Показово, що у промові до Верховної Ради Зеленський жодного разу не згадав про вихід на кордони 1991 року, що дало підстави вважати ймовірним “німецький сценарій” для України: обміну окупованих територій на вступ в НАТО та відкладення їхнього повернення до кращих часів. Але прямо про це ніде не згадувалося і промова Зеленського не була схожою на наміри капітуляції втомленої від оборони країни. В пресі повідомлялося, що західні країни раніше працювали над “мирними планами” для України, які не задовольняли українську сторону, тож Зеленський вирішив зіграти на випередження й представити союзникам cвій план.
Кожен із п’яти пунктів Зеленського, і цілком ймовірно й трьох секретних для суспільства додатків, є своєрідними викликами для західних партнерів. Але в ситуації, коли проти нас воює вже й особовий склад КНДР і Україна фактично наодинці протистоїть “Осі зла”, такі вимоги заслуговують на уважний розгляд. І хоча найбільшою їхньою проблемою є те, що раніше західні партнери відмовляли у швидкій реалізації вступу України до Альянсу та наданні далекобійної зброї, проте напередодні Зеленський провів дипломатичне турне, де презентував план лідерам США та Європи. Західні партнери стримано відповіли, що “вивчать пункти плану”, не відкинувши його одразу, що створює певні надії на його хоча б часткову реалізацію.
Україні можуть запропонувати “частковий” вступ у НАТО
Першим і найскладнішим пунктом “Плану перемоги” є запрошення України до НАТО ще до закінчення війни. І хоча, за словами Зеленського, це стане “свідченням рішучості” і покаже Росії, що Путін геополітично програв боротьбу за світовий порядок, малоймовірно, що Захід зробить зараз те, чого не бажав зробити декілька років тому. У день оприлюднення плану Зеленського представниця США при НАТО Джуліан Сміт зазначила:
“Ми зараз не на тому етапі, коли Альянс говорить про надання запрошення в короткостроковій перспективі. Але, як завжди, ми продовжимо розмови з нашими друзями в Україні про те, якими шляхами вони можуть рухатись до Альянсу”.
Політика Вашингтона і Брюсселя націлена на деескалацію, заморожування конфлікту та збереження власного військового нейтралітету – тобто стримування Росії чужими руками. Немає жодних підстав вважати, що Шольц, Макрон чи Гарріс з Трампом раптом вирішили стати за нас горою і прийняти Україну до Альянсу. Для Заходу нічого такого не трапилося, щоб раптом набратися рішучості щодо Росії. Скоріше за все, нам запропонують якийсь “частковий” вступ, “політичну інтеграцію”, без військового складника. Або ж станемо “особливим” членом НАТО без присутності західних військ для захисту від чергового вторгнення. Ймовірний варіант, що Україна начебто й буде в НАТО, але колективний захист буде поширюватися лише на неокуповану частину території. На решті ж триватиме “заморожений конфлікт”, подібний до періоду АТО/ООС: щоденні обстріли, щотижня декілька загиблих і поранених, триватиме тліюча війна з глибокими занепокоєннями та постійним пересуванням червоних ліній.
Нам можуть дати ракети дальшого радіуса дії
Другий пункт “Плану перемоги“ Зеленського про зняття обмежень щодо ударів по території Росії та спільне з партнерами збиття російських ракет, може бути реалізований частково, але не настільки, щоб задовольнити потреби України. Нам можуть зрештою дати ракети дальшого радіуса дії, за сценарієм лідера німецької ХДС Фрідріха Мерца, котрий пропонує спочатку попереджати Росію про постачання таких ракет Україні, якщо не припиняться обстріли української енергетики. Це єдиний з “безпекових” пунктів, котрий з часом може бути втілений в життя. Питання лише в проміжку цього часу, в кількості років.
Збиття натівською ППО російських дронів та ракет сьогодні є проблемою навіть над їхньою власною територією, адже наразі російські дрони збивала лише Білорусь. Після довгих торгів Альянс може погодитися на збиття російських повітряних загроз над українською територією в зоні 20-10 кілометрів від своїх кордонів. Але в Європі не відбулося жодних зрушень, щоб можна було сподіватися появи повітряного щита над цілою Україною.
