Юрій Віталійович Луценко – народний депутат Верховної Ради IV, VI і VIII скликань, генеральний прокурор України у 2016-2019 роках.
Місце народження, освіта
Народився 14 грудня 1964 року в Рівному.
Здобув вищу освіту за спеціальністю “Інженер електронної техніки” у Львівському політехнічному інституті.
Кар’єра
Протягом 1989-1994 років працював на заводах у Рівному. Мав посади інженера-технолога, майстра дільниці, начальника техбюро цеху, а також головного конструктора.
У 1994-му став заступником голови Рівненської обласної ради, а наступного року – головою комітету економіки Рівненської облдержадміністрації (ОДА).
Із 1996 по 1997 рік був начальником одного з управлінь Міністерства у справах науки й технологій.
У 1997-1998 роках обіймав посаду заступника міністра у справах науки й технологій, а після цього, до 1999-го, був помічником прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка.
До 2005 року працював головним редактором газети “Грані”.
У 2022-2023 роках служив у лавах Збройних сил України.
Діяльність у політиці
Протягом 1996-2006 років був членом Соціалістичної партії України (СПУ).
У 1998 році балотувався до Верховної Ради від виборчого блоку “За правду, за народ, за Україну!”, однак не був обраний.
Із 1999 по 2002 роки працював помічником-консультантом народного депутата та лідера СПУ Олександра Мороза.
За результатами виборів у 2002-му і сам став нардепом (пройшов від Соціалістичної партії).
У 2005-му отримав пост міністра внутрішніх справ України. Пропрацював в уряді до грудня 2006 року.
У 2006-му балотувався до Київської міської ради (був обраний) і до Рівненської обласної ради. Того ж року із Соціалістичної партії України, коли та створила коаліції з “Партією регіонів” та Комуністичною партією України.
Також у 2006 році став радником тодішнього президента Віктора Ющенка.
Протягом 2007-2012 років очолював партію “Народна самооборона”. У 2007-му знову був обраний народним депутатом (від блоку “Наша Україна – Народна самооборона”), але вже через місяць склав мандат через повернення на посаду голови МВС. Із того часу був міністром до 2010 року.
Влітку 2014-го був призначений позаштатним радником президента Петра Порошенка. Згодом був обраний головою партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність” (обіймав посаду до 2015 року).
На парламентських виборах 2014 року був обраний у Раду від БПП. Працював у комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та очолював фракцію БПП.
У період із 2016 по 2019 роки перебував на посаді генерального прокурора України.
Кримінальна справа
У 2012 році Луценка засудили до чотирьох років позбавлення волі за звинуваченням у перевищенні службових повноважень та нецільовому використанні державних коштів. Через кілька місяців Європейський суд з прав людини визнав арешт незаконним, а справу – політично мотивованою.
Навесні 2013-го тодішній президент Віктор Янукович видав указ щодо помилування Луценка.
Сімейний стан
Одружений із колишньою народною депутаткою Іриною Луценко. Мають двох синів: Олександра й Віталія.