го в Брюсселі проходило екстрене засідання ЄС. Під час нього обговорювали події в Україні, а також прохання післяреволюційної влади якнайшвидше підписати вищезгадану угоду, втім, Києву відповіли, що це вдасться зробити лише після обрання нової влади. Водночас учасники засідання погодились розділити угоду на дві частини: економічну та політичну.
Політичну частину, своєю чергою, було підписано з боку української сторони тодішнім головою уряду Арсенієм Яценюком вже 21 березня. Економічну частину – 27 червня пʼятим президентом України Петром Порошенком.
Асоціація з ЄС: основні пункти
Угода є величезним документом на понад тисячу сторінок. Зокрема вона містить сім розділів, які врегульовують питання поступового економічного, а також політичного зближення України з блоком. Водночас Угода не мала гарантій щодо інтеграції країни чи надання безвізового режиму.
В перших трьох розділах були вказані загальні принципи асоціації, діалогу й реформування, а також юстиції.
Найважливішими були саме четвертий і п’ятий пункти. Вон стосувались торгівлі, галузевої та економічної співпраці між Україною та блоком. Ідеться про всеосяжну зону вільної торгівлі, яка передбачає лібералізацію взаємного доступу до ринків товарів й послуг, узгодження українських правил та регламентів до норм політичного блоку й зняття або ж зменшення мит та тарифів на більшість товарів.
Економічний розділ Угоди про асоціацію почав діяти лише з початку 2016-го. У перший рік вільної торгівлі експорт України до ЄС підвищився на 3%, а товарообіг – на 6%. Протягом першого півріччя 2017 зовнішня торгівля українськими товарами й послугами зросла аж на 22%.
Після окупації Криму, початку війни на сході України, а також подальшого запровадження санкційних обмежень проти Росії чимало українських підприємств лишились без ринків збуту. Водночас саме ЄС став для багатьох галузей України торговельним партнером.
Як виконується Угода про асоціацію з ЄС
У березні 2023 року в Офісі віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції розповіли, що станом на 24 число Київ виконав 72% зобов’язань, що були передбачені угодою. Лише за 2022-ий прогрес зріс на 9%. Зокрема найбільшими досягненнями Україна на той момент відзначилась у сферах:
- статистики та обміну інформацією – 96%;
- інтелектуальної власності – 94%;
- юстиції, свободи, безпеки, прав людини – 91%;
- гуманітарної політики – 91%;
- управління державними фінансами – 90%.
За словами віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольги Стефанішиної, попри повномасштабну війну з ворогом, Україна продовжувала працювати над адаптацією власного законодавства до прав Європейського Союзу. Тоді ж Київ вже завершував виконання рекомендацій Європейської комісії та запускав селф-скринінг, аби якнайшвидше перейти до наступного етапу – початку перемовин щодо інтеграції.
У березні 2024 року загальний прогрес виконання Угоди про асоціацію оцінювався у 77%.
Переговори про вступ: що далі
Ще 28 лютого 2022 року, на початку повномасштабної війни з Росією, чинний президент Володимир Зеленський підписав заявку на членство України в Європейському Союзі за спеціальною процедурою.
Через кілька місяців, у червні, Європейська рада надала нашій країні статус кандидата в ЄС. Тоді ж Київ зобов’язався провести реформування в низці важливих сфер, серед яких: верховенство права, олігархія, а також корупція.
Наприкінці вересня 2023-го Шмигаль заявив, що Кабінет міністрів впорався з усіма рекомендаціями Єврокомісії, у зв’язку з чим Україна готова перейти до наступного кроку. Вже у листопаді Раді ЄС було рекомендовано розпочати перемовини з Києвом щодо інтеграції країни.
Офіційним стартом переговорів вважається 25 червня 2024-го, коли відбулась Міжурядова конференція у Люксембургу. Під час засідання Шмигаль зазначив, що перед вступом до ЄС Україна має попереду ще багато роботи, втім, вона довела свою здатність швидко рухатись, а також досягати неможливого. Зокрема він зауважив, що членство в ЄС стане найкращою відповіддю на виклики Європи та загалом дозволить зміцнити політичний блок.
Міністерка закордонних справ Бельгії Аджа Лябіб, своєю чергою, відзначила, що у випадку з розширенням ЄС, до цього повинні бути готові не лише "кандидати", але й теперішні члени блоку.
