Протягом останніх тижнів президент США Дональд Трамп продемонстрував чималий інтерес до територій інших держав, серед яких – Гренландія та Канада. А вже на посту президента одним із перших рішень було перейменування Мексиканської затоки, що загрожує новим загостренням у відносинах із Мексикою. При цьому балотувався Трамп під гаслами про ізоляцію США від зовнішніх конфліктів.
Тож чим загрожує зазіхання політика на інші держави – в матеріалі видання "Політаналіз".
Заяви Трампа
Канада
У грудні 2024 року Трамп пожартував, назвавши Канаду потенційним новим штатом США. Під час різдвяного звернення політик повторив свої попередні висловлювання та вже не вперше назвав канадського прем’єр-міністра Джастіна Трюдо “губернатором”.
Зокрема він заявив, що у разі приєднання Канади як 51-го штату, податкове навантаження для канадців зменшилося б на понад 60%, а обсяги їхнього бізнесу могли б подвоїтися. Також новообраний президент пообіцяв військовий захист, якому нібито не має аналогів у світі.
6 січня, за два тижні до своєї інавгурації, Трамп опублікував пост у соціальній мережі Truth, вказавши, що значна частина канадців нібито могла б підтримати ідею приєднання їхньої країни до США. Також політик зазначив, що Вашингтон більше не має наміру миритися з величезними торговельними дефіцитами та субсидіями, які, за його словами, необхідні Канаді для збереження економічної стабільності. Він написав, що прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо був обізнаний про цю ситуацію і тому подав у відставку.
Трамп оголосив про плани ввести 25-відсоткові тарифи на імпорт з Канади та запевнив, що підпише відповідний указ одразу після вступу на посаду президента.
Трюдо, своєю чергою, заявив, що Канада ніколи не погодиться стати частиною Сполучених Штатів, а обидві держави вже є найбільшими партнерами у сферах торгівлі й безпеки та мають значний вплив одна на одну.
Масла у вогонь вирішив додати Ілон Маск, якому під час президентства Дональда Трампа планувалося керівництво департаментом ефективності уряду.
"Дівчинко, ти більше не губернатор Канади. Твоя думка більше нічого не означає", – написав Маск у відповідь на допис Трюдо в X.
А міністерка закордонних справ Канади Мелані Жолі, коментуючи заяви Трампа, зазначала, що його висловлювання свідчать про цілковиту необізнаність у тому, що робить Канаду сильною країною.
Що кажуть канадці та чого очікувати
За результатами грудневого опитування Research Co., реальна частка прихильників ідеї приєднання Канади до США серед самих канадців не є значною.
В онлайн-дослідженні лише 26% канадців погодилися з тим, що їхня країна могла б отримати вигоду від набуття статусу 51-го штату США. Водночас спостерігається тенденція до зростання підтримки цієї ідеї: за останній рік кількість прихильників збільшилася на 8%.
Ідея приєднання до Штатів найбільше підтримується в провінції Альберта, де її схвалюють 30% населення. У Саскачевані, Манітобі та Онтаріо цей показник становить по 19%, у Квебеку та Атлантичній Канаді – по 24%, а в Британській Колумбії – 18%.
Лідер опозиційної Консервативної партії П’єр Пуальєвр, який має значні шанси очолити уряд, різко відреагував на риторику Трампа. Він наголосив, що Канада ніколи не стане 51-м штатом США та підкреслив, що країна залишається великою та незалежною державою.
Тим часом жарти про можливе приєднання Канади починають виходити за межі розважального контексту, принаймні в американських медіа. Консервативний політичний коментатор і ведучий телеканалу Fox News Джессі Уотерс в ефірі заявив, що небажання Канади бути “захопленою” викликає в нього імперіалістичні настрої та бажання вдатись до військового втручання.
Хоча ці амбіції можуть здаватися абсурдними, вони мають історичне підґрунтя. Відносини між США та Канадою далеко не завжди були дружніми. Наприклад, у 1812 році війська британської канадської колонії здійснили напад на Вашингтон, під час якого був спалений Білий дім. Згодом ці події переросли в серію територіальних суперечок.
Панамський канал
Окремі претензії Трамп висував і до Панамського каналу.
У 1904-му Панама надала Штатам право на будівництво каналу та контроль над прилеглими територіями по обидва боки водного шляху. Проте у 1977 році президент Джиммі Картер підписав договір, який передбачав передачу каналу під повний контроль Панами до кінця 1999-го. В обмін на це Панама зобов’язалася зберігати постійний нейтралітет каналу.
Протягом багатьох років канал сприймався як символ колоніалізму та інструмент зовнішнього контролю. Сьогодні ж Панама вважає його елементом свого національного самовизначення та стратегічним активом, який забезпечує реалізацію національних інтересів у контексті динамічної глобальної економіки.
Щорічно через Панамський канал проходить близько 10 000 суден. Однак останніми роками сильна посуха обмежила його пропускну здатність, що спричинило зростання тарифів на транзит.
Наприкінці грудня Трамп висунув вимогу до Панами знизити ціни для американських суден або повернути його під контроль Вашингтона. Новообраний голова Білого дому заявив про нібито несправедливе ставлення до військово-морських й комерційних суден США.
У серії дописів у Truth Social Трамп обурився тим, як, на його думку, несправедливо й упереджено ставляться до американських суден. Він також різко розкритикував попередні адміністрації США за рішення передати контроль над каналом Панамі. Політик наголосив, що, якщо Панама не дотримуватиметься як моральних, так і юридичних принципів цього рішення, США вимагатимуть повернення каналу.
Президент Панами Хосе Рауль Муліно своєю чергою підкреслив, що канал "є і залишатиметься під контролем Панами".
