Санкції є одним з головних способів тиску на країну без прямого застосування військової сили. Вони можуть обмежувати торгівлю, фінансові операції, доступ до технологій й активів та бити по окремих секторах економіки.
Що таке міжнародні санкції, хто їх запроваджує, якими вони бувають та як працюють – у матеріалі видання Політаналіз.
Санкції під час повномасштабної війни в Україні
У випадку російської агресії проти України санкції проти країни-терориста Російської Федерації (РФ) Захід почав запроваджувати ще у 2014 році після окупації Криму та початку війни на Донбасі. Тоді ж Європейський союз (ЄС) та Сполучені Штати Америки (США) вводили проти ворога переважно точкові обмеження, які “били” по чиновниках, компаніях та певних проєктах.
Вже після початку повномасштабного вторгнення масштаб санкцій серйозно зріс. Захід обмежив для Росії доступ фінансів, технологій, зовнішніх ринків та інших ресурсів, які необхідні для розвитку економіки ворога.
У липні 2026-го ЄС ухвалив вже 21-й пакет санкцій проти РФ. Загальна кількість обмежень, що були запроваджені Заходом, вже перевищили десятки тисяч. Зокрема було заморожено близько 300 млрд доларів резервів Центрального банку РФ.
Що таке міжнародні санкції
Отже, міжнародні санкції – це обмеження, які окремі держави або міжнародні організації запроваджують проти країн, юридичних чи фізичних осіб.
Фактично санкції є інструментом тиску, який дозволяє уникнути застосування військової сили. Їхня мета – змусити змінити політику, покарати за порушення законів чи міжнародного права або ж обмежити можливості продовжувати дії, через які ці санкції й були запроваджені.
Хто може запроваджувати санкції
Санкції можуть запроваджувати окремі країни, групи держав або міжнародні організації.
Важливу роль на міжнародному рівні відіграє Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй (ООН). Вона ухвалює обов’язкові для держав-членів рішення, зокрема й щодо запровадження санкцій.
У випадку ЄС обмеження мають погодити всі країни-члени через Раду ЄС. Нові пакети санкцій обговорюються у кілька етапів, оскільки кожна країна повинна врахувати не лише політичну мету введення обмежень, але й можливий їх вплив на власну економіку.
Якими бувають санкції
Санкції відрізняються залежно від того, на кого чи на що вони спрямовані та який тиск мають створити.
Економічні санкції, своєю чергою, обмежують торгівлю, фінансові операції або доступ до певних товарів й послуг. Вони включають:
- торговельні обмеження – заборона або обмеження імпорту й експорту окремих товарів;
- заморожування активів – блокування грошей та іншого майна;
- фінансові обмеження – заборона банківських операцій чи навіть доступу країни до міжнародних платіжних систем;
- заборона на в’їзд – обмеження поїздок для фізичних осіб;
- технологічні та військові обмеження – заборона постачання озброєння, обладнання, технологій чи товарів подвійного призначення.
У випадку комплексних санкцій йдеться вже про широкі обмеження, які “б’ють” по значній частині економіки країни, створюючи на неї загальний економічний тиск.
Цільові санкції, навпаки, спрямовані проти конкретних фізичних і юридичних осіб або окремих секторів. Їхня головна мета – тиснути “точково”, не завдаючи зайвого удару по всьому населенню країни.
Окремо існують секторальні санкції, які стосуються конкретних галузей – наприклад, енергетики, фінансів, оборони чи технологій. Вони можуть обмежувати імпорт та експорт, інвестиції, доступ до обладнання, технологій або певних послуг.
Як санкції працюють на практиці
Загалом санкції не розраховані на те, щоб економіка країни зупиниться за кілька днів. Їхній ефект накопичується поступово й найкраще стає помітним у довгостроковій перспективі.
Наприклад, після запровадження перших санкцій проти Росії у 2014 році їхній вплив міг здаватися незначним, а пересічний росіянин міг узагалі його не відчувати. Втім, із роками наслідки обмежень накопичуються: бізнесу стає складніше отримувати фінансування, технології та обладнання, окремі операції дорожчають, а економіка поступово втрачає можливості для розвитку.