Як відзначила тоді Стефанішина, з того моменту Україна та ЄС розпочали процес скринінгу на двосторонній основі, який триватиме щонайменше до кінця поточного року. Перші ж рішення варто очікувати вже у 2025-му. Також вона вважає, що Україна буде здатною завершити приготування до інтеграції до 2030 року.
Отже, сьогодні Україна перебуває на етапі "діалогу". Він відбувається за 35 розділами, або ж "главами", які охоплюють низку сфер, серед яких, наприклад, економіка, права людини, екологія, юстиція та інші. Під час обговорень вирішується питання щодо приведення законодавства, політики й стандартів України у відповідність до стандартів політичного блоку. Після виконання всіх вимог розділ вважатиметься "закритим".
Як пояснював політолог Ігор Рейтерович у коментарі "Укрінформу", під час переговорів Союз проведе глибокий аналіз нашого законодавства, а також визначить спільні й суперечливі моменти. Зокрема з Києвом обговорюватимуться пункти, які він повинен буде змінити, а що можна буде залишити без змін.
Нововведення не стосуватимуться диджиталізації, в якій Києву не буде потрібно щось підганяти, або ж "відкочуватись" назад, оскільки Україна випереджає чимало країн у розвитку в цій сфері. Як приклад, Німеччина сьогодні збирає набагато більше папірців, ніж це відбувається в нашій країні, тому, в окремих питаннях Київ відстоюватиме свою позицію, щоб продовжувати діяти в межах власної моделі, чи законодавства.
Однак увесь цей процес не буде швидким. Свого часу Польща мала команду з підготовлених трьох сотень людей, які постійно обговорювали усі деталі на рівні політичного блоку, або ж окремо з членами ЄС.
Тим часом голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко пояснив, що для полегшення досягнення відповідності, 33 із 35-и переговорних розділів діляться на 6 кластерів, а 34 ("Інституції") та 35 ("Інші питання") розглядаються вже окремо.
Після закриття усіх розділів Україна та ЄС зможуть підписати угоду про вступ, яка потім повинна буде отримати схвалення з боку усіх членів політичного блоку. Вже після ратифікації Україна офіційно вважатиметься новим членом Європейського Союзу.
Прогнози щодо вступу України до ЄС
За словами Рейтеровича, кожен член політичного блоку може мати особисті застереження щодо інтеграції України під час діалогу. Наприклад, окремі питання можуть стосуватись виходу українських товарів на ринок Європи, оскільки інші країни бажатимуть зберегти пріоритет у виробництві певних продуктів. Водночас Польща може почати вимагати введення квот, щоб обмежити імпорт сільськогосподарської продукції України.
"Повірте, поляки з нас вип’ють стільки крові… Думаю, що в нас будуть проблеми також з Болгарією, Словаччиною, можливо, з Чехією", – додав він.
Угорщина, своєю чергою, може почати маніпулювати в питанні захисту прав національних меншин. Втім, через те, що наше законодавство вже значною мірою відповідає цим вимогам – Київ матиме простір для маневрування, а угорцям доведеться шукати чіткіші аргументи. Так чи інакше, українська сторона також може почати вимагати симетричних дій з боку Будапешта.
Також додамо, що у жовтні 2023-го президент Європейської ради Шарль Мішель заявив, що Україна матиме змогу стати членом ЄС у 2030 році, але за умови, якщо “домашня робота” буде виконана обидвома сторонами. Зокрема він додав, що політичний блок більше не повинен втрачати час. Він навів приклад з країнами Західних Балкан, які протягом 20 років очікували на інтеграцію з блоком й сьогодні там посилюється вплив РФ та Китайської Народної Республіки (КНР).
“А процвітаюча і безпечна Україна – в наших власних інтересах. Їхній опір Росії показав, що Україна має бути в ЄС. І вже скоро, а не колись”, – додав він.
Президент Української асоціації зовнішньої політики Володимир Хандогій також дотримується думки про те, що перемовини між Україною та ЄС завершаться, ймовірно, вже у 2030 році. Однак, він зауважив в ефірі “Еспресо”, що це лише прогнози.
"Нас чекає дуже багато роботи. Нам потрібно почати рухатись у цьому напрямку і не поспішати", – додав він.