Сергій Леонідович Тігіпко – український бізнесмен, нардеп III, IV й VII скликань, колишній голова Національного банку України.
Місце народження, освіта
Народився 13 лютого 1960 року в селі Драгонешти Молдавської РСР.
У 1982 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут, за фахом – інженер-металург.
У 1997-му захистив кандидатську дисертацію з економічних наук.
Карʼєра
Протягом 1982-1984 років служив у Збройних силах СРСР. Був членом Комуністичної партії Радянського Союзу з 1984 по 1991 роки.
У період із 1984 по 1986 роки обіймав зокрема посади секретаря комітету комсомолу й заступника директора Дніпропетровського механіко-металургійного технікуму.
Після цього був секретарем із пропаганди та агітації Дніпропетровського обласного комітету Ленінської комуністичної спілки молоді України (ЛКСМУ).
З вересня 1989 року працював 1-м секретарем комітету. А в 1990-1991 роках був членом Центрального комітету Комуністичної партії України (ЦК КПУ).
Восени 1991-го отримав пост заступника голови правління банку "Дніпро". Навесні наступного року став головою правління "ПриватБанку".
Із листопада 1994 року, під час впровадження гривні, працював позаштатним консультантом президента Леоніда Кучми з питань грошової політики.
У 1997-му обійняв посаду віцепрем’єра з питань економіки в уряді Павла Лазаренка, й залишився на цій посаді у Кабміні Валерія Пустовойтенка.
17 грудня 2002 року Тігіпко був призначений головою Національного банку України (НБУ).
Протягом 2005-2007 років очолював правління фінансово-промислової групи ТАС, названої на честь його доньки – Тігіпко Анни Сергіївни.
Після цього, до 2009-го, очолював правління ВАТ "Сведбанк", який став правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк".
Діяльність у політиці
У 2000 році був обраний депутатом Верховної Ради України, тому покинув уряд і став членом парламентського комітету з питань фінансів і банківської діяльності.
Восени того ж року очолив партію "Трудова Україна". У 2002 році переобрався до Верховної Ради, але вже від блоку "За єдину Україну".
У 2003-му заявив про плани балотуватися у президенти, проте потім підтримав Віктора Януковича та очолив його виборчий штаб. Наприкінці листопада 2004 року, після другого туру президентських виборів і початку Помаранчевої революції, покинув посади голови Нацбанку і керівника виборчого штабу.
У 2008 році працював радником прем’єр-міністерки України Юлії Тимошенко на громадських засадах і був співголовою Ради інвесторів при Кабінеті міністрів України.
Влітку наступного року залишив посади і зосередився на політичній діяльності. Із листопада 2009-го очолював партію "Сильна Україна".
Через кілька місяців, у лютому 2010-го, створив "Блок Тігіпка". Того ж року обійняв посаду віцепрем’єр-міністра України – міністра соціальної політики в уряді Миколи Азарова.
Із березня 2012 року був заступником голови “Партії регіонів”. У квітні 2014-го його виключили з партії. Незабаром Тігіпко заявив про відродження партії “Сильна Україна” і очолив виборчий список цієї політсили на позачергових парламентських виборах у жовтні, але вона не пройшла до Ради.
У 2020 році, після обрання президентом Володимира Зеленського, Тігіпка розглядали на посаду прем’єр-міністра України. Однак після обурення суспільства його кандидатуру було відхилено.
Втім, 5 травня 2025-го стало відомо, що Тігіпко став позаштатним радником керівника Офісу президента України Кирила Буданова.
Активи
За даними “NV. Бізнес” станом на 2025 рік, Тігіпко посідав 9 місце у списку найбагатших людей України. Його статки оцінили у 670 млн доларів.
Нині з бізнесменом повʼязують зокрема:
- “Таскомбанк”;
- Universal bank (до його складу входить і Monobank);
- Izibank;
- аграрну компанію “ТАС Агро”;
- виробника вагонів “Дніпровагонмаш”;
- виробника дротів й огорож “Дніпрометиз”.
Сімейний стан
Одружений з Аллою Зіневич (третій шлюб бізнесмена). Мають чотирьох спільних дітей: синів Сергія, Станіслава й Олександра, а також дочку Юліанну.
Також у Тігіпка є четверо дітей від попередніх шлюбів: дочки Ганна й Ася, а також сини Тимофій і Леонтій.
Джерела: Рух "Чесно", LB.ua.