З роками накопичувальний ефект забирає частину економічного зростання й звужує можливості країни модернізувати виробництво, залучати інвестиції та підвищувати доходи населення.
Як пояснює голова департаменту макроекономічних досліджень Віталій Ваврищук в інтерв’ю “Європейські правді”, варто окремо виділити й технологічні санкції, які, у випадку Росії, обмежують для неї поставки високотехнологічної продукції. Вони ж потрібні не лише для військової техніки, але й для багатьох цивільних галузей. Особливо важливими є обмеження на постачання комп’ютерних чіпів.
“Економіки, подібні до російської, дуже залежать від технологій, які розробляються і потім експортуються західними країнами. Це стосується не лише військового комплексу, а й широкого кола сфер економіки”, – додає він.
Як санкції обходять
Країни, які потрапляють під санкції, зазвичай намагаються пристосуватися до нових умов й знайти способи обійти частину обмежень. У випадку країни-терориста одним з таких кроків стало перенаправлення торгівлі з Європи на інші ринки.
Після початку повномасштабного вторгнення Москва почала продавати більші об’єми нафти й газу Індії та Китаю. Для перевезення нафти в обхід обмежень Росія активно використовує “тіньовий флот”.
Паралельно змінилась й сама торгівля. Європа скоротила закупівлі російських енергоносіїв, а Китай, Індія та Туреччина, навпаки, стали важливішими покупцями.
Однак, на тлі цього зросла залежність Росії від Китаю. Пекін став для Москви одним із головних торговельних партнерів, й це помітно посилило його економічний та політичний вплив на Росію.
Зокрема Китай є для РФ важливим джерелом товарів та компонентів. Частина продукції, зокрема товари подвійного призначення, може потрапляти до Росії через китайські компанії в обхід західних обмежень.
Також постачання до Росії зросли з Туреччини, Казахстану та ОАЕ.
Водночас така перебудова торгівлі не означає повноцінної заміни західних ринків і технологій: доступ до частини якісної продукції для РФ став складнішим, що створює додаткові проблеми для економіки.
Чи справді санкції працюють
Санкції часто критикують через те, що вони не дають миттєвого результату.
Економіка Росії не зупинилась після перших обмежень й Москва змогла частково перебувати торгівлю та знайти нові ринки. Однак, це не означає, що обмеження не працюють. Їхній головний ефект накопичується з часом: РФ втрачає частину доходів, резервів й можливостей для розвитку, а утримувати економіку та одночасно фінансувати війну стає дедалі складніше.
Як пише уповноважений президента з санкційної політики Владислав Власюк, наслідки санкцій уже позначилися на економічних показниках Росії. Якщо у 2021 році її економіка зросла на 5,9%, то зараз темпи зростання наблизилися до 1% або навіть опустилися нижче.
Серед іншого:
- погіршилася ситуація з бюджетом. Якщо раніше Росія мала профіцит близько 7 млрд доларів, то тепер дефіцит сягнув приблизно 68 млрд доларів.
- скорочуються російські резерви. Ліквідна частина Фонду національного добробуту РФ, який Кремль накопичував на випадок масштабної кризи, зменшилася приблизно на 63%;
- суттєвого удару зазнали нафтові доходи Кремля. Через цінові обмеження та ембарго втрати Росії від експорту нафти вже перевищили 195 млрд доларів.
- проблеми помітні й на внутрішньому фінансовому ринку Росії. За словами Власюка, російський Мінфін вже кілька тижнів поспіль не може нормально проводити аукціони з розміщення облігацій федеральної позики, оскільки інвестори не готові позичати державі гроші на запропонованих умовах.
Усе це добре демонструє накопичувальний ефект санкцій. Сьогодні Росії доводиться витрачати дедалі більше ресурсів на війну, водночас намагаючись підтримувати економіку та фінансувати внутрішні потреби.