Про захист кордону військами НАТО говорити складно
Третій пункт плану – стримування подальшої російської агресії є, напевно, найпроблематичнішим. Цей пункт має таємний додаток, який вже отримали лідери США, Британії, Франції, Італії та Німеччини, а його відкрита частина містить пропозицію розмістити на українській території “комплексний неядерний стратегічний пакет стримування”, для захисту від Росії в майбутньому. Найімовірніше, йдеться про іноземні військові бази в Україні, які мали б вберегти нас від нової хвилі російської інтервенції після підписання миру.
Але враховуючи, який шквал критики зустрів французький президент Макрон всередині своєї країни за наміри відправити в Україну французьку тренувальну місію – тобто десяток інструкторів на Яворівський полігон, про масштабний захист нашого східного кордону натівськими військами говорити складно. Скоріше за все, нам надішлють більше військових інструкторів і формально вони й будуть тими “солдатами НАТО” в Україні. Але ніщо не заважатиме їм, так само як у 2022 році, покинути Україну напередодні повномасштабної російської агресії і сумнівно, що вони готові за нас воювати. Як показує статистика, більшість населення європейських країн не воювали б навіть за свою країну в разі нападу.
Таємний додаток створює простір для критики
Четвертий пункт – “стратегічний економічний потенціал” – єдиний, котрий гарантовано може бути виконаним. Зеленський наголосив на зосереджених в Україні природних ресурсах, зокрема критично важливих металах, покладах урану, титану, літію, графіту та інших ціною в трильйони доларів. Український гарант ЄС і США “спільний захист та інвестування у видобуток і використання цих ресурсів”. Дати сильним світу цього українські ресурси, щоб вони мали що захищати на нашій землі у випадку нового російського вторгнення – давня практика тих, хто бореться за виживання. Прозорий натяк, що Заходу буде вигідніше користуватися українськими ресурсами, аніж вони потраплять до рук Росії та її союзників.
Західних партнерів, бажаючих відмовитися, напевно, не буде. Але таємний додаток цього пункту, який передається лише певним партнерам, створює колосальний простір для критики з боку опозиції та розгону зради в стилі “Зеленський продав країну”. І владі буде важко такі закиди спростовувати. “Слуги народу” стверджуватимуть, що Зеленський надав західним партнерам список причин, з яких їм має бути вигідно допомагати Україні перемогти, але опозиція наголошуватиме, що багато наших ресурсів встигнуть вивезти навіть до перемоги.
П’ятий пункт не до кінця зрозумілий
П’ятий пункт найбільш інтригуючий, не до кінця зрозумілий українцям і навіть іноземним партнерам та розрахований на післявоєнний період. Зеленський зазначив, що у разі згоди партнерів українські підрозділи зможуть замістити окремі військові контингенти армії США, дислоковані в Європі. Згідно з концепцією, досвідчена українська армія могла б стати гарантом та донором безпеки для ЄС.
Очевидно, йдеться про альтернативу можливим намірам Трампа скоротити американський захист держав НАТО. Але ідея заміни американців у Німеччині чи Італії на ЗСУ більше виглядає переговорним бонусом для створення більш оптимістичного бачення ситуації. І, можливо, призначена для відволікання суспільної уваги нереалістичною пропозицією.
Ключовою інтригою залишається реакція Заходу
Слабким місцем президентського “Плану перемоги” є те, що всі ключові для нас пункти залежать виключно від волі партнерів – тих, котрі досі цієї волі не демонстрували. Україна пропонує цей план у складних умовах повільного відступу на Донбасі, коли Курська операція зайшла в “клінч”, а проблеми з мобілізацією та СЗЧ в армії входять до списку головних труднощів країни. Сама вимога Заходу щодо подання Україною “Плану перемоги” виглядала як запит інвесторів прозвітувати і підтвердити доцільність подальшого фінансування нашого проєкту.
Ключовою інтригою залишається реакція Заходу на пункти цього плану, який досі обговорювався в кулуарах. Якщо план Зеленського був схвалений партнерами, тоді його оприлюднення є формальним етапом для нашої євроатлантичної інтеграції, а Росії можна остаточно казати “Good Bye”. Якщо ж план став небажаним сюрпризом для партнерів – найкраще, на що ми можемо сподіватися, це на його половинчасту реалізацію з повністю вихолощеним безпековим змістом і повною реалізацією лише четвертого, “ресурсного” пункту.