Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська (до шлюбу – Старицька) – українська письменниця, театрознавиця, державна діячка.
Місце народження, освіта
Народилася 29 серпня (за григоріанським календарем – 10 вересня) 1868 року в Києві, в родині поміщиків. Її батьком був письменник і громадський діяч Михайло Старицький, а матір’ю – акторка Софія Лисенко.
Навчалася у приватній гімназії в Києві.
Кар’єра
З дитинства почала віршувати, складати казки.
Протягом 1888-1893 років долучалася до діяльності літературного гуртка “Плеяда”.
У період із 1908 по 1929 роки написала драматичні твори “Гетьман Петро Дорошенко”, “Крила”, “Останній сніп”, “Іван Мазепа”, “Діамантовий перстень” та інші. Також займалася перекладацькою діяльністю й написанням мемуарів.
Під час Першої світової війни працювала в Київському комітеті допомоги українським біженцям, а також була сестрою милосердя у шпиталі для поранених.
У квітні 1917-го її було обрано до складу Української Центральної Ради, яка стала революційним парламентом України. У травні того ж року Старицька-Черняхівська була співзасновницею товариства “Український національний театр” і ввійшла до його президії.
22 жовтня 1918 року, представляючи Міністерство освіти, виступила з промовою під час урочистого відкриття Кам’янець-Подільського державного українського університету.
У 1919-му стала співзасновницею та заступницею голови Національної ради українських жінок у Кам’янці-Подільському.
Протягом 1920-х років працювала у Всеукраїнській академії наук.
14 січня 1930 року письменницю заарештували. Радянська влада звинуватила Старицьку-Черняхівську у приналежності до так званої Спілки визволення України – вигаданої організації, до якої нібито входили представники наукової та церковної інтелігенції. Діячку засудили до 5 років позбавлення волі, але потім строк замінили на умовний. Вийшла на волю 4 червня 1930-го.
Після цього її вислали до міста Сталіно (нині – Донецьк), де вона займалася перекладацькою роботою.
У 1936-1941 роках жила в Києві.
Смерть
У липні 1941-го співробітники НКВС провели обшук у помешканні Старицької-Черняхівської, конфіскувавши паспорт і теку з листуванням. Разом із сестрою письменницю вивезли вантажівкою до Харкова, звинувативши в антирадянській діяльності. Після цього письменницю вивезли в телячому вагоні до Казахської РСР, і в дорозі вона померла.
Ані точна дата смерті, ані місце її поховання невідомі.
Сімʼя
Була одружена з лікарем-гістологом, громадським діячем Олександром Черняхівським.
У шлюбі народилася дочка Вероніка Черняхівська, яка стала поетесою і перекладачкою.