Євген Михайлович Коновалець – полковник Армії Української Народної Республіки, голова Організації українських націоналістів у 1929-1938 роках.
Місце народження, освіта
Народився 14 червня 1891 року в селі Зашків неподалік Львова.
Був найстаршою дитиною в родині. Батько – Михайло – обіймав посаду директора місцевої школи, а мати – Марія – навчала дівчат шиттю, плетінню й основам першої медичної допомоги.
Навчався у Львівському університеті, де обрав правничий факультет і готувався до майбутньої юридичної діяльності. Зокрема відвідував лекції з історії України та Східної Європи, які читав історик Михайло Грушевський.
Кар’єра
У 1912 році Коновалець почав працювати секретарем львівської філії товариства “Просвіта”. Співпрацював із її друкованим виданням – щомісячником “Письмо з Просвіти”, а також долучався до культурно-просвітницької роботи. В ті часи увійшов до лав студентського товариства “Академічна громада”.
З наступного був серед лідерів українського студентського руху. Його обрали до головної управи Українського студентського союзу. Невдовзі приєднався й до Української національно-демократичної партії.
Перша світова війна
У 1914-му Коновальця призвали до австро-угорської армії.
У 1915 році потрапив у російський полон, з якого втік у 1917-му. Після цього приїхав до Києва, де був серед організаторів Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців. Підрозділ невдовзі став однією з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки.
Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського, полк Січових стрільців був роззброєний і розформований на вимогу німецького командування. Коновалець, своєю чергою, залишився у Києві, й разом з кількома старшинами займався підготовкою до створення нової військової частини стрільців.
Наприкінці серпня 1918-го отримав від Скоропадського дозвіл сформувати Окремий загін Січових стрільців, який розмістили у Білій Церкві.
У листопаді того ж року підрозділи Січових стрільців під командуванням Коновальця приєдналися до Директорії УНР у протистоянні владі Скоропадського та під час бою під Мотовилівкою завдали поразки гетьманським військам.
Міжвоєнний період
У 1918-1919 роках очолював дивізію, корпус і групу Січових стрільців, які брали участь у боях проти більшовицьких та денікінських військ.
На тлі поразки визвольних змагань потрапив до польського табору для військовополонених у Луцьку. Пізніше, навесні 1920-го, перебрався в Чехословаччину.
У липні 1921 року повернувся до Львова й очолив навчальну команду Української військової організації (УВО). Організація згодом розширилася й отримала назву Українська бойова управа.
З грудня 1922 року Коновалець вимушено перебував в еміграції, мешкаючи у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії.
У листопаді 1927-го, за ініціативою Коновальця, на одній із нарад УВО ухвалили рішення про створення єдиної революційно-політичної організації, що мала спиратися на націоналістичну ідеологію та поширювати діяльність на всі українські землі.
На початку 1929 року на конгресі у Відні було засновано Організацію українських націоналістів. Коновальця обрали головою Проводу ОУН.
Загибель
Загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі (Нідерланди), коли агент НКВС СРСР передав Коновальцю коробку шоколадних цукерок із вмонтованим у неї вибуховим пристроєм. На той момент очільнику ОУН було 46 років.
Сімʼя
Був одружений із Ольгою Коновалець (до шлюбу – Федак).