Після початку повномасштабної війни в Україні увага до Придністров’я знову різко зросла. Регіон, який десятиліттями залишається невизнаною квазідержавою під впливом Москви, вважається однією з найбільш нестабільних точок Східної Європи.
Як з’явилося Придністров’я, через що почався конфлікт із Молдовою та яку роль у ньому відіграє Росія – розповідає “Політаналіз”.
Придністров’я на карті
Придністров’я розташоване на вузькій смузі землі вздовж лівого берега річки Дністер, але до нього також входять кілька населених пунктів на правобережжі.
Згідно з міжнародним правом, Придністров’я є частиною Молдови. Однак фактично Кишинів не контролює ці землі. Тобто, місцева “адміністрація” діє окремо від центральної влади країни.
Головною географічною особливістю Придністров’я є його буферне розташування між Україною (Одеською та Вінницькою областями) і основною територією Молдови. Саме це робить регіон стратегічно важливим коридором.
На території квазідержави проживає до 500 тисяч людей, які говорять російською, молодовською (застаріла назва румунської в Молдові) та українською мовами.
Також є й власна "валюта" – придністровський рубль. Там видають свої "паспорти", які зовні нагадують радянські документи, але за межами регіону вони не мають юридичної сили.
Історія Придністров’я
З кінця 18 століття Російська імперія почала активно заселяти землі на лівому березі Дністра, аби укріпити свій південно-західний кордон. Згодом ці землі належали Українській Народній Республіці (УНР), Українській Державі, а пізніше стали частиною Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).
Після входження УРСР до Радянського Союзу у 1924-му в її складі було утворено Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку (МАРСР). До неї ж включили й землі майбутнього Придністров’я. А в 1940-му республіку вивели зі складу УРСР.
Коли Радянський Союз почав розпадатися, у Молдові фактично сформувалися два табори. У Придністров’ї переважали ті, хто виступав за збереження СРСР та економічних зв’язків із Росією. Водночас у самій Молдові посилювалися національні рухи, які підтримували незалежність країни та можливе зближення з Румунією.
У серпні 1989-го парламент Молдавської РСР надав молдавській мові статус державної та повернув латинську графіку. Наступного року республіка отримала новий прапор у кольорах, близьких до румунського триколору.
У Придністров’ї ж це викликало різку реакцію серед проросійськи налаштованого населення.
Придністровський конфлікт
27 серпня 1991 року Молдова проголосила незалежність. Втім, ще за 2 дні до цього на лівому березі Дністра було створено так звану Придністровську Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку. Згодом останню перейменували на Придністровську Молдавську Республіку.
Центром Придністров’я став Тирасполь, а “президентом” оголосили Ігоря Смирнова. Останній, до речі, є росіянином за походженням.
Опорою ж для квазідержави стали частини 14-ї російської армії, які перебували в Придністров’ї під командуванням генерала Олександра Лебедя. Вони зайняли урядові будівлі та витіснили з Придністров’я представників центральної влади Молдови. Тим часом Москва, попри присутність своїх бійців у регіоні, намагалась дистанціюватися від конфлікту, а згодом заявила про “нейтралітет”.
Напруга між Молдовою та Придністров’ям досягла свого піку в ніч з 1 на 2 березня 1992 року. Тоді невідомі обстріляли автомобіль із придністровськими міліціонерами біля Дубоссар. Квазідержава одразу поклала відповідальність на правий берег.
Протягом наступних 4 місяців бойових дій загинули близько 1,2 тисячі людей. Ще понад 2,5 тисячі отримали поранення.
Найкривавішим епізодом стали бої за місто Бендери, яке відкривало шлях до Тирасполя. У червні 1992 року молдовська армія, карабінери та спецпризначенці Міністерства внутрішніх справ спробували повернути Бендери під контроль Кишинева, але зазнали невдачі. Після цього проросійські сили остаточно закріпилися на лівому березі Дністра.
Перемир’я вдалось досягти 21 липня 1992-го. Тоді президенти Молдови і Росії Мірча Снєгур та Борис Єльцин, за присутності Ігоря Смирнова, підписали угоду щодо припинення вогню. Формально Москва визнавала територіальну цілісність Молдови, але в документі також залишили пункт про право Придністров’я самостійно визначати своє майбутнє.
Придністров’я сьогодні
Протягом наступних десятиліть Придністров’я не визнала жодна з країн-членів ООН.
Як розповідав політолог Михайло Шабанов в коментарі “Суспільному”, нині економічне життя Придністров’я перебуває під керівництвом холдингу “Шериф”, який очолює Віктор Гушан. Останній свого часу заробляв на незаконному перевезенні тютюну й алкоголю до Тирасполя.
Холдинг контролює продуктові магазини, спортивні клуби, телекомунікаційну та будівельну компанії, а також приватизував нафтобазу й виноробний завод.
“Це такий традиційний момент для багатьох невизнаних територій, де домінує олігархічна група.. Все контролюється, практично увесь бізнес є частиною тієї групи”, – пояснює Шабанов.
Конфлікт між Молдовою та невизнаним Придністров’ям залишається замороженим. 14-ту армію Росія переформатувала у так званий “Миротворчий корпус”. До початку російсько-української війни Москва могла проводити ротацію своїх військових у Придністров’ї через територію України. Втім, у травні 2015-го Київ розірвав відповідну угоду з ворогом. Через це російським офіцерам доводилося діставатися Молдови вже під виглядом цивільних і приховувати справжню мету поїздки. Частину з них затримували.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну знову привернуло увагу до Придністров’я та ролі Москви в конфлікті. У березні 2022-го Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, якою визнала Придністровський регіон окупованим Росією. У документі також зазначалося, що дії Москви проти Молдови є актом військової агресії.