Медіа в Україні ризикують перетворитися на “підставки для мікрофонів”, редакції – припинити проведення журналістських розслідувань. Вказані ризики містить законопроєкт №14057, зареєстрований у Верховній Раді у неділю, 21 вересня.
Про це заявили в Інституті масової інформації (ІМІ) та проєкті журналістських розслідувань Bihus.Іnfo.
Згаданий проєкт закону передбачає внесення змін до Цивільного кодексу України. Його ініціатори стверджують, що мета документа — адаптувати законодавство до цифрової доби, посилити захист персональних даних і особистих прав в інтернеті. Окрім цього, законопроєкт спрямований на впорядкування процедури спростування інформації.
Ініціаторами законопроєкту є 185 народних депутатів. Серед них – голова Верховної Ради Руслан Стефанчук та обидва його заступники – Олександр Корнієнко ("Слуга народу") та Олена Кондратюк (ВО "Батьківщина"). А також керівництво "Слуг народу": лідер фракції Давид Арахамія, лідерка владної партії Олена Шуляк спільно з колишніми представниками ОПЗЖ.
Що критикує медіаспільнота
Законопроєкт №14057 уточнює вимоги до ЗМІ щодо поширення інформації, а також видалення чи спростування неправдивих даних. Як вважають в ІМІ, ініціатива містить надто жорсткі вимоги до професійної діяльності журналістів та ризик цензури.
Зокрема, законопроєкт створює більше умов для "попередньої цензури" – розширює можливість заборонити публікацію ще до виходу у світ (в онлайн-медіа, соціальних мережах та на інших "вебресурсах"). За висновками експертів ІМІ, це класичний приклад prior restraint (попереднє обмеження свободи слова або цензура), який створює загрозу порушення ст. 10 Конвенції з прав людини.
Крім того, проєкт закону пропонує блокувати доступ до матеріалу у відповідь на "порушення особистих прав". Це може призвести до надмірного тиску на медіа з метою видалення контенту, припускають в ІМІ. Серед інших негативних наслідків – зростання самоцензури й зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій.
Ще один дуже проблемний момент законопроєкту – розширення права на спростування та права на відповідь у медіа, наголошують в ІМІ. Йдеться про те, що будь-яка особа, про яку йшлося в публікації, навіть якщо її не називали прямо, має право на відповідь. Таке право пропонується надавати незалежно від провини поширювача, якщо на думку особи, у публікації порушено її "особисті права".
"Це, безсумнівно, знищить редакційний контроль, професійні стандарти журналістики й перетворить медіа просто на підставки для мікрофонів, які будуть зобов’язані надати ефір будь-кому, хто був згаданий навіть побіжно і непрямо, але хто вважатиме, що згадка в медіа порушує його чи її "особисті права", – наголошують в ІМІ.
Також там застерігають про ризики зловживанням “правом на відповідь”, оскільки, на їхню думку, будь-хто отримає можливість нав’язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу.
Судова загроза
Водночас розслідувачі Bihus.Іnfo вказують, що ухвалення законопроєкту становить під загрозу проведення журналістських розслідувань. Зокрема, вони привернули увагу до змін, за якими інформація автоматично вважається недостовірною, якщо вона не підтверджена вироком суду.
“Якби ми чекали вироку суду, перш ніж розповісти про корупційні схеми, ви б ніколи не дізналися ні про оборонку Гладковського, ні про електростанції Шурми, ні про мʼясо Колюбаєва, ні про дрони Розенблата, ні про “яйця по 17″ — та взагалі ні про що”, — прокоментували журналісти Bihus.Info.
Вони вважають, що у разі ухвалення згаданих змін, "журналістів чекатимуть нескінчені суди, адже велика кількість правопорушень або не отримує вироків, або чекає вироків роками".
Окрім цього журналісти прогнозують закриття редакцій, бо законопроєкт №14057 запроваджує відповідальність за поширення оцінок у формі, що "принижує честь, гідність і репутацію". Тобто, якщо фігуранту не сподобається тон, або щось інше в тому, як подано матеріал, то він може вимагати матеріальної компенсації за моральну шкоду через суд.
Наразі такі позови розглядають за умови, якщо моральні страждання виникли через недостовірні факти. Як приклад журналісти Bihus.Info наводять спробу Ігоря Гладковського, фігуранта розслідування про корупційні схеми в оборонній сфері, відсудити в них 2 млн грн моральної компенсації.
"Той суд ми виграли. Але якщо запропоновані зміни будуть узаконені, з десятками подібних "ображених" позовів закриється не одна редакція", – наголошують розслідувачі.
Варто зазначити, що голова парламентського комітету з питань свободи слова, нардеп Ярослав Юрчишин також вказаний серед співавторів законопроєкту. Але згодом він повідомив, що відкликав свій підпис.
Депутат визнав, що помилився, не забезпечивши експертизу медіаюристів для проєкту та поставивши підпис без неї. Як стверджує Юрчишин, можливості якісно опрацювати проєкт були обмежені, оскільки на ознайомлення із достатньо великим текстом було лише кілька днів.
