Процес євроінтеграції України виходить із затяжної паузи, однак швидкого прориву в переговорах із Європейським Союзом не очікується. Уже 15 червня Київ може отримати перший формальний результат за майже два роки — відкриття стартового переговорного кластера. Водночас у Брюсселі та столицях держав-членів ЄС попереджають: подальший шлях буде складним і тривалим, пише РБК-Україна.
Відкриття переговорного кластера ЄС для України
Через декілька днів Україна разом із Молдовою має перейти до першого етапу переговорів про вступ до ЄС. Йдеться про відкриття одного з шести кластерів — так званого блоку “Основи”. Він завжди йде першим і закривається останнім, охоплюючи фундаментальні реформи: верховенство права, незалежність антикорупційних органів, судочинство.
Позиція Єврокомісії однозначна: Україна технічно готова до відкриття всіх шести кластерів, причому вже давно. Але рішення ухвалюють держави-члени — і виключно одноголосно. Тому темп залежить не від Брюсселя, а від столиць.
Оптимістичний сценарій — усі шість кластерів відкриють до кінця липня. Песимістичний — процес завершиться восени.
Від блокування до діалогу: як змінилася позиція Угорщини
Упродовж 17 місяців Угорщина блокувала євроінтеграційний процес України. Раніше уряд Віктора Орбана використовував право вето, фактично зупиняючи рух переговорного процесу. Перемога Петера Мадяра на виборах відкрила вікно можливостей, проте новий прем’єр — не союзник Києва, а прагматик із власними пріоритетами.
Вже наступного дня після перемоги Мадяр заявив, що права закарпатських угорців — серед його головних вимог у відносинах з Україною. Автоматично знімати вето він відмовився, погодившись зробити це лише після консультацій. Причина — суто внутрішньополітична: новий прем’єр не хотів давати опозиції привід звинуватити його в надмірній “проукраїнськості”.
Між Орбаном і Мадяром є принципова різниця. Для Орбана закарпатські угорці були лише інструментом тиску — реально розв’язувати їхні проблеми він не збирався. Петер Мадяр натомість зацікавлений у конструктивному діалозі — і з Києвом, і з Брюсселем. Для нього було важливо представити зняття вето як власну перемогу: Орбан роками не міг домовитися з Україною, а новий уряд зробив це за кілька тижнів.
Україна пішла назустріч — і зробила це без особливих втрат. Зобов’язання щодо захисту прав нацменшин Київ і так мав виконати на шляху до ЄС за європейськими стандартами. Як пише Financial Times, 3 червня на зустрічі послів ЄС у Брюсселі Мадяр офіційно оголосив про зняття вето, і технічний процес одразу прискорили.
Новий виклик євроінтеграційного процесу України
Ще до зняття угорського вето з’явилася інформація, що інші країни ЄС також мають зауваження до переговорного процесу. Поки Орбан блокував усе підряд, окремі держави могли не надто уважно вивчати бенчмарки — критерії виконання Україною реформ. Коли угорська проблема відпала, в деяких столицях виникли додаткові побажання.
Серед таких країн називали Польщу і Францію. Для Варшави принципове значення має сільськогосподарське питання: польські фермери побоюються конкуренції з боку потужного українського агросектору. Правоконсервативний виборець мешкає переважно в аграрних регіонах Польщі — і він особливо чутливий до болючих історичних тем.
Ситуацію загострила резонансна історія з найменуванням підрозділу ЗСУ на честь героїв УПА. Польська сторона відреагувала непропорційно гостро — і не лише праві опозиціонери, а й поміркована влада. Це одразу породило побоювання щодо можливого польського вето.
Утім, співрозмовники РБК-Україна як у владі, так і в дипломатичних колах підтвердили, що принаймні зараз “проблема Бандери” не стане перешкодою для відкриття кластерів. Польща нічого блокувати не буде.
Реформи в Україні: головний ризик євроінтеграції
Відкриття кластерів — лише старт, але головна робота починається після. Для закриття кластерів Україні треба виконати сотні критеріїв із приведення законодавства у відповідність до стандартів ЄС. І тут відповідальність повністю переходить до Верховної ради, уряду та інших органів. Лише від них залежить швидкість реформ — і, відповідно, реальний темп руху до ЄС.
Перший кластер — “Основи” — передбачає реформи у сфері верховенства права, які в Україні традиційно просуваються під тиском. Від Києва чекають зміцнення незалежності САП і НАБУ, реформи ДБР, зміни процедури призначення генерального прокурора. Відповідні зобов’язання Україна офіційно взяла ще наприкінці минулого року, але поки що політичної волі для їхнього виконання не видно.
Вступ до ЄС до 2030 року: реальні шанси
Оптимістичний термін вступу України до ЄС — 2030 рік, коли може відбутися нова хвиля розширення Євросоюзу. Але часу обмаль, за підрахунками поінформованих джерел, 2–2,5 роки займе ратифікація договору про вступ у всіх 27 країнах-членах. Це означає, що переговори — відкриття і закриття всіх кластерів, написання тексту договору — треба завершити до 2027–2028 років.
На цей таймінг можуть вплинути й мирні переговори. Завершення війни знімає побоювання низки європейських країн щодо прийому до “клубу” держави, що воює. Воно ж може надати потужного політичного імпульсу бюрократичним процесам. Але є нюанс: євроінтеграцію неможливо “вирішити” на одній зустрічі лідерів. Навіть якщо Зеленський, Трамп, Путін, Мерц, Макрон і фон дер Ляєн домовляться про членство України — процес не завершиться, поки останню формальну процедуру не пройдуть Мальта, Кіпр і Португалія. Кожен уряд орієнтується передусім на власний електорат.
Найближчими роками влада в багатьох країнах ЄС зміниться. Деякі правопопулісти, принципово скептичні до України, цілком можуть опинитися при владі.
Після відкриття кластерів Україну чекає тривала і рутинна законодавча робота. При цьому доведеться долати скепсис “старожилів” Євросоюзу, які вже зараз вважають, що Київ рухається надто швидко. Найкращий спосіб переконати їх у зворотному — активні реформи. Це, за словами одного з топ-чиновників, єдиний аргумент, який у Брюсселі справді чують.
