Ольга Юліанівна Кобилянська – українська письменниця-модерністка, рання буковинська феміністка.
Місце народження, освіта
Народилася 27 листопада 1863 року в місті Гура-Гумора (нині – Румунія).
Її батько, Юліан Кобилянський, родом із Галичини, належав шляхетського роду з Наддніпрянщини. Мати, Марія Вернер, походила зі спольщеної німецької родини.
Коли Ользі було 5 років, родина переїхала в місто Сучава, а пізніше – в Кимполунг. Там майбутня письменниця вчилася в німецькій початковій школі.
Після цього Кобилянська продовжила навчання в дівочій школі, але через фінансові труднощі в батька здобувала освіту там лише до п’ятого курсу. Згодом вона продовжила опановувати науки самотужки.
У 1889-му Кобилянська разом із родиною переїхала в село Димки (нинішня Чернівецька область), а через два роки – в Чернівці.
Кар’єра
З підліткового віку писала вірші й оповідання німецькою мовою, цікавилася питаннями фемінізму й емансипації (зрівняння у правах).
У 1881 році познайомилася з майбутньою українською лікаркою Софією Окуневською, яка переконала Кобилянську, що варто писати українською мовою.
У 1894-му письменниця стала співініціаторкою створення “Товариства руських жінок на Буковині”. Наступного року покинула організацію, а в 1902-му очолила інше обʼєднання – “Кружок українських дівчат”. У ті часи Кобилянська писала нариси та статті, друкувалася в журналі “Народ”, видала роман “Земля”. Її ім’я було добре відоме як на Буковині, так і в багатьох країнах Європи. Товаришувала з Лесею Українкою.
У 1903 році письменниця важко застудилася, і хвороба призвела до часткового паралічу. Попри недугу, продовжувала літературну діяльність.
Після завершення Першої світової війни, коли Буковина опинилася під контролем Румунії, і українська мова зазнавала гонінь, Кобилянська не припинила роботу. Активно співпрацювала з журналом української літературної молоді “Промінь”, а також із львівським виданням “Нові шляхи”.
У 1927-му радянська влада, використовуючи ім’я письменниці у пропагандистських цілях, призначила Кобилянські персональну пенсію. При цьому мисткиню прийняли до Спілки письменників СРСР та почали видавати її твори.
22 листопада 1940 року відбулося урочисте засідання з нагоди 55-річчя її літературної діяльності. Письменницю відзначили грамотою Президії Верховної Ради УРСР, а в Києві побачив світ двотомник її творів.
З початком Другої світової війни паралізована Кобилянська не мала змоги залишити Чернівці. Вона відкрито виступала у пресі зі статтями проти німецької агресії та засуджувала дії нацистів. Під час обшуку, який у її помешканні провели гестапівці, було вилучено більшість рукописів, значна частина яких безслідно зникла.
Ольга Кобилянська: цікаві факти
- Кобилянська мала художній талант, добре малювала, а також грала на різних музичних інструментах, освоївши гру на слух.
- Віддавала перевагу вбранню чорного кольору.
- Дуже любила коней і вміло їздила верхи.
- Не надто любила власні фотографії, але була перед об’єктивом доволі часто як на ті часи.
- Виховувала названу дочку – позашлюбну дитину одного з братів, яку мати залишила, виїхавши до Відня. Дівчинка на ім’я Олена прожила поруч з Ольгою, називаючи її матусею.
Смерть
У 1941 році румунська воєнна жандармерія встановила за Кобилянською нагляд і готувала судовий процес. Проте 21 березня 1942 року письменниця померла (на той момент їй було 78 років).
Кобилянську поховали на кладовищі в Чернівцях. Румунська влада заборонила друкувати некрологи українською мовою та виголошувати над могилою прощальні промови.