Мексиканська затока
7 січня Трамп висловив намір змінити назву Мексиканської затоки на “Американську затоку”. Крім того, наголосив на необхідності допомоги з боку Мексики в боротьбі з нелегальною імміграцією через спільний кордон. Він сказав, що якщо Мехіко не допоможе, то Вашингтон введе мита для країни.
Незабаром президентка Мексики Клаудія Шейнбаум, продемонструвавши карти XVII століття, запропонувала перейменувати частину територій Штатів, назвавши їх “Мексиканською Америкою”.
Шейнбаум також пожартувала, що Трамп, ймовірно, не знає, хто нині керує Мексикою. Вона також згадала про колишнього президента країни Феліпе Кальдерона та ексміністра громадської безпеки Генаро Гарсію Луну, якого засудили у США до понад 38 років позбавлення волі за отримання хабарів від одного з наркокартелів.
За її словами, американський політик, імовірно, думає, що у Мексиці досі правлять Кальдерон і Луна, але це не так, оскільки країною керує народ.
Втім, уже на посаді президента Трамп таки підписав указ про перейменування Мексиканської затоки.
Гренландія
Однак найбільшу увагу отримали слова політика щодо Гренландії. 23 грудня Трамп сказав, що Штати вважають контроль над Гренландією критично важливим для забезпечення національної безпеки та збереження глобальної свободи.
На території Гренландії розташована американська космічна база Пітуффік. Крім того, цей регіон багатий на природні ресурси, зокрема рідкоземельні мінерали, та має стратегічно вигідне розташування для міжнародної торгівлі. Усе це робить Гренландію ключовою зоною інтересів для країн, які прагнуть розширити свій вплив у районі Північного полюса.
Ідею придбати Гренландію Трамп висунув ще у 2019 році, під час свого першого президентського терміну.
У відповідь на останні коментарі Трампа прем’єр-міністр Гренландії Муте Егеде заявив, що його країна “не продається і не буде продаватися”.
Чотири сценарії
Втрата інтересу
Як пише ВВС, існує думка, що заяви Трампа можуть бути лише гучними словами, спрямованими на те, щоб змусити Данію посилити заходи безпеки на Гренландії, враховуючи зростання загрози з боку Росії та Китаю, які намагаються розширити свій вплив у цьому стратегічному регіоні.
Не так давно Данія оголосила про виділення додаткових 1,5 мільярда доларів на військові витрати в Арктиці. Цей пакет був підготовлений ще до заяв Трампа, але, як зауважив міністр оборони Данії, оголошення про нього сталося за кілька годин після виступу новообраного президента США, що виглядало як “іронія долі”.
Професор Королівського військового коледжу Данії Марк Якобсен вважає, що Трамп формує свій імідж. А Гренландія сприймає це як шанс привернути увагу міжнародної спільноти та просунутися на шляху до здобуття незалежності.
Незалежність Гренландії
У Гренландії існує загальне розуміння, що рано чи пізно країна здобуде незалежність. Так само переважає думка, що якщо населення проголосує за відокремлення, Данія підтримає це рішення та офіційно затвердить його.
Однак імовірність голосування за незалежність залишається низькою, якщо жителям Гренландії не буде надано гарантій збереження фінансових субсидій, які наразі забезпечують медичні та соціальні послуги від Данії, зауважує BBC.
Один із можливих сценаріїв для Гренландії – це перехід до моделі вільної асоціації. Такий формат нагадує відносини, які США нині підтримують із низкою тихоокеанських держав, зокрема Маршалловими Островами, Федеративними Штатами Мікронезії та Палау.
Раніше Данія виступала проти подібного розвитку подій як щодо Гренландії, так і щодо Фарерських островів. Проте нинішній прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен демонструє менш жорстку позицію з цього питання.
Втім, навіть якщо Гренландії вдасться розірвати зв’язки з Данією, цілковита відокремленість від США видається малоймовірною. Події останніх десятиліть свідчать, що вплив Штатів на острів залишається й надалі стабільним. Крім того, деякі мешканці Гренландії визнають, що присутність США є критично важливою для гарантування безпеки острова.
Посилення економічного тиску з боку США
Існує припущення, що основну загрозу можуть становити економічні інтереси Трампа. Зокрема, США можуть вдатися до підвищення митних тарифів на імпорт із Данії або навіть із країн ЄС. Такий крок може забезпечити тиск на Данію, змушуючи її до поступок у питанні Гренландії.
За словами професора Якобсена, данський уряд вже розглядає таку можливість і готується до подібного розвитку подій. При цьому увага уряду зосереджена не лише на Арктичному регіоні.
Раніше Трамп пропонував запровадити 10-відсоткові митні тарифи на весь імпорт до США. Якщо він ухвалить таке рішення, це може серйозно вплинути на темпи економічного зростання в Європі.
Одним із можливих механізмів для реалізації таких тарифів є звернення до законодавства 1977 року, яке досі діє в США. Закон дозволяє президенту оголошувати надзвичайний стан у сфері торгівлі, що відкриває можливість до ручного регулювання мит і тарифів.
Вторгнення до Гренландії
Загалом, Вашингтону буде нескладно встановити свій вплив на Гренландію, враховуючи, що він вже має на острові військові бази та військовий контингент, США вже володіють значним контролем над ситуацією.
Однак будь-яка спроба США застосувати силу щодо Гренландії неминуче викличе міжнародний конфлікт. Якобсен зазначає:
"Якщо вони вторгнуться в Гренландію, вони “вторгнуться” в НАТО. Там все й зупиниться. Має бути задіяна 5 стаття”, – висловився професор.
Він додав, що якщо країна НАТО нападає та країну НАТО, то альянсу не існує.