Євген Павлович Стахів – діяч націоналістичного підпілля на сході України в роки Другої світової війни.
Місце народження
Народився 15 вересня 1918 року в місті Перемишль (нині – Польща).
Кар’єра
З 1932 року долучався до українських шкільних і молодіжних організацій на Галичині, а в 1934-му став членом Організації українських націоналістів (ОУН).
У 1938-му вступив до лав парамілітарної організації Карпатська Січ. Після ліквідації Карпатської України в березні 1939 року потрапив у полон, але зумів утекти через Словаччину в Австрію.
Наступного року працював в Українській пресовій службі.
Протягом 1941-1943 років входив до складу Південної похідної групи ОУН, займався організацією нових осередків на сході України, зокрема в Кривому Розі, Дніпропетровську, Маріуполі та Краснодоні.
Крім того, в 1942-1943 роках очолював Карпатську Січ на Донбасі.
У 1944-му став одним із засновників Української Головної Визвольної Ради – багатопартійного органу, який виконував функції передпарламенту та уряду України, що воює.
У період із 1946 по 1949 роки жив у Німеччині, де займався адміністративними обов’язками в Українській пресовій службі.
Після цього емігрував до США. Там став президентом середовища Української Головної Визвольної Ради та очолив Товариство українсько-єврейських зв’язків.
В еміграції Стахів був одним з представників “двійкарів” – демократичного крила в ОУН, яке вело ідеологічну боротьбу проти Радянського Союзу.
Упродовж останніх років життя часто приїжджав в Україну, де зустрічався з молоддю та відомими політичними діячами.
Смерть
Помер 26 січня 2014 року в Нью-Йорку. На той момент йому було 95 років.
Сім’я
Син – Євген-Зенон Стахів – американський учений, інженер.