Верховний суд США обмежив можливості президента Дональда Трампа одноосібно вводити масштабні мита, визнавши, що він вийшов за межі своїх повноважень. Таке рішення стало не лише ударом по тарифній політиці президента, але й сигналом про межі його влади.
Як це змінює правила гри для Білого дому – в матеріалі видання “Політаналіз”.
Тарифи Трампа
Мита завжди були одним із головних інструментів президента Трампа – як під час першої каденції, так і від початку чинного терміну. До них він вдавався у будь-яких скрутних ситуаціях. Наприклад, на тлі американських зазіхань на Гренландію, Трамп пригрозив митами тим країнам, які критикували такі амбіції.
“Я завжди кажу, що “мита” – це найпрекрасніше слово в словнику для мене… Мита зроблять нас багатими як ніколи, вони повернуть бізнес у нашу країну”, – стверджував Трамп під час інавгурації в січні 2025 року.
Крайні загальнонаціональні мита, які діяли проти більшості країн світу, голова Білого дому запровадив прикриваючись законом 1977 року про міжнародні надзвичайні економічні повноваження – IEEPA. Він дозволяє президенту регулювати торгівлю у разі надзвичайної ситуації, тож Трамп вчинив так:
- у лютому 2025-го запровадив мита на товари з Китаю, Мексики та Канади, пояснивши це нібито загрозою наркотрафіку;
- у квітні розширив їх майже на весь світ – збори становили від 10% до 50%, але цього разу аргументом став торговельний дефіцит США.
Верховний суд проти Трампа
20 лютого 2026 року Верховний суд США більшістю голосів (6 проти 3) визнав, що Трамп перевищив свої повноваження, запровадивши масштабні мита. У результаті під скасування підпали мита від 10% до 50%, що були запроваджені у квітні 2025-го.
Водночас рішення суду не зачіпає галузеві мита на сталь, алюміній, деревину та автомобілі. Їх запровадили на підставі Закону про розширення торгівлі 1962 року з посиланням на захист національної безпеки.
Перед рішенням суду Трамп заявляв, що поразка у цій справі нібито стане катастрофою для США. Водночас його опоненти та навіть деякі союзники це заперечують: в президента залишаються й інші механізми запровадження тарифів.
Вже після ухвалення рішення суду голова Білого дому запровадив нові тимчасові тарифи терміном на 150 днів: спочатку 10%, а згодом – 15%. Для цього кроку адміністрація застосувала статтю 122 Закону про торгівлю 1974 року.
“Реальність така: ми хочемо зберегти поточну політику і дати бізнесу зрозуміти, що це наш обраний курс. Політика не змінилася. Ми продовжимо рухатися в цьому напрямку”, – заявив головний торговий представник США Джеймісон Грір.
Як пише “Європейська правда”, загалом справа стосувалась навіть не стільки мит, скільки меж влади Трампа, які останній регулярно намагається “промацати” під час другого терміну президентства.
Реакція Трампа
Трамп назвав рішення Верховного суду “ганьбою”. Під час зустрічі з губернаторами він жалівся, що воно його “глибоко розчаровує”, а деякі судді “не мали сміливості зробити те, що правильно для нашої (США, – ред.) країни”. Також звинуватив суд у нібито перебуванні “під впливом іноземних інтересів”.
Невдовзі він заявив, що має “чудові альтернативи” для запровадження мит і планує ними скористатися, хоча цей шлях буде довшим. Потім з’ясувалося, що йдеться саме про тимчасові мита терміном на 150 днів.
Відкритим залишається питання, чи відповідає цей крок правилам, які дозволяють вводити тимчасові тарифи лише у разі “значного і серйозного” дефіциту платіжного балансу США. Не менш важливо, якими будуть дії голови Білого дому після завершення 150-денного терміну.
Наслідки для США
Рішення Верховного суду хоч й виглядало логічним, але не було гарантованим. Насамперед через склад суду: більшість його членів призначили президенти-республіканці, а трьох – особисто Трамп під час першої каденції.
Так чи інакше, суд зрештою постановив, що закон IEEPA не дає президентові права вводити імпортні мита та нагадав, що встановлення податків і тарифів належить лише до повноважень Конгресу.
Водночас рішення Верховного суду не скасовує систему торговельного захисту США. У Вашингтона залишаються антидемпінгові та компенсаційні мита, захисні заходи після розслідувань, а також заходи, які застосовуються у випадках недобросовісних торговельних практик. Головна умова – діяти в межах повноважень, визначених Конгресом.
Фактично суд лише обмежив використання надзвичайного закону як універсальної підстави для тарифів, але не заперечив сам інструментарій захисту.
Наслідки для ЄС та України
Для ЄС рішення Верховного суду означає менший ризик раптових тарифних кроків з боку Білого дому і більше передбачуваності у торгівлі з США. На тлі запуску власних інструментів торговельної політики, зокрема механізму вуглецевого коригування імпорту – CBAM, стабільні правила у Вашингтоні знижують ймовірність нових торговельних суперечок.
Для України це також практичне питання, адже вона експортує до США металургійну продукцію, напівфабрикати, частину аграрних і промислових товарів. Різкі зміни мит напряму впливають на їхню конкурентоспроможність на американському ринку.
Також Україна поступово інтегрується до ринку ЄС, у зв’язку з чим для неї також важлива передбачуваність дій ключових партнерів. Під час війни й економічної перебудови стабільність зовнішніх ринків стає питанням безпеки, а менший ризик односторонніх мит з боку США має стратегічне значення.