Ігор Володимирович Гордійчук – український воєначальник, заступник начальника Національного університету оборони України (2023 – теп. час).
Місце народження, освіта
Народився 12 листопада 1972 року в селі Залізниця Рівненської області.
У 1989-му вступив до Омського вищого танкового інженерного училища. Згодом перевівся до Київського інституту Сухопутних військ.
Також навчався у Коледжі сухопутних військ Сполучених Штатів Америки (США).
Кар’єра
За час військової кар’єри пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку. Згодом перейшов до спецпризначення. Був заступником командира бригади в Ізяславі та командиром 8-го окремого полку спецпризначення.
З травня до грудня 2010 року служив у міжнародному контингенті в Афганістані. Після повернення став першим заступником начальника Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.
Війна на сході України
У квітні 2014-го Гордійчук отримав призначення до Головного командного центру Міноборони.
12 серпня його група спецпризначення “Крим” прорвалася на Савур-могилу та взяла під контроль спостережний пункт. Звідти військові коригували артилерійський вогонь під постійними обстрілами та штурмами.
Гордійчук кілька разів зазнавав контузій, але залишався на позиції та продовжував керувати діями групи. Українські воїни відбили 6 нічних штурмів.
18 серпня на Савур-могилі провели ротацію українських військових, але Гордійчук залишився на позиції та продовжив коригувати артилерійський вогонь.
До 20 серпня військові Савур-могили фактично опинилися в ізоляції – найближчі українські підрозділи були приблизно за 40 кілометрів.
23-24 серпня ворог посилив наступ у районі Савур-могили. Після цього надійшов наказ покинути позицію. Вже наступного дня, 25 серпня, після 12 діб оборони, Гордійчук наказав групі відступати.
Військові пройшли близько 60 кілометрів ворожими тилами та приєдналися до українських підрозділів поблизу Многопілля.
29 серпня група Гордійчука разом з іншими оточеними українськими військовими пішла на прорив. Під час руху вантажівка, в якій він перебував, потрапила під артилерійський й мінометний обстріл. Гордійчук отримав важке осколкове поранення в потилицю та знепритомнів від втрати крові. Його захопили в полон російські десантники, але через тяжкий стан залишили без допомоги.
Період реабілітації
Після поранення Гордійчука доправили до лікарні імені Мечникова у Дніпрі, а згодом – до військових госпіталів у Києві та Львові. Він переніс кілька операцій, був частково паралізований і певний час перебував у медикаментозній комі.
21 жовтня йому присвоїли звання Героя України з орденом “Золота Зірка”. 8 листопада також отримав ордени Богдана Хмельницького II та III ступенів.
На початку лютого 2015-го Гордійчук продовжив реабілітацію у Військово-медичному центрі Збройних сил США імені Волтера Ріда у Вашингтоні.
У лютому 2016 року проходив курс фізичної та нейрореабілітації в Інституті вертебрології і реабілітації через геміпарез. Під час лікування у нього поступово відновлювалися дрібна моторика, чутливість і м’язовий тонус.
Подальша кар’єра
26 квітня Гордійчук став начальником Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Покинув посаду 24 жовтня 2023 року.
З листопада 2023 року обіймає посаду заступника начальника Національного університету оборони України.
Сімейний стан
Дружину Гордійчук кличуть Тетяна. Вона старший солдат військ спеціального призначення.
Подружжя має доньку.